Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 березня 2013 р. Справа № 2а-19206/10/0570
83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крилової М.М.
суддів Кравченко Т.О., Толстолуцької М.М.
при секретарі Фоміній О.Д.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, Апеляційного суду Донецької області, Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, Апеляційного суду Донецької області, Кабінету Міністрів України про визнання незаконною бездіяльності центральних органів виконавчої влади, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості по заробітній платі.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 року, яка залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів по повному фінансуванню заробітної плати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 з 19.08.2009 року по день винесення постанови з розрахунку 9,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді; зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по день винесення постанови заробітної плати; зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Донецької області додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по день винесення постанови заробітної плати; зобов'язано Апеляційний суд Донецької області здійснити нарахування суддя апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по день винесення постанови заробітної плати; зобов'язано Апеляційний суд Донецької області за рахунок додатково отриманого від Державної судової адміністрації України фінансування здійснити виплату судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по день винесення постанови заробітної плати, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2013 року ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 року скасовано, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 року змінено, а саме скасовано в частині задоволення позовних вимог про перерахунок та виплату заробітної плати з розрахунку посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» та ухвалено в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Крім того, зазначеною Постановою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2013 року, справу в частині вимог про проведення перерахунку та виплати з 22.05.2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог у зазначеній частині позивач зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 1-28/2008, № 10-рп/2008 положення пунктів 36-100 розділу ІІ та пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у яких містяться положення стосовно оплати праці суддів, визнано неконституційними. Таким чином, з 22.05.2008 втратили чинність зміни до абз. 2 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», які були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Однак, позивачу надбавка за вислугу років продовжувала нараховуватися та виплачуватися у відсотковому розмірі від посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, а не від загальної суми щомісячного заробітку, що є протиправним.
Позивач в судове засідання не з'явився та надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. За таких обставин, на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників відповідачів.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, частиною 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» було передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» яким внесено зміни до ст. 44 Закону України «Про статус суддів».
Таким чином, зміни до абзацу другого частини четвертої ст. 44 Закону України «Про статус суддів», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність 22 травня 2008 року.
Виходячи з наведеного, на думку позивача, виплата надбавки за вислугу років у відсотковому відношенні до посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас з 22 травня 2008 року суперечить Закону України «Про статус суддів».
Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005р. №865, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005р. № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005р. № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. № 865.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. № 865 залишено без змін.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005р. № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865» від 31.12.2005р. №1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. № 865.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.
Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 03.12.2007р. (дати набрання нею законної сили) до 01.01.2012р. (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19.08.2009р. (дати набрання нею законної сили) до 13.04.2011р., дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.
Проте постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. №865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Між тим аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005р. №1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.
Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. № 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865» від 31.12.2005р. №1310 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України втрачає чинність лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.
У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005р. №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865» від 31.12.2005р. №1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р.№ 865. Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.
Отже, зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України, були визнані судом незаконними, а нечинними не визнавались і тому підлягали виконанню.
У зв'язку з викладеним вимоги позивача про перерахунок та виплату з 22.05.2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, Апеляційного суду Донецької області, Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 15 березня 2013 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Крилова М.М.
Судді Кравченко Т.О. Толстолуцька М.М.