Справа № 1510/6356/12
Провадження № 2/500/461/13
Іменем України
(заочне)
04 березня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Івановій Ю.П.
за участю позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та Ізмаїльський РВ ГУ ДМС України в Одеській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
17.09.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у здійсненні права власності. Позовні вимоги обґрунтував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2011 року він є власником 1/2 частини житлового будинку №19, розташованого по вул. Купріна в м. Ізмаїлі Одеської області. З часу укладення договору купівлі-продажу відповідач у зазначеному будинку не проживає. Через реєстрацію відповідача він обмежений у праві розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги уточнив, просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Позовні вимоги в частині усунення перешкод у здійсненні права власності просив залишити без розгляду.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином сповіщеним про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло повідомлення працівника поштового відділення зв'язку, згідно з яким він за місцем реєстрації не проживає.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3, будучи своєчасно та належним чином сповіщеною про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, звернувшись із заявою, в якій проти задоволення позову не заперечувала та просила розглянути справу у її відсутність.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Ізмаїльський РВ ГУ ДМС України в Одеській області, у судове засідання представника не направила, своєї думки щодо позову також не висловила.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності залишені без розгляду.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Вислухавши позивача, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов наступного висновку.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належить 1/2 частини житлового будинку №19, розташованого по вул. Купріна в м. Ізмаїлі Одеської області, на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2011 року (а.с.5).
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 24.05.1996 року (а.с.6, 7).
Відповідно до ст.ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші незаборонені законом угоди.
Водночас відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства свідчить про те, що право члена сім'ї власника квартири або іншої особи, яка зі згоди останнього у встановленому законом порядку вселилася (зареєструвалася) до (в) будинку (квартири), користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника квартири або іншої особи, яка зі згоди останнього у встановленому законом порядку вселилася до квартири, на користування цією квартирою та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на неї, а відтак - припинення права власності особи на квартиру припиняє право членів сім'ї та інших проживаючих осіб на користування цим житлом.
Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) на відміну від договору найму (оренди) житла - ст.ст.810, 814 ЦК України.
Частина 4 ст.156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
Викладене не суперечить нормам ст.47 Конституції України, ст.9 ЖК України, ст.311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення цих прав особи.
Вищезазначений висновок співпадає з позицією Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (рішення від 21.12.2011 року, головуючий Дьоміна О.О.).
Згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-ІV від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення прав власності та житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Приймаючи до уваги, що відповідач не набув самостійного права на житло з підстав, передбачених законом (найм, оренда, вселення наймачем чи на підставі ордера тощо - ст.810 ЦК України, ст.ст.61, 64 ЖК України), його право на проживання (реєстрацію) у спірній квартирі похідне від права колишнього власника, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.16, 316, 317, 319, 321, 358, 383, 391 ЦК України, ст.ст.150, 156 ЖК України, ст.ст.10, 11, 58-61, 208, 209, 212-215, 218, 222, 224-228 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та Ізмаїльський РВ ГУ ДМС України в Одеській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Купріна, б.19.
Копію рішення надіслати для відома відповідачу та третім особам.
Рішення, як заочне, може бути переглянуте за заявою відповідача, що подається до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: