копія
Справа № 2/326/28/2013
25 березня 2013р. м.Приморськ
Приморський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Булашева Р.Л.,
при секретарі Донєвій О.О.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог Служби у справах дітей Приморської РДА ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітніх: ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог Служби у справах дітей Приморської РДА , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,
встановив:
ПАТ КБ «ПриватБанк» 07.12.2012р. подав до суду позов, який уточнено та просить звернути стягнення на житловий будинок ОСОБА_2, 76 кв.м, загальної площі, 43 кв. м. житлової площі, який розташований за адресою: м.Приморськ, вул.Гагаріна, №60 Запорізької області, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPP0GA0000000280 від 14.05.2008р. в розмірі 796 357,09 грн., шляхом продажу з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити зі зняттям з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 з вказаного будинку. Стягнути з відповідачів судові витрати.
В суд представник позивача двічі не прибув, направив заяву про розгляд справи в його відсутності (а.с. 83).
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 заперечували на позов, вказуючи, що не оспорюють суму та підстави заборгованості за кредитом, проте пояснюють, що виник борг через підвищення курсу долару, через що вони з чоловіком - ОСОБА_3, з 2009р. почали недотримуватись графіка погашення кредиту. Дійсно було укладено договір іпотеки на будинок по вул.Гагаріна № 60. В цьому будинку зараз мешкають вони з чоловіком та їх неповнолітні діти. Для вирішення проблеми вона зверталась неодноразово до банку, проте на реструктуризацію боргу там не погоджуються. Іншого майна та житла в неї немає.
Відповідач ОСОБА_3 також заперечує на позов тим, що також погоджується погашати борг, зокрема і за рахунок продажу будинку, проте вказує, що вартість будинку підвищилась, Банк не визначає початкової ціни продажу будинку, крім того, на земельній ділянці вони збудували сарай, який підвищив ціну домоволодіння.
Представник третьої особи заперечує на позов вказуючи що задоволенням позову будуть порушено майнові та житлові права неповнолітніх дітей відповідачів, так як іншого житлового приміщення вони не мають, а підстав надати їм такого з державного фонду - немає.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Так за кредитним договором № ZPP0GA НОМЕР_1, укладеного 14.05.2008р. між «ПриватБанком» та ОСОБА_3, Банк надав йому кредитні кошти шляхом видачі готівки у розмірі 48 985 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.05.2016р. Відповідно до п.5.1. Договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, який зазначений в п.8.4. Договору за кожний день просрочки. Сплата пені здійснюється в гривні. Відповідно до п.5.3 при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. (а.с. 14-16). 15.08.2008р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок № 60 по вул.Гагаріна в м.Приморську Запорізької області, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7 (а.с. 18-20). За свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, власником вищевказаного будинку є ОСОБА_2 (а.с. 21).
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору, борг ОСОБА_3 станом на 15.11.2012р. складається з : 49098,81 доларів США, в т.ч. прострочене тіло - 13767,86 доларів США; 16821,16 доларів США - заборгованість за відсотками, в т.ч. прострочені відсотки - 16348,18 доларів США; 4568,93 - заборгованість з комісії, в т.ч. прострочена комісія - 4444,41 доларів США; 51,20 доларів США - погашено пені; 24404,37 доларів США - заборгованість з пені; 94893,27 доларів США - всього заборгованість за кредитом; 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина); 4744,66 доларів США - штраф від суми заборгованості, на загальну суму - 99 669,22 доларів США (а.с. 7-9). Банком надсилався лист відповідачам про вимогу погасити заборгованість та попередження про можливість звернення стягнення на іпотечне майно, якщо в 30 днів не буде виконана вимога (а.с. 11).
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За ст.10 ч.3 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:
- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;
- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають
задоволенню з вартості предмета іпотеки;
- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, тощо. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З досліджених доказів випливає, що дійсно ОСОБА_3, є боржником перед ПАТ КБ «Приватбанк»за кредитним договором в сумі 796357,09 грн. Цього факту відповідачі не спростовують. ОСОБА_2 має відповідати за невиконання зобов'язання ОСОБА_3 перед позивачем на підставі договору «Про іпотеку» від 15.05.08р. своїм нерухомим майном в м.Приморську, вул.Гагаріна № 60, та в зв'язку зі зверненням Банку до неї з такою вимогою від 11.10.12р., яку вона отримала, про що пояснила в судовому засіданні і не заперечує на це.
З наведених доказів доведено факт невиконання вимог закону, та умов договору з боку відповідачів, яке тягне можливість примусового стягнення прострочених сум по кредиту.
Зокрема, відповідно до ч. 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. У частинах 2, 3 статті 40 Закону України «Про іпотеку» законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок, житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 статті 109 Житлового кодексу України.
Таким чином, при вирішенні позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом, зокрема при вирішенні вказаного питання враховуються вимоги ч.2, ч.3 статті 40 Закону України «Про іпотеку», якими встановлено певний порядок дій іпотекодержателя (банку). При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, а саме : у разі, якщо мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Приписами статті 109 Житлового кодексу України, статті 40 Закону України «Про іпотеку» регулюється порядок примусового виселення мешканців квартири при зверненні стягнення на предмет іпотеки, зокрема, встановлена певна процедура.
