МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
Справа № 2/1519/7303/11
Номер провадження №2/521/271/13
20 березня 2013 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Жуган Л.В.,
при секретарі - Ткаченко Б.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Фірми «Євго» про захист прав споживачів та стягнення боргу, -
До Малиновського районного суду м. Одеси, 03.10.2011 року звернулась ОСОБА_2 із позовом до ВАТ Фірми «Євго» про захист прав споживачів та стягнення боргу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послалась на те, що 05.01.2008 року між нею та ВАТ Фірма «Євго» було укладено усну угоду купівлі-продажу товару - меблів, а саме вона бажала придбати стіл виробництва Італії, загальною вартістю 12175 грн. За умовами вказаного договору відповідач ВАТ Фірма «Євго» зобов'язалося передати у власність позивача ОСОБА_2 товар, у тримісячний термін з дня укладення угоди, а позивач, в свою чергу, зобов'язалась прийняти товар та оплатити його вартість. В момент укладення угоди ОСОБА_2 сплатила авансовий платіж у розмірі 5000 грн.
Однак, відповідач в строк, обумовлений договором, і надалі свої зобов'язання за договором не виконав, товар у власність позивача не передав, грошові кошти у розмірі 5000 грн., сплачені в якості передоплати, не повернув.
Враховуючи вищевикладене та суттєве порушення відповідачем умов укладеного договору, в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_2 просить суд стягнути на свою користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 6715 грн., три відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 500 гривень, та понесені судові витрати.
Позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, про що надала відповідну заву, в якій не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку, просила розглянути справу в судовому засіданні за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив. В процесі розгляду справи представник відповідача заперечував проти задоволення позову, подавши письмові заперечення, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що грошові кошти у розмірі 5000 грн. за касовою документацією значаться, як повернуті ОСОБА_2, однак, вона їх фактично не отримала у зв'язку із тим, що ці кошти були привласнені касиром ВАТ Фірма «Євго», у відношенні якої порушена кримінальна справа, також представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог ОСОБА_2
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 05.01.2008 року між ВАТ Фірма «Євго» та ОСОБА_2 було укладено усний договір на купівлю меблів, за умовами якого ВАТ Фірма «Євго» зобов'язалось здійснити поставку меблів ОСОБА_2 - стіл виробництва Італії «Страдіварі» у строк 3 місяці, а ОСОБА_2 зобов'язалась оплатити вартість столу у загальному розмірі 12175 грн., та на підтвердження своїх намірів сплатила передоплату у розмірі 5000 грн.
Факт сплати ОСОБА_2 5000 грн., в якості передоплати, підтверджується замовленням на поставку меблів від 05.01.2008 року та чеком від 05.01.2008 року.
На неодноразове усне звернення ОСОБА_2 про поставку їй столу, згідно замовлення, відповідач протягом півроку обіцяв вчинити прийняте замовлення.
Однак, відповідач від виконання свої зобов'язань за договором купівлі меблів від 05.01.2008 року ухилився, протягом трьох місяців меблі - стіл виробництва Італії «Страдіварі» ОСОБА_2 не був переданий, а грошові кошти, сплачені в якості передоплати за договором - не повернуті.
В період до квітня 2011 року ОСОБА_2, неодноразово усно зверталась до відповідача з проханням повернути їй сплачені в якості авансу кошти у розмірі 5000 гривень, однак ніяких дій відповідач не вчиняв тільки відкладалось вирішення цього питання на певний час, після цього у квітні 20011 року позивач звернулась до ВАТ Фірма «Євго» з письмовою вимогою повернути їй грошові кошти у сумі 5000 грн., сплачені в якості передоплати.
Листом №97/1 від 20.05.2011 року ВАТ Фірма «Євго» повідомила позивача, що згідно видаткового ордеру №483 від 16.10.2008 року спірні грошові кошти вже були її повернуті, однак, вона їх не отримала у зв'язку із тим, що вони були привласнені касиром ВАТ Фірма «Євго», у відношенні якої порушено кримінальну справу по факту привласнення грошових коштів ВАТ Фірма «Євго» у великих розмірах.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_2 зі скаргою на дії ВАТ Фірма «Євго» Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області, своїм листом №2861/д від 25.06.2011 року, також повідомило ОСОБА_2, що ВАТ Фірма «Євго» є фігурантом у кримінальній справі №051201000077, тому до винесення рішення суду, управління не має можливості продовжити розгляд її заяви.
