ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 березня 2013 року 08 год. 23 хв. № 2а-13367/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»
до Київської регіональної митниці
про визнання протиправним і скасування рішення від 01 червня 2012 року № 100190000/2012/312423/1 про визначення митної вартості світильників загального призначення в частині, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (далі - ТОВ «Нікея-ЛТД», позивач) з позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення від 01 червня 2012 року № 100190000/2012/312423/1 про визначення митної вартості світильників загального призначення в частині визначення митної вартості світильників загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначені для використання з люмінесцентними лампами, мають металевий корпус типу B-FO, B-FI: FLOW-418/S Econ B-FO-0853 - 300 шт., RAIM-418/SEcon B-FO-0854-800 шт., BATTEN-130Ecomix B-FI-0711-504 шт., BATTEN-130Ecomix B-FI-0712-504 шт., FLOW218 Econ B-FO-0960 - 100 шт., RAIM-418/SEcon B-FO-0854-600 шт. Торгівельна марка: ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва CN 984 карт. кор.; світильників загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначені для використання з люмінесцентними лампами, мають металевий корпус серії 25: 25-1000 LVO-418 - 1400 шт. Торгівельна марка: ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва CN 700 карт. кор.
Позовні вимоги ТОВ «Нікея-ЛТД» мотивовані тим, що, на думку позивача, Київською регіональною митницею необґрунтовано відмовлено у застосуванні першого методу визначення митної вартості товарів та самостійно визначено іншу, відмінну від заявленої позивачем, митну вартість товарів за шостим методом, внаслідок чого протиправно винесено рішення про визначення митної вартості.
Так, при здійсненні митного контролю відповідач витребував додаткові документи для підтвердження відомостей про митну вартість товару, серед яких ВМД країни відправлення (експортні декларації) та калькуляція фірми-виробника. Експортна декларація належить експортерові та митним органам країни експорту, а калькуляція виробника є його комерційною таємницею, яка охороняється законом, які, в свою чергу, нерезидент не надав згоди надати позивачу, тому відповідачу було повідомлено про неможливість їх подання, що не є відмовою від подання документів, як стверджує відповідач, а також було запропоновано останньому отримати ці документи у виробника з подальшим відшкодуванням понесених витрат позивачем. Враховуючи також те, що компанія експортер не є пов'язаною з позивачем особою у розумінні норм ст. 267 Митного кодексу України, вимога відповідача про надання позивачем калькуляції фірми-виробника була необґрунтованою, протиправною та суперечить вимогам ч. 2 ст. 272 Митного кодексу України. Між тим, оскільки в графі «Для відміток митного органу» декларації митної вартості не зазначено жодного витребовуваного відповідачем документа, тому останній не має права їх вимагати, якщо перелік документів зазначено в іншому місці декларації.
Окрім того, позивач вказує на відсутність зазначень відповідачем в оскаржуваному рішенні на джерела інформації, які стали підставою для коригування митної вартості та відзначає, що спірне рішення про визначення митної вартості має № 100190000/2012/312423/1, тобто закінчується на одиницю, що свідчить про не спрацювання системи аналізу ризиків за напрямком митної вартості, інакше, за умови її спрацювання, рішення відповідача закінчувалось би на цифру « 2».
Відповідач, Київська регіональна митниця, проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування правомірності визначення митної вартості імпортованих товарів за іншою ціною ніж заявлена позивачем, вказано на відмову декларанта від подання документів для підтвердження митної вартості та наявність сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, оскільки згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною товар прямував з Польщі до міста Київ, однак інформація про шлях цього товару з Китаю (країни продавця) відсутня.
Окрім того, відповідно до інвойсів вартість товару визначена, виходячи лише з одиниці виміру товару «штука», однак відсутні будь-які вагові показники, а у міжнародній товарно-транспортній накладній зазначена тільки вага товару брутто, що унеможливлює ідентифікацію товару за характеристиками; вказана за одиницю на умовах СРТ (Kyiv) вартість в прайс-листі виробника товару суперечить його суті як комерційній пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців; на зазначених експертом сайтах у експертному висновку Київської торгово-промислової палати на цінову інформацію мережі Інтернет не знайдено інформації про лампи; в платіжному дорученні в іноземній валюті зазначена сума 28473 USD, однак 20% передоплати, як це передбачено інвойсом та умовами контракту від заявленої, - становить 5197,192 USD.