То ж суд вбачає, що в даному випадку позовні вимоги Банку про виселення вказаних в позові осіб родини ОСОБА_3 - задоволенню не підлягають, оскільки на час розгляду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання положень, встановлені ч.2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового приміщення, на яке здійснюється звернення як на предмет іпотеки, у зв'язку з чим такі позовні вимоги одночасно із рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаного житлового приміщення.
Крім того, суд не вважає за можливе вирішити позитивно і вимогу Банку про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2 в рахунок погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_3, не зважаючи на наявність такого права у Банка.
Так, в судовому засіданні з'ясовано, що вартість будинку та інших будівель по вул.Гагаріна № 60 визначено при підписанні іпотечного договору 15.05.08р. в сумі 343400 грн. (п.35.5 договору, ар. спр. 20). За п.35.3 іпотечного договору визначено перелік нерухомого майна яке включено в іпотеку: житловий будинок 76 кв.м. загальної площі з яких 43 кв.м. житлової, «А», прибудова 13 кв.м. «а», навіс «Б», вигрібна яма «В», ворота №, хвіртка 31, огорожа №2. У вимогах уточненого позову Банк просить звернути стягнення лише на будинок загальною площею 76 кв.м. ( а.с. 80). Суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог згідно ст. 11 ЦПК.
Проте, за технічним паспортом на будинок по вул.Гагаріна № 60, яке видано Приморським КПТІ на 01.09.11р., вбачається що на території домоволодіння, окрім самого житлового будинку існують і інші будівлі та споруди, а в 2010р. виникла ще одна будова - сарай «Г», яка є самовільно побудованою, але вона хоча і внесена в техпаспорт на будинок, та відсутня в переліку майна що включено в іпотеку. Вартість всього домоволодіння визначена в 458 100 грн., з яких сарай - 78 775 грн. (а.с. 49-53). У встановленому в ст. 331 ЦК порядку право власності на це майно не зареєстровано дотепер, крім того, будівництво такої нерухомості суперечить умовам іпотечного договору - п.20.3 за яким іпотекодавець зобов'язується не здійснювати реконструкцію, перебудову, перепланування майна без відповідного письмового дозволу іпотекодержателя. Однак ці дії відповідача ніяк не узгоджено з виниклими між нею та Банком іпотечних правовідносин, які суд самостійно не може усувати в межах заявлених позовних вимог.
Так, майно ОСОБА_2В,, яке передано в іпотеку Банку, є за своєю формою - нерухомістю, та віднесено до типу садиби, відповідно до ст.381 ЦК, тобто є земельною ділянкою з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями з комунікаціями та багаторічними насадженнями. В ч.2 цієї статті визначено, що у разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба. В іпотечному договорі в п. 35.4 визначено, що іпотека розповсюджується і на земельну ділянку під будівлями по вул.Гагаріна № 60. Однак, суду позивачем не надано жодного документу який би визначав правовий статус цієї земельної ділянки, її розмір та вартість. Не подано позивачем і доказів про вартість іншого нерухомого майна, що включено в іпотеку, яку б суд міг визнати як початкову ціну для його реалізації. Зокрема такою може бути відповідний висновок судової експертизи. Клопотання про її призначення, чи визначення такої вартості іншим шляхом, від позивача та інших сторін суду не висунуто. Встановлення цієї обставини є обов'язковим. Проте, позивач такі обставини суду не довів у належному порядку.
Суд надавав можливість позивачу неодноразово уточнювати позов, відкладав розгляд справи, проте в цій частині так і не було надано відповідних доказів та не сформовано належних позовних вимог, тому за спливанням строків для розгляду позову, передбачених в ст.157 ЦПК, суд повинен вирішити справу за принципом диспозитивності на підставі поданих доказів, та в межах заявлених позовних вимог, за ст. 11 ЦПК.
То ж відсутність таких доказів та заявлених позовних вимог, не надають можливості суду для винесення рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на майно ОСОБА_2, так як таке рішення буде суперечити вимогам ст.ст. 381, 331 ЦК, ст.39 ЗУ «Про іпотеку». Самостійно суд не може вирішити ці питання та отримати докази, так як про це немає уточнення позовних вимог та заяви про відповідне витребування, або забезпечення доказів.
Зокрема, саме з цих підстав, рішення по справі за таким саме позовом Банку до ОСОБА_2 було скасовано ухвалою ВСУ від 12.10.11р. по справі № 2-4150/10, та вказано, що справа повертається на новий розгляд, для встановлення обставин визначених в ст. 39 ч.1 ЗУ «Про іпотеку» ( а.с. 84-85). Справа ця по суті не розглянута, та позов повернуто Банку ухвалою суду від 09.12.11р. ( а.с. 74).
В зв'язку з не задоволенням основної вимоги, відшкодуванню, судові витрати, які сплачено Банком при подачі позову в сумі 3326,30 грн. (а.с. 2,3), за ст.88 ЦПК не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 209, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 39-40 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 381, 331 ЦК, суд -
вирішив:
В задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 76 кв.м. за адресою в м.Приморську, вул.Гагаріна № 60 Запорізької області, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 в сумі - 99669,22 доларів США (796357,09 грн.), а також виселенні зі зняттям реєстрації : ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 - відмовити.
Копію рішення направити позивачу.
Оскаржити рішення можливо до апеляційного суду Запорізької області, через Приморський районний суд на протязі 10 діб.
Повний текст рішення складено - 26.03.2013р.
Суддя Р.Л. Булашев
Копія вірна: суддя Р.Л. Булашев
26.03.2013