Справа №339/74/13-ц
45
2/339/55/13
25 березня 2013 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О.С.
секретаря Галів І.Б.,
з участю прокурора Площанської Н.А.,
позивача ОСОБА_1,
особи в інтересах якої пред'явлено позов ОСОБА_2
третьої особи - представника органу опіки і піклування виконкому Болехівської міської ради ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Долинського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_1, третя особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради до ОСОБА_4 про відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав,-
Долинський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить відібрати у відповідача неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 без позбавлення батьківських прав та передати на виховання сестрі ОСОБА_1
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що після смерті матері син ОСОБА_5 залишився проживати із сестрою ОСОБА_1, яка фактично займається його вихованням та утриманням. Відповідач, батько дитини, окрім аліментів, ніякої іншої допомоги сину не надає. Його будинок знаходиться в незадовільному стані: відсутні речі першої необхідності, продукти харчування, в кімнатах антисанітарні умови проживання. Посилаючись на те, що залишення сина на проживанні з відповідачем, є небезпечним для його життя , здоровя та виховання, просить позов задоволити.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_6 не виконує своїх батьківських обов"язків по вихованню сина і звернув увагу суду на зловживання відповідачем спиртними напоями, що привело до того, що ОСОБА_2 залишився на проживанні з ОСОБА_1
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради підтримала позицію прокурора та вказала, що неодноразово оглядаючи матеріально-побутові умови, в яких проживає батько дитини, комісією міськвиконкому встановлено, що вони є антисанітарними і в таких умовах дитини не може проживати, в будинку відсутнє газо та електоропостачання, на ліжках відсутня постіль , сплять собаки та невідомі особи, батько постійно перебуває в стані алкогольного сп'яніння та обзиває сина безпідставно нецензурними словами.
Позивач , в інтересах якогого заявлено позов, ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та вказала, що ОСОБА_2 після смерті матері проживає разом із нею, і вона займається його вихованням, оскільки жити з батьком є неможливо, в його будинку жахливі умови, батько зловживає спиртними напоями, веде себе неадекватно.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлений завчасно і належним чином і від нього не надійшла заява про причини неявки в суд чи про слухання справи в його відсутність.
Зі згоди позивача суд прийшов до висновку про ухвалення рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України .
Заслухавши пояснення сторін , представника третьої особи, свідків, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Встановлено, що відповідач перебував у фактичному шлюбі з ОСОБА_7 у якому у них народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого відповідно до свідоцтва про встановлення батьківства визнаний відповідач.
Однак стосунки між ними не склалися і вони стали проживати окремо, малолітній ОСОБА_2 залишився проживати з матір'ю.
19.07.2012 року ОСОБА_7 померла (а.с. 4)
Позивач ОСОБА_1, після смерті матері повністю взяла на себе обов'язок по утриманню та вихованню свого брата ОСОБА_2 , створила належні умови для проживання з облаштуванням для нього окремої кімнати, що підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов .
В той же час відповідач, проживає окремо, участі у вихованні сина не бере. Відповідно до актів обстеження матеріально-побутового стану сім'ї відповідача, доданих фотодокументів, вбачається, що він проживає один. В будинку холодно, антисанітарні умови проживання, відсутнє газопостачання та електропостачання, постільна білизна. Умови для постійного проживання з ним сина ОСОБА_8 відсутні.
Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з пояснень яких вбачається, що будинок, в якому проживає відповідач , є занедбаним, опалення відсутнє , кухня, на якій можна було б приготувати їду, розвалена, і в таких умовах дитини жити не може. Сам відповідач постійно вживає алкогольні напої, скандалить із сином, який проживає із своєю сестрою ОСОБА_1, яка фактично його виховує та утримує.
Орган опіки та піклування вважає небезпечним залишення дитини у відповідача для її морального виховання, а тому доцільним є відібрання ОСОБА_2 від батька без позбавлення батьківських прав та передання її на виховання сестрі ОСОБА_1В, з чим погоджується і суд, оскільки такий висновок відповідає інтересам дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно роз'яснень п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" N 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Врахування думки дитини щодо її життя передбачає ст. 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.
У відповідності до ч.2 ст. 12 Конвенції про права дитини та частини 2 статті 171 Сімейного кодексу України думка дитина може бути заслухана судом безпосередньо чи через відповідний орган.
Із права дитини на повагу випливає висновок про те, що думка дитини має бути вислухана з повагою і врахована настільки, наскільки це відповідає її найвищим інтересам.
Судом вислухана думка дитини ОСОБА_11, який категорично відмовився проживати з батьком через те, що він зловживає спитними напоями, обзиває його нецензурними словами, в будинку немає ніяких умов на проживання, там живуть собаки та бомжі.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Відповідно до ст. З Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно положень ст. 9 зазначеної Конвенції, держави-учасниці забезпечують щоб дитина не розлучалася з батьками, всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування.
Відповідно до положень принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
Таким чином, при розгляді справ щодо місця проживання дитини, суд насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Відповідно до принципу шостого Декларації з прав дитини малолітню дитину не слід розлучати з матір'ю, однак враховуючи інші вищезазначені нормативні акти з цих правовідносин, при вирішені справ щодо визначення місця проживання дітей слід виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини та обов'язком батьків діяти при цьому лише в її інтересах.
Таким чином, вирішуючи спір виключно в інтересах дитини, враховуючи, що відповідач неспроможний надати належне забезпечення для фізичного розвитку та духовних потреб дитини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,10, 11, 60,209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити.
Відібрати без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати на виховання сестрі ОСОБА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо особи, які брали участь в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Головенко О.С.