ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 березня 2013 року № 826/190/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Аблова Є.В., судді Амельохіна В.В., судді Федорчука А.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України за участю третьої особи Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду з позовом звернулася ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України за участю третьої особи Верховної Ради України, в якому просить: визнати бездіяльність Кабінету Міністрів щодо розробки програми альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) протиправною та незаконною; зобов'язати Кабінет Міністрів України розробити програму щодо альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків).
Позовні вимоги мотивовані тим, що будучи віруючою особою, через свої релігійні переконання позивачка не може мати індивідуальний податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків), а облік православних християн за серією та номером паспорта порушує її релігійні права. Верховною Радою при прийнятті Податкового кодексу України, яким скасовано альтернативну форму обліку платників податків - без присвоєння ідентифікаційного номера та внесення даних до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, доручено Кабінету Міністрів України до 31 грудня 2011 року разом із зацікавленими релігійними організаціями розробити програму і внести до Верховної Ради України пропозиції щодо альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від індивідуального номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків). Протиправна бездіяльність відповідача виражається в тому, що по теперішній час така програма не розроблена, що дає право державним органам внести її дані до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, присвоївши цифровий ідентифікатор особистості у вигляді реєстраційного номера облікової картки платника податків або його різновиду літероцифрового номера за серією та номером паспорта. Окрім того, позивач вказує на безконтрольність Верховної Ради України за Кабінетом Міністрів України щодо невнесення програми, що призводить до порушення її конституційних прав.
В судове засідання позивач не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені в запереченнях проти позову.
Представник третьої особи заперечував проти позову, виходячи з того, що у Верховної Ради України відсутні повноваження впливати у будь-який спосіб на діяльність Кабінету Міністрів України, як суб'єкта права законодавчої ініціативи щодо підготовки ним законодавчих
пропозицій та здійснення контролю з цих питань.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку позивача, суд ухвалив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.
02 грудня 2010 року Верховна Рада України прийняла Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.
Згідно з пунктом 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" цього Кодексу визнано такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України від 22 грудня 1994 року N 321/94-ВР "Про введення в дію Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 2, ст. 11).
Пунктом 4 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок до 31 грудня 2011 року разом із зацікавленими релігійними організаціями розробити програму і внести до Верховної Ради України пропозиції щодо альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків).
Відповідно до параграфа 75 глави 1 розділу 8 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою від 17 липня 2010 року N 950, виконання законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем'єр-міністра забезпечують міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим.
Параграфом 77 глави 1 розділу 8 Регламенту Кабінету Міністрів України, визначено, що для організації підготовки проектів актів законодавства, необхідних для забезпечення реалізації закону України та організації виконання указу Президента України, які містять завдання Кабінетові Міністрів, розробляється відповідний план у порядку, встановленому пунктом 5 параграфу 12 цього Регламенту.
Відповідно до пп.1 п.3 Положення про Державну податкову службу, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011р. №584/2011, одним з основних завдань ДПС України є внесення пропозицій щодо формування податкової політики.
Підпунктами 1, 5, 8, пункту 4 Положення визначено, що ДПС України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виконує роботу пов'язану із реєстрацією та веденням обліку платників податків, обліком об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; проведенням диференціації платників податків; формуванням та веденням Державного реєстру фізичних осіб-платників податків; Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб та інших реєстрів, ведення яких покладено законодавством на органи державної податкової служби; розробляє та вносить Міністрові проекти нормативно-правових актів Міністерства фінансів України, що належать до сфери діяльності ДПС України; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції ДПС України, розробляє проекти законів України, Кабінету Міністрів та подає їх у встановленому порядку Міністрові.
02 березня 2011 року Кабінетом Міністрів України схвалено План організації підготовки проектів нормативно-правових актів, необхідних для забезпечення реалізації пункту 4 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України. На виконання пункту 5 цього Плану Державній податковій службі України як відповідальному органу за внесення пропозицій щодо формування державної податкової політики доручено розробити програму щодо ведення альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера. Крім того, податковій службі доручено подати інформацію по забезпеченню ведення обліку таких громадян, а в разі необхідності внести пропозиції щодо його вдосконалення.
Листом від 14.12.2011р. Державна податкова служба України повідомила Кабінет Міністрів України, що ДПА на виконання положень Податкового кодексу України та з метою
вдосконалення альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номеру, ДПС України розробила нову програму, якою забезпечено ведення обліку таких громадян в окремому Реєстрі державного реєстру фізичних осіб-платників податків.
На підставі розробленої програми Кабінет Міністрів України листом від 30 грудня 2011 року N 14960/0/2-11 проінформував Верховну Раду України, що на виконання підпункту 5 пункту 4 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України та з метою забезпечення практичної реалізації вказаних положень Державною податковою службою України розроблено нову програму альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, створено новий реєстр та здійснюється ведення обліку таких осіб в окремому Державному реєстрі за прізвищем, ім'ям, по батькові, серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
Згідно п.63.6 ст.63 Податкового кодексу України встановлено, що облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами. Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Відповідно до п. 70.1. Податкового кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України. Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
Таким чином, на виконання пункту 4 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Кабінетом Міністрів України розроблено Програму альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про що 30.12.2011 року повідомлено Верховну Раду України.
Виходячи з положень, закріплених у частині другій статті 2, пункті 1 частини першої статті 3, частині першій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних і фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Крім того, суд звертає увагу, що Верховна Рада України, як і будь-який інший державний орган чи орган місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такий висновок ґрунтується за положеннях частини другої статті 19 Конституції України.
Перелік повноважень Ради наведено у статті 85 Основного Закону України. Відповідно до пункту 13 частини першої цієї статті до повноважень Верховної Ради України належить здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції та закону. При цьому Кабінет Міністрів України підконтрольний і підзвітний Раді лише у межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України.
Розгляд питань, пов'язаних з парламентським контролем за діяльністю Кабінету Міністрів України, врегульований Законом України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI "Про Регламент Верховної Ради України". Зокрема, главою 38 цього Закону визначено порядок розгляду питання про схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України (стаття 227), розгляд Верховною Радою України звітів і доповідей Кабінету Міністрів України (стаття 228), підготовки до розгляду Верховною Радою України питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та розгляд цього питання (статті 231, 232).
Системний аналіз зазначених норм Закону не дає підстав вважати, що третьою особою як суб'єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність при здійсненні парламентського контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України по виконанню вимог, передбачених абзацом 10 пункту 4 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем було доведено правомірність своїх дій.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд ,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя Є.В. Аблов
Суддя В.В. Амельохін
Суддя А.Б. Федорчук