Відповідач також наголошує на тому, що не заповнення позивачем графи 41 «додаткові одиниці виміру» вантажної митної декларації свідчить, що додаткова одиниця виміру та обліку кількості товарів в УКТЗЕД позивачем не обиралась, тобто використовується основна одиниця - кілограм.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю.
17 грудня 2012 року судом було ухвалено про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Як свідчать обставини справи, відповідно до контракту поставки товарів № NK2010/1 від 07 вересня 2010 року та додаткових угод до нього, компанія «ELECTRUM LIMITED» Китай зобов'язалась продати, а ТОВ «Нікея-ЛТД» купити електротехнічну продукцію, вказану в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.
Згідно п. 2.1 контракту одиницею виміру товару є штуки та кілограми.
За змістом п. 3.3 контракту визначено базисні умови постачання - СРТ-Київ, Україна, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2000.
Відповідно до п.п. 4.1, 5.1 контракту ціна встановлена в доларах США згідно інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту. Розрахунки здійснюються за умовами, вказаними в інвойсах або іншим узгодженим способом.
На виконання умов зазначеного зовнішньоекономічного контракту 28 травня 2012 року до Київської регіональної митниці декларантом позивача ОСОБА_1 подано вантажну митну декларацію №100190000/2012/320580 (надалі - ВМД), у якій товар був задекларований у митний режим «імпорт-40». Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-1 від 28 травня 2012 року №100190000/2012/320580 (надалі - ДМВ-1) та документи необхідні для здійснення митного контролю.
Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
З метою здійснення митного контролю до декларування заявлено три позиції товару, в тому числі:
- товар 1/1 (далі - товар позиції 1/1), код УКТЗЕД 94051098900 - світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністратив. та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначені для використання з люмінісц. лампами, мають металевий корпус типу B-FO, B-FI: FLOW-418/SEcon B-FO-0853 - 300 шт., RAIM-418/SEcon B-FO-0854 - 800 шт., BATTEN-130Ecomix B-FI-0711 - 504 шт., BATTEN-130Ecomix B-FI-0712 - 504 шт., FLOW218 Econ B-FO-0960 - 100 шт., RAIM-418/SEcon B-FO-0854 - 600 шт.; Торгівельна марка: ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва CN 984 карт. кор., у кількості 7909 кг, у розмірі 27284,96 доларів США, що у перерахунку за один кг товару становить 3,4498 доларів США;
- товар 2/1 (далі - товар позиції 2/1), код УКТЗЕД 94059200900 - запчастини з пластику до світильника BATTEN: заглушки торцеві - 400 шт.; Торгівельна марка: ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва CN 2.1 карт. кор., у кількості 7 кг, у розмірі 32 доларів США, що у перерахунку за один кг товару становить 4,5714 доларів США;
- товар 3/1 (далі - товар позиції 3/1), код УКТЗЕД 94051098900 - світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністратив. та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначені для використання з люмінісц. лампами, мають металевий корпус серії 25: 25-1000 LVO-418 -1400 шт.; Торгівельна марка: ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва CN 700 карт. кор., у кількості 4200 кг, у розмірі 13524 доларів США, що у перерахунку за один кг товару становить 3,22 доларів США.
Оскільки спірні правовідносини щодо правомірності рішення відповідача стосуються порядку визначення митної вартості під час імпорту товарів на митну територію України позицій товарів 1/1 та 3/1, тому у даній справі підлягають дослідженню та оцінці судом лише ті докази, що прямо стосуються предмету доказування.
З графи 44 ВМД вбачається, що на підтвердження заявлених відомостей про товар позицій 1/1, 3/1 позивачем були надані наступні документи: уніфіковану митну квитанцію МД-1 № 20502Д 2224150 від 26 травня 2012 року; облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 10000/26/1171955 від 24 квітня 2012 року; акт про проведення митного огляду товарів № 205020122/2012/001991 від 26 травня 2012 року; повідомлення про намір увезення (ПНУ) № 100000037.2012.227715.001 від 29 травня 2012 року; накладну CMR №222768 від 23 травня 2012 року; рахунки-фактури (інвойси)КК11-12-04/1с від 30 березня 2012 року та N-КК11-12-04/2 від 30 березня 2012 року; додатки до зовнішньоекономічного контракту №№ 1, 1а, 3, 4, 5; зовнішньоекономічний контракт № NK2010/1 від 07 вересня 2010 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) 26088831 Печер. ДПА №212/2 від 13 квітня 2012 року; декларацію про відповідність UA.TR.061.D.000169-12X від 16 січня 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено») № 5038 від 26 грудня 2008 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено») № 2730 від 23 травня 2012 року.
Відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 (далі - Порядок № 1766), посадовою особою відповідача на декларації митної вартості товарів № 100190000/2012/320580 від 28 травня 2012 року було зроблено запис про необхідність надання додаткових документів, зокрема, прайс-листів, специфікацій; калькуляції товару фірми-виробника товару; копій ВМД країни відправлення; банківських документів про здійснення попередньої оплати товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені експертними організаціями; відповідної бухгалтерської документації, що підтверджує вартість товару; а також інші документи на бажання декларанта.
Декларанта позивача було ознайомлено з вказаним переліком, проведено процедуру консультації, що підтверджується його особистим підписом на декларації митної вартості товару від 28 травня 2012 року.
31 травня 2012 року позивач направив відповідачу лист № 117 з доданням до нього усіх витребовуваних митним органом документів, окрім калькуляції товару фірми-виробника товару та копій ВМД країни відправлення. При цьому, неможливість їх подання обґрунтував у вказаному листі, посилаючись на те, що експортна декларація належить експортерові та митним органам країни експорту, а калькуляція виробника є його комерційною таємницею, які, в свою чергу, нерезидент не надав згоди надати позивачу.
У зв'язку з цим, відповідачем самостійно визначено митну вартість імпортованих товарів за шостим (резервним) методом, митну вартість товару позицій 1/1 та 3/1 скориговано на рівні 7,23 доларів США за кг, про що прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 01 червня 2012 року № 100190000/2012/312423/1.
Зазначене рішення, за результатом його розгляду в порядку адміністративного оскарження, залишене без змін рішеннями Київської регіональної митниці від 26 червня 2012 року №14/2-11/18934 та Державної митної служби від 20 серпня 202 року № 15/1-15.2/1545.
Позивач скористався своїм правом та здійснив випуск товарів, що були ввезені на його адресу, у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу та подав митному органу заяву від 06 червня 2012 року №139, яка в той же день була погоджена останнім.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
За змістом п. 5 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI (який набрав чинності 01 червня 2012 року та діяв на момент прийняття спірного рішення) заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються в порядку та на умовах, які діяли станом на останній день місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано цей Кодекс.
За таких обставин, а також приймаючи до уваги, що оскаржуване рішення прийнято 01 червня 2012 року, до спірних правовідносин у даній справі підлягає застосуванню законодавство з питань митної справи, що діяло до введення в дію вищезазначеного митного кодексу України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 11 липня 2002 року № 92-IV (який втратив чинність 01 червня 2012 року) (далі - Митний кодекс України) передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення, встановлених законодавством України, необхідних для цього товару видів контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Згідно з ст. 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
У відповідності до ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Відповідно до ст. 259 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (яка втратила чинність 01 червня 2012 року)(далі - Порядок № 1766), яким, зокрема, передбачено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Пунктом 7 Порядку № 1766 визначено перелік обов'язкових документів, які подаються декларантом на підтвердження митної вартості товару: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Згідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться у п. 10 Порядку № 1766.
Разом з тим, контроль правильності визначення митної вартості, відповідно до положень ст. 265 Митного кодексу України, здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 Митного кодексу України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Основні вимоги до здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів регламентовані також Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339 (яка втратила чинність 01 червня 2012 року)(далі - Порядок № 339).
Згідно з п. 3 Глави 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 24 червня 2009 року № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 року за № 669/16685, (який втратив чинність 21 грудня 2012 року) під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації, як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
Відповідно до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 року № 74, (який втратив чинність 01 липня 2012 року) а саме: п. 3.1., передбачено, що під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.
Аналізуючи наведені законодавчі норми, положення Порядків № 339 та № 1766 є підстави для висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).
Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.