Судом встановлено, що постановою слідчого прокуратури Малиновського району м. Одеси від 24.01.2011 року порушено кримінальну справу №051201000077 у відношенні ОСОБА_3, яка була касиром ВАТ Фірма «Євго», за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно відповіді Прокуратури Малиновського району м. Одеси №1-1426-13 від 15.03.2013 року, вбачається, що при розслідуванні вказаної кримінальної справи слідчими прокуратури району епізод, щодо присвоєння працівником ВАТ Фірма «Євго» грошових коштів внесених в якості авансу ОСОБА_2 05.01.2008 року у розмірі 5000 грн., для придбання меблів не розглядався.
Встановивши обставини, які мають значення для справи, надавши їм юридичну оцінку, суд вважає, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а саме по виконанню договору купівлі-продажу, за яким відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Судом встановлено, що у зв'язку із порушенням ВАТ Фірма «Євго» зобов'язання за договором про продаж позивачу меблів від 05.01.2008 року, укладеного між сторонами, цей договір не виконаний, отримані відповідачем кошти у розмірі 5000 гривень в якості передоплати за договором позивачу не повернуті, та є по своїй суті сумою збитків за спірним договором.
Враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має бути виконане відповідачем належним чином відповідно до договору та актів цивільного законодавства 5000 гривень, сплачені в якості передоплати за договором, підлягають стягненню на користь позивача.
Досліджуючи вимоги ОСОБА_2 про стягнення на її користь суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції, суд вважає, що вони також підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитора.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму інформаційному листі № 10-74/0/4-13 від 16.01.2013 року «Про деякі питання застосування статті 625 ЦК України» зазначив, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
З урахуванням викладеного та положень ч.2 ст. 625 ЦК України суд вважає, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, за якими ОСОБА_2 має право вимагати від ВАТ Фірма «Євго» повернення грошових коштів у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу.
Згідно наданого позивачем розрахунку сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в період з травня 2008 року по серпень 2011 року складає 6715 гривень, а 3% річних від простроченої суми основного боргу за період з травня 2008 року по серпень 2011 року становить 500 гривень.
Дослідивши заяву представника відповідача про те, що ОСОБА_2 було пропущено строк позовної давності, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Враховуючи те, що за договором строк виконання зобов'язань відповідачем настав у квітні 2008 року, та позивач неодноразово зверталась із усними вимогами про повернення коштів, і в послідуючому звернулась з письмовою вимогою до відповідача у квітні 2011 року, на яку відповідач письмово повідомив ОСОБА_2 про неможливість повернення їй суми боргу, так як згідно видаткового ордеру №483 від 16.10.2008 року спірні грошові кошти вже були її повернуті, однак, вона їх не отримала у зв'язку із тим, що вони були привласнені касиром ВАТ Фірма «Євго», у відношенні якої порушено кримінальну справу по факту привласнення грошових коштів у великих розмірах, що на думку суду фактично свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед ОСОБА_2, тому суд вважає, що перебіг позовної давності перервався.
Оскільки відповідно до положень ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново, ОСОБА_2 при зверненні до суду із даним позовом 03.10.2011 року строк позовної давності не було пропущено, і вона мала право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу.
За ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Судом встановлено, що при зверненні із позовом позивач сплатила витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн., що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи, тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2
Враховуючи те, що ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом в порядку захисту її прав як споживача, вона згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору.
Згідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Фірми «Євго» про захист прав споживачів та стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Фірми «Євго» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у загальному розмірі 7215 (сім тисяч двісті п'ятнадцять) гривень, що складаються з: основної суми боргу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень; з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) гривень; трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 500 (п'ятсот) гривень; та судові витрати по оплаті ІТЗ у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Фірми «Євго» на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Л.В. Жуган