вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
28 лютого 2013 р. (11:27) Справа №801/1266/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, НОМЕР_1, довіреність б/н від 07.02.2013 року
від відповідача - Косенков О.І., посвідчення № 12, довіреність № 2 від 03.01.2013 року
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Управління Пенсійного фонду України в м. Саках та Сакському районі АР Крим
про визнання неправомірними дії та бездіяльність, спонукання до виконання певних дій
Суть спору: ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Сакського міськрайонного суду АР Крим з адміністративною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання дій та бездіяльності відповідача, які пов'язані із розрахунком внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по вересень 2010 року неправомірними; визнання такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та скасування вимоги про сплату боргу від 19.11.2010 року № 190; притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб відповідача, з вини яких скоєно порушення законодавства в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та страхового стажу позивача; відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., зобов'язання відшкодувати матеріальні збитки у розмірі 275,94 грн., зобов'язання відповідача утриматись від протиправних дій стосовно обчислення страхового стажу та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 01.02.2011 року відкрито провадження у справі та справу прийнято до провадження.
04.03.2011 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд визнати дії та бездіяльності відповідача, які пов'язані із розрахунком внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по вересень 2010 року неправомірними; скасувати вимоги про сплату боргу від 19.11.2010 року № 190; скасувати вимогу про сплату боргу від 24.01.2011 року № 568; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та страхового стажу позивача; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3 000 грн., зобов'язати відшкодувати матеріальні збитки у розмірі 275,94 грн., зобов'язати відповідача утриматись від протиправних дій стосовно обчислення страхового стажу та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 05.03.2011 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови про виконавче провадження.
Ухвалою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21.04.2011 року адміністративну справу передано для розгляду до Окружного адміністративного суду АР Крим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.2013 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою окружного адміністративного суду АР Крим від 28.02.2013 замінено первинного відповідача Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим на Управління Пенсійного фонду України в м. Саках і Сакському районі АР Крим.
28.02.2013 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати нечинним рішення відповідача про наявність заборгованості; скасувати вимоги про сплату боргу від 19.11.2010 р. № 190 та від 24.01.2011 року № 568; скасувати вимогу про сплату боргу від 25.02.2011 року № Ф 568 у; зобов'язати відповідача виправити недостовірні відомості, які внесені до облікової картки особового рахунку позивача № 29114694 та в індивідуальні відомості про застраховану особу; стягнути з відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 275,94 грн.; зобов'язати відповідача утримуватись від протиправних дій в подальшому.
Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.2013 року позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАСУ України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1. ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Саках та Сакському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.
ОСОБА_3 зареєстрована Сакською районною державною адміністрацією АР Крим 12.01.2007 року у якості фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2, гуртожитокАДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_3 (а.с. 7).
Фізичну особу-підприємця взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Сакському районі 16.01.2007 року, реєстраційний номер 29114694, що підтверджується повідомленням про взяття на облік фізичної особи-підприємця.
Судом встановлено, що позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку Серія НОМЕР_4 від 01.04.2010 року (а.с. 8).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058) всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Відповідно до п.п. 3, 13 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
Згідно з пунктами 2, 5 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.
Згідно з пунктами 2, 5 частини 1 статті 14 Закону № 1058 страхувальниками також визнаються підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14, 17 і 18 статті 11 цього Закону; застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до підпункту 3 пункту 8 Розділу XV Закону № 1058 до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року): за осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються з коштів відповідних бюджетів на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірі 10 відсотків мінімального страхового внеску з наступним збільшенням щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру мінімального страхового внеску.
Періоди сплати страхових внесків у розмірі, визначеному абзацом першим цього підпункту, зараховуються до страхового стажу як періоди, за які сплачено страхові внески у сумі мінімального страхового внеску. При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) у цьому випадку враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) є платниками страхових внесків.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Порядку нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1092 (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок) цей Порядок визначає механізм сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) до Пенсійного фонду України за осіб, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Підпунктом 2 пункту 2 вказаного Порядку визначено, що страхові внески нараховуються за осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, - на суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим.
Згідно довідки Сакського районного Управління праці та соціального захисту населення № 31 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини у розмірі 840 грн. на місяць (а.с. 19).
Згідно довідки Сакського районного Управління праці та соціального захисту населення № 32 від 05.01.2011 року позивач, отримує допомогу по догляду за однією дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. на місяць, а також страхові внески до Пенсійного фонду (а.с. 19).
Згідно матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим було винесено вимогу про сплату боргу № 190 від 19.11.2010 року, з якої вбачається, що станом на 21 жовтня 2010 року, заборгованість позивача зі сплати страхових внесків складає 657,66 грн. ( а.с. 14).
Зазначена вимога була отримана позивачем.