Згідно з ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Між тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура витребування додаткових документів з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Як було встановлено судом вище, позивачем були подані обов'язкові документи, які подаються декларантом на підтвердження митної вартості товару, при проведенні перевірки яких митницею, як вбачається з матеріалів справи, були встановлені невідповідності, що унеможливлювали ідентифікацію товару за його характеристиками, внаслідок чого у митниці виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартої товару, а саме: відповідно до інвойсу від 30 березня 2012 року № N-КК11-12-04/1С вартість товару позивача визначена як від 0,08 доларів США за одиницю до 13,89 доларів США за одиницю, а відповідно до інвойсу від 30 березня 2012 року № N-КК11-12-04/2 - на рівні від 3,10 доларів США до 13,89 доларів США за одиницю за відсутні будь-яких даних щодо вагових показників, при цьому, вартість товару позивачем була розрахована, виходячи з одиниці виміру - кілограми; у міжнародній товарно-транспортній накладній СМR №222768 зазначена тільки вага товару БРУТТО та за якою товар прямує з міста Гдиня (GDYNIA) Польща до міста Київ (Україна), при цьому інформація про шлях товару з Китаю (від Продавця - «ELECTRUM LIMITED») до Польщі - відсутня.
З граф 38, 39, 41 ВМД вбачається, що вартість імпортованого товару позивачем розраховувалась лише за одиницею виміру - кілограм, без використання додаткових одиниць виміру, таких як штука. А беручи до уваги, що товар позивачем закуповувався та ввозився в Україну, виходячи з вартості, яка базувалась на різних одиницях виміру, це виключає можливість здійснити об'єктивну перевірку митним органом базових даних, числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митним органом також проаналізовано цінову інформацію ЄАІС ДМСУ на товари, що ввозились на митну територію України у найближчий до їх експорту час, та було встановлено, що заявлена позивачем митна вартість нижча за рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснювалось.
В розрізі викладеного, на думку суду, у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, як наслідок, факт виконання декларантом п. 7 Порядку № 1766 (подання обов'язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості) не є достатнім, а, відтак, вимога органу надати додаткові документи згідно п. 11 Порядку № 1766 є обґрунтованою.
Згідно п. 13 цього ж Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
У відповідності до п. 14 Порядку № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Згідно з ч. 7 ст. 264 Митного кодексу України додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.
Судом звертається увага, що зміст наведених положень встановлює виключний порядок подання додаткових документів декларантом, який, за цих підстав, розширеному тлумаченню не підлягає.
Тобто, декларант за наявності вимоги митного органу надати документи згідно п. 11 Порядку № 1766 має право їх подати в один із трьох способів, визначених п. 13 цього Порядку, а саме: подати усі додаткові документи, або відмовитися, або продовжити строк їх подання. Будь-яких інших способів цим Порядком не передбачено, зокрема, подання декларантом не усіх додаткових документів у зв'язку з неможливістю їх надання з незалежних від нього обставин.
Зокрема, Митним кодексом України не передбачено права покладення на митний орган будь-яких витрат, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, навпаки, цей обов'язок покладено на декларанта.
Однак, з'ясовуючи питання щодо достатності наданих декларантом додаткових документів, обов'язковому врахуванню підлягає те, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатись виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приймає до уваги, що відповідачем відповідно до Порядку № 1766 проведено процедуру консультацій та надано позивачу можливість підтвердити чи узгодити заявлену митну вартість, шляхом надання додаткових документів, про що декларант позивача був ознайомлений під підпис. З цього приводу, судом також відзначається, що твердження позивача про відсутність у відповідача права на витребовування документів з підстав не зазначення їх переліку у графі «Для відміток митного органу» декларації митної вартості не приймаються до уваги як необгрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи, оскільки в графі «Для відміток митного органу» декларації митної вартості від 28 травня 2012 року працівником митного органу вчинено відсилочний напис - «див. на звороті», тобто про викладення переліку необхідних для подання додаткових документів на зворотній стороні декларації, що і було вчинено, та з чим ознайомлено декларанта. В свою чергу, зазначене жодним чином не свідчить про порушення відповідачем положень Порядку № 1766 та зумовлене об'єктивними причинами неможливості викласти перелік додаткових документів в межах формату графи «Для відміток митного органу».
Проте, позивачем не здійснено усіх дій на виконання вимоги митного органу щодо надання додаткових документів (не надано калькуляцію товару фірми-виробника товару та копії ВМД країни відправлення), тобто він фактично відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження митної вартості спірного товару, а тому наслідком невиконання цього обов'язку стало визначення митним органом самостійно, на підставі наявної інформації, митної вартості товару.
Інших способів щодо узгодження митної вартості товару із декларантом, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, діючим законодавством не передбачено.
