ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 березня 2013 року № 826/102/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (далі-відповідач-1), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі-відповідач-2), за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР-ПРОГРЕС» про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи ТОВ «ВЕКТОР-ПРОГРЕС» про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що під час прийняття відповідачем-1 рішення від 24.09.2010р. «Про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «ВЕКТОР-ПРОГРЕС» були грубо порушені норми законодавства України, чим порушено права та інтереси позивачки, у зв'язку з чим, просить визнати дане рішення незаконним та скасувати його, а відповідача-2 зобов'язати провести державну реєстрацію права власності на квартиру, за позивачкою.
В позовній заяві з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 24.09.2010р. (номер запису 43104 в книзі 249-66) про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «ВЕКТОР-ПРОГРЕС»;
- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві (місцезнаходження: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлоцький, 76-Г) провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представники відповіда-1, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, придбала нерухоме майна а саме: квартиру НОМЕР_1, загальною площею 563,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2007р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, та зареєстрованого в реєстрі за №659. Відповідно до реєстраційного посвідчення від 10.04.2007р., виданого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», було зареєстроване право власності на квартиру за позивачкою, про що внесено запис в реєстраційну книгу №249-52 за реєстровим №43104.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Європейський» було укладено іпотечний договір від 07.12.2007р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.02.2008р. та додаткової угоди №2 від 30.01.2009р. до договору іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №1421, відповідно до якого, позивачка, в забезпечення виконання своїх зобов'язань та зобов'язань ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРЕНЕГРОВОСТОК-1», передбачених кредитними договорами, які зазначені в п.п. 1.1.0-1.6. іпотечного договору, передала в іпотеку АКБ «Європейський» належне їй на праві власності майно, а саме квартиру НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, між АКБ «Європейський» та третьою особою ТОВ«ВЕКТОР-ПРОГРЕС» було укладено договір від 30 квітня 2009р. про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 07 грудня 2007р. та зареєстрований в реєстрі за №1421, відповідно до якого ТОВ«ВЕКТОР-ПРОГРЕС» переходить право вимоги за іпотечним договором, відповідно до якого позивач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №866.
Державним реєстратором Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було прийнято рішення від 24.09.2010р. (номер запису 43104 в книзі 249-66) про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «ВЕКТОР-ПРОГРЕС».
Відповідно до п.п.1, 2, ст.9 Закону України від 01.07.2004, № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), Державний реєстратор:1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав.
Згідно ст.1. Закону України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку» ( в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. (ст.24 Закону України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку»).
Разом з тим, судом встановлено, що всупереч вимогам п.2. ст.24 Закону України "Про іпотеку», позивача не було письмово повідомлено про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. (п.1. ст.33. Закону України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку»).
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. ( ст.35 Закону України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку»).
У відповідності до змісту п.11 Іпотечного договору від 07.12.2007р., іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання позичальником основного зобов'язання, у разі чого іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує 30 календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений тридцятиденний строк починає діяти відліковуючись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателем відділенням зв'язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, до суду не надано доказів, що підтверджували б, виконання вимог законодавства та п. 11 Іпотечного договору, щодо надання письмової вимоги про усунення зобов'язань, передбачених іпотечним договором чи попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання вимоги.
На момент прийняття оскаржуваного рішення, діяло «Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» затверджене наказом Мінюсту від 07.02.2002, № 7/5. (надалі Тимчасове положення).
Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (п.1.3. Тимчасового положення).
За приписом пункту 1 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація органами технічної інвентаризації прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення) до числа відповідних документів віднесено, зокрема, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Подання документів для державної реєстрації прав врегульовано п.2.7. Тимчасового положення, відповідно до якого, для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі. Наявність накладеної заборони відчуження нерухомого майна при посвідченні договору іпотеки, за яким відбувається перехід права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, не є підставою для прийняття реєстратором БТІ рішення про відмову в державній реєстрації прав за іпотекодержателем.
З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що Відповідач-1 повинен був витребувати у третьої особи копію письмової вимоги про усунення порушень Іпотечного договору, надісланої Позивачу, документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання Позивачем письмової вимоги про усунення порушень.
В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження обставин подачі ТОВ "Вектор-Прогрес" до відповідача -1 пакету документів у відповідності до п.2.7 Положення для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, а саме, крім документів, передбачених Положенням, обставини подачі: завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; документа, який підтверджує сплив тридцяти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.
Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про наявність порушень, з боку відповідача-1, при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення від 24.09.2010р. підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач-1, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
В частині позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача-2 провести державну реєстрацію права власності на квартиру, суд зазначає наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 11,94, 158-163 КАС України суд ,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 24.09.2010р. (номер запису 43104 в книзі 249-66) про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «ВЕКТОР-ПРОГРЕС».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов