5.2
Іменем України
21 березня 2013 року Справа № 2а/1270/10058/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Солоніченко О.В.
при секретарі: Майборода С.Г.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 довіреність від 19.12.12.,
представника відповідача Хрипко І.В. довіреність від 25.04.12.,
представника третьої особи ОСОБА_1 довіреність від 25.12.12.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Луганської митниці, третя особа - Закрите акціонерне товариство «LUGAVTO» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, -
08 січня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Луганської митниці, третя особа - Закрите акціонерне товариство «LUGAVTO», в якому, з урахуванням уточнень до позову, позивач просила суд:
- визнати незаконними дії відповідача в частині примушення вносити до митної декларації відомості, які не відповідають дійсності;
- визнати незаконними дії відповідача в частині недекларування транспортного засобу шляхом подання національних реєстраційних документів згідно зі ст. 222 Митного кодексу України;
- визнати незаконними дії відповідача в частині митного оформлення транспортного засобу комерційного призначення у вигляді автомобіля OPEL ASTRA 2001 року випуску реєстраційний № НОМЕР_1, як транспортного засобу особистого користування;
- визнати недійсною митну декларацію, згідно якої введено автотранспортний засіб, як особистий;
- визнати право на комерційне використання на території України автомобіля OPEL ASTRA 2001 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1;
- зобов'язати відповідача вивести із відповідного реєстру реєстраційні дані автомобіля OPEL ASTRA, 2001 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, як транспортного засобу особистого користування;
- зобов'язати відповідача внести у відповідний реєстр реєстраційні дані автомобіля OPEL ASTRA, 2001 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, як порожнього транспортного засобу комерційного використання;
- зобов'язати відповідача надати звіт про виконання постанови суду, якщо рішення у справі буде прийнято на користь позивача;
- покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та за надання правової допомоги.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 14 грудня 2012 позивачем на службовому автотранспорті ЗАТ «LUGAVTO» (м. Вільнюс, Литва) здійснювалась комерційна поїздка на територію України, та приблизно о 03.00 годині позивач перетинала кордон Росії з Україною. На Луганській митниці позивач надала співробітнику відповідача особисті документи та документи на автомобіль, що підтверджують його використання в комерційних цілях (підтверджуючі належність автомобіля ЗАТ «LUGAVTO», реєстраційні документи товариства, документи на призначення на посаду комерційного директора товариства, накази про відрядження, довіреність на використання автомобіля в комерційних цілях). Проте, співробітник відповідача зазначив про недостатність підтверджень комерційної поїздки та відмовився декларувати автомобіль позивача відповідно до ст. 222 Митного кодексу України, як автомобіля комерційного призначення. За примусом співробітника відповідача, який відмовився здійснювати пропуск на територію України в разі невиконання його вимог, позивачем було заповнено митну декларацію на автотранспортний засіб, як засіб особистого користування.
Наводячи норми ст.ст. 3, 4, 103, 108, 222, 380 Митного кодексу України, позивач вважав зазначені дії відповідача протиправними, та такими що зашкодили як інтересам позивача так і правам та інтересам ЗАТ «LUGAVTO», яке не надавало позивачу повноважень щодо використання автомобіля в особистих цілях.
В судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримали заявлені вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили суд задовольнити позов у повному обсязі, наполягаючи на порушенні відповідачем норм Митного кодексу України щодо порядку декларування транспортного засобу як засобу комерційного використання та перевищенні службових повноважень співробітником відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, серед іншого, з посиланням на положення Митного кодексу України, Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), зазначено, що транспортний засіб OPEL ASTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ЗАТ «LUGAVTO» та перебував у тимчасовому користуванні гр. ОСОБА_3, і ввозився нею в Україну 14.12.2012, не є транспортним засобом комерційного використання, оскільки позивачем не було надано документи, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 335 Митного кодексу України та статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», які підтверджували б факт здійснення за допомогою зазначеного транспортного засобу міжнародних перевезень у вигляді платного транспортування осіб або платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів; не було пред'явлено до митного контролю товарів чи пасажирів, міжнародне перевезення яких здійснювалося б вищевказаним транспортним засобом. Тому вказаний транспортний засіб у відповідності до норм п. 60 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України є транспортним засобом особистого користування.
Ураховуючи, що транспортний засіб OPEL ASTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1, є транспортним засобом особистого користування, позивач мала право ввезти його в Україну в режимі тимчасового ввезення у відповідності до ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України на строк до одного року під письмове зобов'язання про його зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів.
З приводу примусу позивача до заповнення митної декларації представник відповідача зазначила про те, що за зверненням позивача до органів прокуратури Луганської митницею було проведено службову перевірку, за результатами якої факти порушення вимог законодавства України з питань митної справи підтверджено не було.
Ухвалою суду від 21.03.2013 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання за позивачем права на комерційне використання на території України автомобіля OPEL ASTRA 2001 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 було закрито.
Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
14 грудня 2012 року приблизно позивач - ОСОБА_3 на автомобілі OPEL ASTRA реєстраційний № НОМЕР_1 здійснювала перетин кордону Російської Федерації з Україною в пункті пропуску «Ізварине». Для здійснення митного оформлення позивачем співробітникам відповідача - Луганської митниці було надано:
- реєстраційні документи на автомобіль, що належить ЗАТ «LUGAVTO» (а.с.12);
- реєстраційний документ ЗАТ «LUGAVTO» (а.с.11);
- тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 04.01.2005 (а.с.10);
- наказ ЗАТ «LUGAVTO» від 21.11.12 № 5/н про призначення позивачки на посаду комерційного директора ЗАТ «LUGAVTO» (а.с. 16);
- наказ ЗАТ «LUGAVTO» № 4/к від 11.12.12., відповідно до якого наказано комерційному директору ЗАТ «LUGAVTO» ОСОБА_3 здійснити комерційну поїздку в Україну на транспортному засобі OPEL ASTRA реєстраційний № НОМЕР_1 з метою моніторингу ринку збуту морепродуктів (а.с. 14);
- довіреність від 11.12.2012, якою ЗАТ «LUGAVTO» уповноважило гр. ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися належним товариству автомобілем OPEL ASTRA реєстраційний № НОМЕР_1 з можливістю виїзду за межі республіки Литва (а.с.15).
14 грудня 2012 року о 04 год.40 хв. позивачем також було складено та надано співробітникам відповідача Митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності (а.с.13).
Зазначені обставини сторонами не заперечувались.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України регулює Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-IV (надалі - МК України).
Відповідно до п.24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з п. 59 ч. 1 ст. 4 МК України транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
За нормами п. 60 ч. 1 ст. 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Умови тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України визначено главою 18 Митного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 105 МК України митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України. Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення замість митної декларації.
Згідно з ч. 6 цієї ж статті для поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового вивезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового вивезення;
2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реімпорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом.
Загальні положення щодо умов та порядку переміщення і пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України визначено главою 27 Митного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 189 МК України транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
За приписами ч.3 цієї статті тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.
Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту «b» статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» від 24.03.2004 № 1661-IV, «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовано Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.), до яких Україна приєдналась 01.08.2006 та 05.12.2004 відповідно.
Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції. Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів (та у відповідних випадках - їх багажу) транспортними засобами, коли у договорі вказано, що перевезення здійснюється територією принаймні двох країн та що пункт відправлення або пункт призначення, або той та інший знаходяться на території однієї з країн, що домовляються. Статтею 5 зазначеної Конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів перевізник має видати індивідуальний або колективний квиток, в якому мають бути зазначені назва та адреса перевізника. |
Крім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України від 05.04.01 № 2344-ІП «Про автомобільний транспорт» (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого: |
1) при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:
- дозвіл України;
- дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
- документи на вантаж.
2) при виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати:
дозвіл України;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень);
білетно-облікову документацію.
У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Відповідно статті 9 до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом при автомобільних перевезеннях може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 335 МК України визначено перелік документів та відомостей, які перевізник (декларант, уповноважена ним особа) надають митному органу при перевезені товарів автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Відтак, визнання автотранспортного засобу (у тому числі легкового) як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись:
- при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію;
- при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортниими документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (СМR).
Таким чином, громадянин може тимчасово в'їжджати на територію України на транспортному засобі комерційного призначення зі звільненням від оподаткування і без застосування гарантії за умови, що вказаний транспортний засіб знаходиться у власності (користуванні) юридичної особи, яка зареєстрована на території іншої держави, та використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів).
При цьому громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати:
- документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу;
- належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу;
- документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України;
- документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення;
- документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.
Порядок декларування автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять товари через митний кордон України визначає стаття 221 МК України, відповідно до якої автотранспортний засіб комерційного призначення, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом.
Відомості про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, за якою оформлено ці вантажі, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством.
Порядок декларування порожніх автотранспортних засобів комерційного призначення та автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять пасажирів через митний кордон України встановлює стаття 222 МК України, відповідно до якої порожні автотранспортні засоби комерційного призначення та автотранспортні засоби, які перевозять пасажирів через митний кордон України, декларуються шляхом подання національних реєстраційних документів.
Як зазначалось, у пункті перетину кордону позивачем співробітнику відповідача для митного оформлення було пред'явлено реєстраційні документи на автомобіль, що належить ЗАТ «LUGAVTO», реєстраційний документ ЗАТ «LUGAVTO», тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні, наказ ЗАТ «LUGAVTO» про призначення позивачки на посаду комерційного директора ЗАТ «LUGAVTO» , наказ ЗАТ «LUGAVTO» про здійснення комерційної поїздки в Україну на транспортному засобі OPEL ASTRA реєстраційний № НОМЕР_1 з метою моніторингу ринку збуту морепродуктів, довіреність на право користуватися та розпоряджатися автомобілем.
Вказані документи, з урахуванням вищенаведених норм МК України, не підтверджують комерційного використання позивачем транспортного засобу OPEL ASTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1, який переміщувався через митний кордон України 14.12.2012., оскільки жоден з документів не свідчить про здійснення позивачем платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безплатного перевезення товарів.
Судом не приймаються посилання представників позивача та третьої особи на те, що жодним з перелічених документів, позивачу не було надано право використання автомобіля в особистих цілях, що повинно було позбавити відповідача можливості митного оформлення транспортного засобу як засобу особистого користування, оскільки: по-перше, з наданої довіреності на право використання автомобіля (а.с.15) вбачається, що позивача уповноважено третьою особою користуватися та розпоряджатися належним товариству автомобілем OPEL ASTRA реєстраційний № НОМЕР_1 з можливістю виїзду за межі республіки Литва - без безпосереднього зазначення способу використання (особистого чи комерційного); по-друге, як зазначалось, названі документи не містять також й повноважень позивача щодо здійснення перевезень пасажирів або товарів.
На думку суду, документи, пред'явлені позивачем для митного оформлення, з урахуванням їх змісту, надають повноваження на здійснення поїздки безпосередньо позивачем особисто, що спростовує твердження представників позивача та третьої особи про комерційне використання автомобіля.
Оскільки судом встановлено, що позивачем жодних документів, які б підтверджували комерційне використання вищевказаного транспортного засобу при перетині кордону України митному органу пред'явлено не було, тому суд вважає, що даний транспортний засіб правомірно не було визнано посадовими особами відповідача в якості транспортного засобу комерційного призначення, та таким що підлягав декларуванню відповідно до ст. 222 МК України.
Згідно з пунктом «а» статті 5 Додатка С до Конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.
При цьому пунктом «а» статті 7 Додатка С до Конвенції визначено, що незважаючи на положення статті 5 цього Додатка, транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення.
Вищевказані норми статей 105 та 189 МК України та Конвенції стосовно надання пільг в оподаткуванні митними платежами при тимчасовому ввезенні транспортних засобів можуть застосовуватись виключно для транспортних засобів комерційного призначення (використання).
Відповідно до наданих документів транспортний засіб марки OPEL ASTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ЗАТ «LUGAVTO» (Литва), та переміщувався 14.12.2012 через митний кордон України позивачем, який є представником зазначеного підприємства та мав належні повноваження на тимчасове користування зазначеним автомобілем.
Таким чином транспортний засіб OPEL ASTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1, не здійснював 14.12.2012 комерційні перевезення осіб та/або товарів, віднесення його до категорії транспортного засобу особистого користування, який перебуває у тимчасовому користуванні громадянки ОСОБА_3 є цілком обґрунтованим.
В силу ст. 379 МК України громадяни мають право ввозити тимчасово або з метою транзиту товари, сумарна фактурна вартість та загальна вага яких не перевищують критерії, встановлені частиною першою статті 374 цього Кодексу, за умови усного або, за бажанням власника цих товарів чи на вимогу посадової особи митного органу, письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян.
За приписами ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.
За приписами ст. 4 МК України декларантом є особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; декларацією митної вартості є документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим.
Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Виходячи з положень ст. 255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки у відповідача не було підстав для визначення транспортного засобу як засобу комерційного використання, відповідачем правомірно було запропоновано позивачу задекларувати транспортний засіб як транспорт для особистого користування, що відповідає вищенаведеним вимогам МК України.
Відповідно до п. 1.3 Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 614, декларація заповнюється власноручно громадянином, який досяг 16-річного віку, або уповноваженою ним особою і засвідчується його особистим підписом до пред'явлення товарів для митного контролю.
Пунктом 1.7 Порядку передбачено, що посадові особи митних органів не мають права заповнювати декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в декларації, за винятком унесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.
Як зазначалось, позивачем подано до митного органу власноруч заповнену митну декларацію від 14.12.12. При цьому факти примусу позивача до заповнення митної декларації не знайшли підтвердження в ході судового засідання.
По суті позивач вважає примушуванням до заповнення декларації невизнання митним органом автомобіля як транспортного засобу комерційного використання.
Виходячи з наведених норм закону, не погоджуючись із висновком відповідача про відсутність підстав для визначення автомобіля як транспорту особистого використання, позивач в силу норм МК України мала право не заповнювати митну декларацію. Проте. таким правом позивач не скористалась.
Відтак, суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача в частині примушування позивача вносити в декларацію відомості, які не відповідають дійсності.
Заповнення митної декларації є виключним правом декларанта. Нормами Митного кодексу України не передбачено визнання митної декларації недійсною. Тому у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Зважаючи на висновок суду про правомірність дій відповідача щодо митного оформлення автомобіля OPEL ASTRA 2001 року випуску реєстраційний № НОМЕР_1, як транспортного засобу особистого користування, інші позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Луганської митниці, третя особа - Закрите акціонерне товариство ЗАТ «LUGAVTO» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 26 березня 2013 року.
Суддя О.В. Солоніченко