У повідомленні-розрахунку, що отримано разом з Вимогою від 19 листопада 2010 року вказано, що сума 219,32 грн. є заборгованістю за 3 квартал 2010 року.
Також Управлінням Пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим були винесені вимоги про сплату боргу № 568 від 24.01.2011 року, № ф 568 у від 25.02.2011 року, згідно з якими станом на 21 січня 2011 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 664,74 грн.
Зазначені вимоги були отримані позивачем.
У повідомленнях-розрахунках, що отримані разом з вимогами від 24.01.2011 року та 25.02.2011 року зазначено, що сума 664,74 грн. є заборгованістю за 4 квартал 2010 року.
04.03.2012 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документа: вимоги про сплату боргу № ф 568 у, який видало 25.02.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі, про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі суми в розмірі 666,74 грн., та який набрав чинності 17.02.2011 року. (а.с. 40)
У зв'язку з незгодою із вимогами про сплату боргу № 190 від 19.11.2010 року, № 568 від 24.01.2011 року, № ф 568 у від 25.02.2011 року позивач оскаржив їх до суду.
Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуємих вимог, суд вважає необхідним перевірити правомірність їх винесення.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058-ІV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного Фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пп. "б", "в" п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 49 - 51, ст. 376) викладено в такій редакції: "4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Судом встановлено, що Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI набрав чинності 17.07.2010 року.
Однак, судом встановлено, що відповідно до п.2.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 р. N 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за N 1136/17152 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), ФО - СПД, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Таким чином, з вищевказаного Порядку вбачається, що фізичні особи - підприємці подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом, та відповідно базовим звітним періодом для сплати суми страхового внеску до Пенсійного фонду України для них є також календарний рік.
Таким чином, додаткові суми страхових внесків до Пенсійного фонду України за III та IV квартали 2010 року позивач має сплатити до 20 квітня 2011 року, тобто станом на 21.10.2010 року, 21.01.2011 року у позивача був відсутній як борг так і обов'язок щодо декларування внесків за III та IV квартали 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про передчасність винесення Управлінням пенсійного фонду України в м. Сакському районі АР Крим вимог про сплату боргу № 190 від 19.11.2010 року, № 568 від 24.01.2012 року, № Ф 568 у від 25.02.2011 року.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим суд визначає, що згідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень. Протиправність може полягати у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою. По-друге, суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати вимоги Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим № 190 від 19.11.2010 року про сплату боргу на суму на суму 657,66 грн., № 568 від 24.01.2011 року про сплату боргу на суму 664,74 грн., № Ф 568 у від 25.02.2011 року про сплату боргу на суму 664,74 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання нечинними рішеннь відповідача про наявність у позивача заборгованості задоволенню не підлягають, оскільки у матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем рішення щодо наявності заборгованості у ОСОБА_3 Рішення щодо стягнення з позивача заборгованості зі сплати страхових внесків приймалось відповідачем у формі вимоги про сплату боргу, яка є правовим актом індивідуальної дії та підлягає оскарженню.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виправити недостовірні відомості, які внесені до облікової картки особового рахунку позивача № 29114694 та в Індивідуальні відомості про застраховану особу Форма ОК-5 задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів, що внесенні відповідачем відомості до облікової картки особового рахунку позивача № 29114694 та в Індивідуальні відомості про застраховану особу Форма ОК-5 є недостовірними.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача утримуватись від протиправних дій в подальшому задоволенню не підлягають, оскільки захист прав на майбутнє не передбачено діючим законодавством.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди позивач посилається на те, що бездіяльність посадових осіб Управління пенсійного фонду у Сакському районі змусила її працювати у новорічні свята, що спричинило моральну травму її малолітнім дітям, а також отримання нею у 2012 році вимог про сплату боргу від 06.01.2012 року № Ф9, від 06.02.2012 року № Ф27, від 04.05.2012 року № Ф88, від 07.06.2012 № Ф107, від 02.07.2012 року № Ф120, від 02.08.2012 року № Ф142 та від 03.09.2012 року № Ф157 про сплату недоїмки у розмірі 1154,40 грн., у зв'язку з чим потрапила на стаціонарне лікування у зв'язку з чим малолітні діти залишились без належного батьківського піклування.
Абзацом другим п. 5 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування завдання йому діями відповідача моральної шкоди, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
В задоволені позовних вимог щодо відшкодування витрат на поштове листування та транспортні витрати по факту у зв'язку з розглядом справи, суд відмовляє, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Відповідно до ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують витрати позивача на поштове листування та транспортні витрати по факту у зв'язку з розглядом справи. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Під час судового засідання, яке відбулось 28.02.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 05.03.2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати Вимоги Управління пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим № 190 від 19.11.2010 року; № 568 від 24.01.2011 року; № ф 568 у від 25.02.2011 року.
3. В задоволенні решти вимог відмовити.
4.Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 14 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Кірєєв Д.В.