18.03.2013
Справа № 335/1120/13-ц
2/335/913/2013
18 березня 2013 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого судді Макарова В.О.
при секретарі Якимової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства „ОСОБА_2 плюс”, ОСОБА_3, Ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної збитку та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства „ОСОБА_2 плюс”, ОСОБА_3, Ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4, про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.08.2007 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки Краз, державний номер НОМЕР_1, з причепом, державний номер НОМЕР_2 по вул. Портовій у м. Запоріжжі, при виконанні маневру не вибрав боковий інтервал та скоїв зіткнення з автомобілем марки ЗАЗ 110206, державний номер НОМЕР_3, якій належить їй на праві власності.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2007 року, ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України, та підданий адміністративному стягненню, у вигляді штрафу у розмірі 17 грн.
Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця № 198 від 17.09.2007 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ 110207, держаний номер НОМЕР_3, при дорожньо-транспортної пригоди складає 4 505 грн. 04 коп.
Також, позивачем були понесені витрати які пов'язання зі складанням висновку № 198 про визначення матеріального збитку у розмірі 250 грн., з отриманням довідки в ДАЇ у розмірі 41 грн. 05 коп., з ксерокопіюванням документів у розмірі 16 грн., з наданням банківських послуг у розмірі 1 грн.
Оскільки винним у дорожньо-транспортної пригоді є ОСОБА_3, якій на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ПП „ОСОБА_2 Плюс”, та постановою Господарського суду Запорізької області ліквідатором ПП „Євродом Плюс” призначено ОСОБА_4, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ПП „ОСОБА_2 Плюс”, ліквідатора ПП „ОСОБА_2 Плюс” ОСОБА_4, на свою користь суму матеріальних збитків у розмірі 4 813 грн. 09 коп., моральну шкоду, яка полягає у переживаннях та незручностях, душевних страждань внаслідок пошкодження свого автомобіля у розмірі 1 000 грн., а також судові витрати.
В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з'явились, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В судове засіданні відповідач ОСОБА_3 не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає.
Інші відповідачі ПП „ОСОБА_2 плюс”, та ОСОБА_4 до судового не з'явилась, причини неявки суду не сповістили, завчасно повідомлялись про день та час розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню, у зв”язку з наступним.
Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.
Так судом встановлено, що 31.08.2007 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки Краз, державний номер НОМЕР_1, з причепом, державний номер НОМЕР_2 по вул. Портовій у м. Запоріжжі, при виконанні маневру не вибрав боковий інтервал та скоїв зіткнення з автомобілем марки ЗАЗ 110206, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, чим порушив п.п.15.1, 11.4 Правил дорожнього руху України.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2007 року ОСОБА_3, працюючого водієм ПП "ОСОБА_2 Плюс", було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України, та піддано адміністративному стягненню, к штрафу у розмірі 17 грн.
Згідно ст. 61 ЦПК України, підставою звільнення від доказування є постанова суду у справі про адміністративне правопорушення і є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільні-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_5 № 198 від 17.09.2007 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ 110207, держаний номер НОМЕР_3, при дорожньо-транспортної пригоди складає 4 505 грн. 04 коп.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль ЗАЗ 110207, держаний номер НОМЕР_3 , належить ОСОБА_1.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 198, позивачем були понесені витрати, пов'язані зі складанням висновку № 198 від 17.09.2007 року у розмірі 250 грн. 00 коп.
Відповідно до квитанцій та чеків ВАТ "Формат" від 31.08.2010 року позивачем були понесені витрати, пов'язані з ксерокопіюванням документів у розмірі 16 грн.
Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій заподіяні збитки в результаті порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частина 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ним своїх трудових обов”язків.
Згідно з роз'ясненнями п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.
Згідно постанови господарського Господарського суду Запорізької області від 17.02.2011 року, у справі № 16/184/09, приватне підприємство "ОСОБА_2 плюс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута ПП "ОСОБА_2 плюс" призначено ОСОБА_4.
Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 17.02.2011 року у справі № 16/184/09, арбітражного керуючого ОСОБА_4 було звільнено від виконання обов'язків ліквідатора ПП „ОСОБА_2 плюс”, та ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6Л
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3, винний у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої транспортний засіб ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження, та на час скоєня дорожньо-транспортної пригоди він перебував у трудових відносинах з ПП „ОСОБА_2 Плюс”, а також враховуючи те, що арбітражний керуючий ОСОБА_4 був звільнений від виконання обов'язків ліквідатора ПП „ОСОБА_2 плюс”, суд дійшов до висновку, що відповідальність за завдання шкоди перед позивачем повинні нести саме ОСОБА_3 та ПП „ОСОБА_2 Плюс” в солідарному порядку.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з вимог позивача, ОСОБА_1 також просить стягнути витрати, які пов"язані з отриманням довідки в ДАЇ у розмірі 41 грн. 05 коп., та з наданням банківських послуг у розмірі 1 грн, однак доказів на підтвердження вказаних позовних вимог під час розгляду справи позивачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи наведенні вище факти в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди, знайшли своє підтвердження частково, тому з відповідачів ОСОБА_3 та ПП „ОСОБА_2 Плюс” на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню в солідарному порядку сума матеріальних збитків саме у розмірі 4 771 грн. 04 коп.
Обговорюючи питання про компенсацію моральної шкоди, заявленої позивачем ОСОБА_7 в сумі 1 000 гривень суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 16 ч. 2 п. 9 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення їх прав.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Вирішуючи питання щодо наявності спричинення позивачам моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб захисту в національному органі.
Європейський суд з прав людини у винесених рішеннях неодноразово, зокрема у справах „Атлан проти Сполученого Королівства" від 19.06.2001 року, „Перна проти Італії" від 25.07.2001 року, тощо, визнавав в резолютивній частині рішення, що виходячи з обставин справи, самий факт правопорушення, вчиненого відносно потерпілого, становить спосіб захисту порушеного права і може становити достатньо справедливу компенсацію моральної шкоди.
Розглядаючи справу в рамках обґрунтування моральної шкоди, виходячи з того, що позивач зазнала душевних страждань внаслідок пошкодження свого автомобіля, застосовуючи принцип розумності та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що заявлена до стягнення сума моральної шкоди 1 000 грн. 00 коп., буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку позивач отримала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню, у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи, вимоги ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідним стягнути солідарно з відповідачів судові витрати, пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 58 грн.00 коп., та інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Що стосується заперечення відповідача ОСОБА_3, суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України вони не знайшли свого підтвердження, та спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.
Таким чином, усі зібрані у справі докази та їх оцінка у сукупності вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 625, 1167, 1172,1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 147, 209, 212-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.2005 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №7 від 08.07.1994 року, №11 від 30.09.1994 року, № 15 від 25.05.1998 року), Постановою №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства „ОСОБА_2 плюс”, ОСОБА_3, Ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної збитку та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, Приватного підприємства ПП „ОСОБА_2 Плюс” на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 4 771 (чотири тисячі сімсот сімдесятодна) грн. 04 коп., моральну шкоду у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн., а також судові витрати у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Орджонікідзевського
районного суду м. Запоріжжя: ОСОБА_8