Оцінюючи подані позивачем додаткові документи: прайс-лист виробника товару, інвойси та пакувальні листи, видаткові та податкові накладні, платіжне доручення в іноземній валюті від 17 травня 2012 року № 21743387, копію ВМД № 100190000/2012/308547, суд вважає їх неналежними документами для підтвердження правильності зазначеної ним митної вартості товару із застосуванням першого методу.
Щодо експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 30 травня 2012 року № ЦК-51, слід окремо вказати, що відповідно до розділу V Тимчасового порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 01 квітня 2009 року № 291, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийняття рішення використовуються такі джерела інформації, зокрема, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Згідно Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671 встановлено, що одними з завдань торгово-промислових палат є: надання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках та надання довідково-інформаційних послуг, також торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу стосовно контролю якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі, експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Проте, експертний висновок не містить жодної інформації про якісні та вартісні характеристики товару, навпаки вказано, що огляд та ідентифікація товару не здійснювалась, а вартість визначена за документами замовника.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюються за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Згідно з ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України кожний наступний метод і застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Враховуючи те, що позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену митну вартість товару, як того вимагає закон, а саме: не надано додаткові документи, та беручи до уваги наявну в митниці цінову інформацію, застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо.
За таких обставин, визначення митної вартості правомірно здійснювалось відповідно до вимог ст. 266 Митного кодексу України - шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості 2-6 (статей 268-273 Митного кодексу України).
Для застосування 2 та 3 методів визначення митної вартості товарів згідно зі ст.ст. 268, 269 Митного кодексу України необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів в Україну. Зазначеними статями Митного кодексу України чітко визначено, що саме розуміється під ідентичними та подібними (аналогічними) товарами (частина друга ст.ст. 268, 269 Митного кодексу України), а також зазначені ознаки таких товарів, зокрема, наявність торгової марки, виробник, країна походження.
Статтею 270 Митного кодексу України передбачено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам була відсутня, що підтверджується витягом з ЄАІС ДМСУ, який знаходиться в матеріалах справи, то використання другого та третього методів згідно ст.ст. 268, 269 Митного кодексу України було неможливим.
Відповідно до ст. 271 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 267-270 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта порядок застосування цієї статті та статті 272 може бути зворотним.
Тобто, методи визначення митної вартості 4 та 5 можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за вимогою декларанта.
Застосування 4 та 5 методу визначення митної вартості передбачає наявність інформації:
- щодо продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів на митній території України (метод № 4);
- про вартість товарів, які оцінюються, надану виробником або від його імені, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду (метод № 5).
Інформація для застосування зазначених методів (4 і 5) у митниці була відсутня - позивачем, в ході консультацій, не надано будь-яких відомостей, а митниця не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контроль за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.
Згідно з приписами ст. 272 Митного кодексу України, яка регламентує порядок застосування 5 методу визначення митної вартості, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості.
На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. 266 Митного кодексу України, митницею було здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості заявленого товару і застосований 6-й (резервний) метод.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо визначення митної вартості товару є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, прийняте рішення про визначення митної вартості є обґрунтованим та правомірним.
Законодавством України не передбачено, ані прийняття рішення про незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, ані викладення в рішенні про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) причин незастосування інших методів, аніж резервного методу визначення митної вартості товару.
До того ж, в обґрунтування підстав задоволення позову позивач, також, посилається на те, що спірне рішення про визначення митної вартості має номер « 100190000/2012/312423/1», тобто закінчується на одиницю, що свідчить про не спрацювання системи аналізу ризиків за напрямком митної вартості, інакше, за умови її спрацювання, рішення відповідача закінчувалось би на цифру « 2».
Згідно приписів п. 2.1 Наказу Державної митної служби «Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору» від 29 травня 2009 року № 506 (який втратив чинність 03 серпня 2012 року) графи рішення заповнюються за певною схемою, за якою остання після дробу цифра свідчить саме про обставини, за яких воно приймалось та не стосується правил визначення митної вартості товару. Тобто, у разі прийняття рішення під час митного контролю та митного оформлення товарів проставляється «/1», за умови прийняття рішення за запитом у разі спрацювання системи аналізу ризиків за напрямком митної вартості проставляється «/2», у разі прийняття рішення після закінчення операцій митного контролю, митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України проставляється «/3».
Отже, вказані твердження, по-перше, не стосуються предмету доказування у даній справі, по-друге, невірно тлумачать норми права, а тому не можуть бути прийняті судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова