ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 27/30
м. Київ
20 березня 2013 року № 2а-17632/12/2670
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції україни, Міністерства соціальної політики України
провизнання дії протиправними
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Головань
судді О.О.Власенкова, О.В.Патратій
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про
визнання дій Міністерства соціальної політики України при розгляді скарг ОСОБА_1 та при здійсненні реєстрації в Міністерстві юстиції України Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 р. № 49 "Про затвердження Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування" такими, що не відповідають актам міжнародного законодавства, Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 .09.1999 р. №1105-XIV, законодавству України про охорону здоров'я;
визнання незаконними та протиправними дій Міністерства юстиції України щодо реєстрації Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 р. № 49 "Про затвердження Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування" (згідно заяви від 15.01.2013 р.)
У судовому засіданні 04.03.2013 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності; в судовому засіданні відсутній представник Міністерства соціальної політики України; судом заслухано пояснення представника Міністерства юстиції України; необхідність заслухати пояснення свідка чи експерта відсутня.
Ознайомившись з матеріалами справи -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом І-ї групи з 01.03.1991 р. безстроково у зв'язку з трудовим каліцтвом, що підтверджується довідкою №01636 від 18.03.1991 р. та випискою з акту МСЕК №034408 від 01.04.2003 р., а також посвідченням серії НОМЕР_1.
Як інваліду І-ї групи позивачу щорічно безоплатно надається путівка для санаторно-курортного лікування, а у разі самостійного її придбання її вартість компенсує Фонд соціального страхування від нещасних випадків а виробництві та професійних захворювань України.
15.06.2012 р. позивач звернувся до начальника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області, у якому просив надати публічну інформацію щодо вартості путівок до санаторію "Гурзуфський", зокрема, чому позивачу не були відшкодовані гроші за догляд.
Листом від 20.06.2012 р. за №05-46/01-1773 позивачу надано відповідь, згідно якої повідомлено, що згідно із п. 2.17 Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 р. №49, під час перебування потерпілого в санаторії не відшкодовуються витрати на спеціальний медичний догляд, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування, призначені потерпілому за рішенням МСЕК, якщо надання цих послуг передбачене умовами договору з санаторієм або якщо надається путівка супроводжуючій особі, у зв'язку з чим на час перебування позивача у санаторії "Гурзуфський" йому припинено призначення вказаних виплат.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає дії відповідачів щодо розгляду його звернення, а також щодо реєстрації Міністерством юстиції України Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням протиправними з таких підстав.
На думку позивача, зміст постанова № 49 не відповідає Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та незаконно зареєстрована Міністерством юстиції України.
Пункт 2.17 Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням неправомірно позбавляє позивача виплат на додаткове харчування та інших виплат, передбачених Законом, під час санаторного лікування.
Позивач вважає Постанову № 49 незаконною, оскільки пункт 2.17 Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортною лікування значно звужує його обсяг прав на постійну медичну допомогу. Вказана норма передбачає, що на час лікування потерпілого в санаторії припиняється фінансування на лікарські засоби, вироби медичного призначення, які призначені за рішенням МСЕК, якщо ці послуги передбачаються в договорі з санаторно-курортним закладом. Також припиняється компенсація витрат на додаткове харчування, яке призначено за рішенням МСЕК.
Припинення фінансування позивач вважає незаконним та таким, що суперечить статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати, зокрема, утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі.
Позивач в обґрунтування позовних вимог також посилається на ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно з якою витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків незалежно від того, ким вони здійснюються.
Відповідач - Міністерство юстиції України - вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідач зазначає, що оскаржувана постанова не суперечить жодному нормативно-правовому акту вищої юридичної сили і прийнята відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що було досліджено під час проведення правової експертизи нормативно-правового акту.
Міністерство юстиції України здійснило процедуру реєстрації нормативно-правового акту згідно вимог законодавства та існуючої процедури і права позивача жодним чином не порушило.
Відповідач - Міністерство соціальної політики України - пояснень на позов не надав, представника до судового засідання не скерував.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Позивач посилається на те, що про вчинення відповідачами дій, які він вважає протиправними, він довідався з відповіді від 20.06.2012 р. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області, яку він отримав 23.07.2012 р., і саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності.
За відсутності доказів на спростування вказаного твердження суд вважає строк звернення до суду не порушеним та розглядає спір по суті.
Щодо позовних вимог до Міністерства соціальної політики України
Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання дій Міністерства соціальної політики України при розгляді скарг ОСОБА_1 протиправними проте, згідно змісту позову та доданих до нього документів жодної інформації щодо скарг позивача до Міністерства соціальної політики України не надано.
Позивач посилається на лист Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області від 20.06.2012 р. за №05-46/01-1773 у відповідь на його звернення.
Доказів наявності листування з Міністерством позивач не надав, у зв'язку з чим суд не має підстав для висновку про протиправність дій Міністерства щодо розгляду скарг позивача.
У випадку незгоди позивача з відповіддю Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області від 20.06.2012 р. за №05-46/01-1773 це може бути предметом окремого судового розгляду.
Також позивачем заявлено позовні вимоги про визнання дій Міністерства соціальної політики України при здійсненні реєстрації в Міністерстві юстиції України Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 р. №49 "Про затвердження Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування" такими, що не відповідають актам міжнародного законодавства, Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 .09.1999 р. №1105-XIV, законодавству України про охорону здоров'я протиправними.
У суду відсутня інформація щодо дій Міністерства соціальної політики України при реєстрації Міністерством юстиції України постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 р. №49, оскільки дії щодо перевірки нормативно-правового акту актам вищої юридичної сили та його реєстрації до офіційного оприлюднення здійснює саме Міністерство юстиції України, а не Міністерство соціальної політики України.
Відповідно, оцінити протиправність вказаних дій Міністерства соціальної політики України неможливо, оскільки вони ним не вчинялися.
Згідно пояснень представника Міністерства юстиції України Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування погоджувалося, в тому числі, Міністерством соціальної політики України.
Погодження нормативно-правових актів відноситься до компетенції Міністерства як центрального органу виконавчої влади, і відповідність дій щодо погодження нормативно-правового акту підлягає оцінці під час розгляду справи про оскарження нормативно-правового акту, тоді як предметом окремого розгляду не є.
Щодо позовних вимог до Міністерства юстиції України
Згідно із п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
На підставі Висновку про державну реєстрацію нормативно-правового акта, який поданий на реєстрацію Фондом соціального страхування від нещасних випадків, постанова від 31.10.2007 № 49 "Про затвердження Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування" зареєстрована у Міністерстві юстиції 26.12.2007 р. за 1400/14667 і включена до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів 29.12.2007 з присвоєнням реєстраційного коду 41898/2007.
Постанова № 49 погоджена з Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством праці та соціальної політики України.
Міністерство юстиції України в межах своєї компетенції провело правову експертизу нормативно-правового акту, поданого йому на реєстрацію, і дійшло висновку про відсутність підстав для відмови у його реєстрації.
Відповідність дій щодо реєстрації нормативно-правового акту підлягає оцінці під час розгляду справи про оскарження нормативно-правового акту, тоді як предметом окремого розгляду не є.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
За таких обставин суд не знаходить підстав для висновку про порушення відповідачами як суб'єктами владних повноважень вказаних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Окремо суд зазначає, що згідно прохальної частини позовних вимог позивач не просить визнати незаконним та скасувати нормативно-правовий акт і не заявляє вимог до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який його прийняв, тому суд не має підстав для надання оцінки п. 2.7 Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою від 31.10.2007 № 49, з яким фактично не згоден позивач, і розглядає спір в загальному порядку позовного провадження без застосування положень ст. 171 КАС України.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий Суддя О.В. Головань
Судді О.О.Власенкова
О.В.Патратій
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 20.03.13 р.