"14" березня 2013 р. Справа № 5023/4936/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
позивача - Бихно О.М. за дорученням б/н від 10.06.2010 року
відповідача -Шевцов О.М. за дорученням №1493/4 від 13.04.2012 року
3-тя особа - Піскунова О.М. за дорученням б/н від 14.03.2013 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 162 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року у справі
за позовом Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічної фірми "Влатор", м. Харків
до Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінта», м. Харків
про визнання недійсними договорів
Приватне підприємство "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними Договору про переведення боргу № 1326-ХКБМ від 07.11.2011 року, Угоди про розстрочку виконання грошового зобов'язання № 1327-ХКБМ від 24.11.2011 року та Договору № 1328-ХКБМ на купівлю-продаж теплової енергії від 28.11.2011 року, укладені між Казенним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" та Приватним підприємством "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор".
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Вказує на те, що керівник ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" не мав права укладати від імені підприємства угоди на суму більше 100 000 грн. без згоди зборів засновників, що є порушенням Статуту підприємства та норм чинного законодавства.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що часткове виконання позивачем зобов'язань за спірними договорами та відсутність доказів прийняття загальними зборами рішення про скасування рішення щодо підписання директором вищезазначених договорів, що свідчить про їх подальше схвалення.
Третя особа подала клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи.
Колегія суддів надала можливість представнику третьої особи ознайомитися з матеріалами справи, у зв'язку з чим відсутня необхідність відкладення розгляду справи та задоволення клопотання третьої особи.
За таких обставин, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду апеляційної скарги.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, у судовому засіданні її представник зазначив, що підтримує позицію відповідача та просить рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінта" (Первісний боржник), Приватним підприємством "ВПФ "Влатор" (Новий боржник) та казенним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (Кредитор) укладено Договір про переведення боргу № 1326-ХКБМ (а.с. 27-28).
Згідно п.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник переводить борг за Договором № 1617-ХКБМ від 09.11.2010 року, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання по сплаті боргу за названим у цьому пункті договором (надалі іменується «Основний договір») у сумі 180 610,25 грн.
Відповідно до п.3 Договору Новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання Первісного боржника перед Кредитором на умовах відповідної угоди між Кредитором та Новим боржником.
08.11.2011 року ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" направило на адресу Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" Лист № 10, яким повідомлено, що він є орендарем усієї нежитлової будівлі, яка належить відповідачу, та що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1 літ. "Д-11", а тому просить під час опалювального сезону 2011-2012 р. укласти з ним відповідний договір на постачання теплової енергії. Крім того, цим листом позивач повідомив відповідача, що йому відомо про існуючу заборгованість перед відповідачем з боку попереднього споживача теплової енергії - ТОВ "Клінта" у сумі (близько 180 000,00 грн.), та запевнив, що у разі надання відповідачем згоди на укладання договору на опалення вищезазначеної будівлі під час опалювального сезону 2011-2012 р., позивач готовий укласти відповідні договори щодо приймання на себе зобов'язання з погашення існуючої заборгованості ТОВ "Клінта" перед відповідачем, за умови надання відповідачем розстрочки щодо погашення цієї заборгованості (а.с. 64).
24 листопада 2011 року ПП "ВПФ "Влатор" (Боржник) та КП "ХКБМ ім. О. О. Морозова" (Кредитор) уклали Угоду про розстрочку виконання грошового зобов'язання № 1327-ХКБМ (а.с. 29-30).
Згідно п.1 Угоди, вона регулює порядок виконання грошового зобов'язання Боржником у розмірі 180 610,25 грн. за Договором № 1617-ХКБМ від 09.11.2010 року у зв'язку з укладанням між ПП «ВПФ «Влатор», ТОВ «КЛІНТА» та КП «ХКБМ ім. О. О. Морозова» Договору-1.
Відповідно п. 2 Угоди сторони домовились про розстрочку виконання грошового зобов'язання сплата, якого здійснюється шляхом перерахування Боржником грошових коштів на поточний рахунок Кредитора наступним чином: 60 000,00 грн. в строк до 05.12.2011 року; 60 000,00 грн. в строк до 20.12.2011 року; 60 610,25 грн. в строк до 15.01.2012 року.
З копій банківських виписок позивач всупереч умовам п. 2 Угоди сплатив відповідачу лише частину боргу, а саме суму у розмірі 60000,00 грн. трьома платежами: 05.12.2011 року - 7 000,00 грн.; 20.12.2011 року - 13000,00 грн.; 23.12.2011 року - 40000,00 грн. (а.с. 55-57).
28 листопада 2011 року між "Харківським конструкторським бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (Постачальник) та Приватним підприємством "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" (Споживач) укладено Договір № 1328-ХКБМ (а.с. 31-34).
Згідно п.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачу з листопада 2011 року по квітень 2012 року теплову енергію для опалення споруди, яка йому належить, та знаходиться за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, а Споживач зобов'язаний приймати та сплачувати поставку теплової енергії на умовах діючого договору.
Відповідно п. 4.5 Договору кінцевий розрахунок за поставлену Споживачу теплову енергію з урахуванням раніше сплаченого авансу, здійснюється Споживачем на підставі Акту передачі-приймання теплової енергії, протягом 3-х банківських днів з дати підписання позивачем відповідного Акту.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного Договору № 1328-ХКБМ "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (Постачальник) та Приватне підприємство "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" (Споживач) складено та підписано чотири акти передачі-приймання теплової енергії на загальну суму 335 980,93 грн., а саме: акт передачі-приймання теплової енергії № 1 на суму 8 742,64 грн. від 06.12.2011 року; акт передачі-приймання теплової енергії № 2 на суму 80 405,95 грн. від 11.01.2012 року; акт передачі-приймання теплової енергії № 3 на суму 124 107,26 грн. від 07.02.2010 року; акт передачі-приймання теплової енергії № 4 на суму 122 725,08 грн. від 12.03.2010 року (а.с. 60-63).
З копій банківських виписок вбачається, що позивач частково виконав свої зобов'язання по сплаті суми боргу за даними Актами у розмірі 114592,00 грн. (а.с. 58-59).
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на порушення керівником позивача положення ст. 65 ГК України, пунктів 6.5, 5.2.11 статуту ПП "ВПФ "Влатор" та укладення спірних договорів та угоди поза межами його компетенції.
З матеріалів справи вбачається, що Договір про переведення боргу № 1326-ХКБМ від 07.11.2011 року, Угоду про розстрочку виконання грошового зобов'язання № 1327-ХКБМ від 24.11.2011 року та Договір № 1328-ХКБМ на купівлю-продаж теплової енергії від 28.11.2011 року від імені ПП "ВПФ "Влатор" підписав директор Гриценко С.М.
Згідно статутних документів позивача його організаційно-правовою формою є приватне підприємство.
21 грудня 2009 року рішенням засновника Приватного підприємства "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" затверджено Статут підприємства у новій редакції (а.с.15-26).
В пункті 1.1. Статуту встановлено, що ПП "Виробничо-поліграфічна фірма "Влатор" створено у відповідності до Цивільного та Господарських кодексів України.
Відповідно до ст. 72 ГК України підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62 - 71 цього Кодексу, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього кодексу.
Частина 1 статті 65 ГК закріплює, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Положеннями п. 6.1 Статуту встановлено, що на підприємстві створюється дирекція, яку очолює директор.
На виконання даних положень Статуту рішенням № б/н засновника від 20 січня 2010 року директором ПП "ВПФ "Влатор" було обрано Гриценко С.М.
21 січня 2010 року на підставі рішення № б/н засновника від 20.01.2010 року та наказу № 4 від 21.01.2010 року по підприємству Гриценко С.М. приступив до виконання обов'язків директора підприємства.
Відповідно до п. 6.4 Статуту директор підприємства має право без довіреності виконувати дії від імені підприємства.
Пунктом 6.5. Статуту встановлюються обмеження по представництву інтересів, а саме: директор не має права укладати угоди від імені підприємства на суму, що перевищує 100 000 (сто тисяч) гривен, без відповідного рішення на те зборів підприємства.
У 5.2.11 Статуту зазначено, що до виключеної компетенції зборів засновників підприємства належить прийняття рішень щодо укладання угод від імені підприємства на суму, що перевищує 100 000 гривен.
У позовній заяві підставами недійсності Договорів та Угоди позивач вказує на перевищення директором Гриценко С.М. своїх повноважень при підписані вказаних договорів, оскільки зобов'язання за спірними договорами та угодою перевищують обмеження в 100 000 грн., які встановлені Статутом позивача.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Згідно з ч. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 203 ЦК України передбачено, що однією з загальних умов необхідних для чинності правочину є необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладання угоди.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Колегія суддів вважає, що позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про наявність у Гриценко С.М. будь-яких обмежень прав на підписання спірних договорів та угоди в момент вчинення цих дій.
Дана позиція відповідає п. 42 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", згідно якого, при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 р.
Відповідно до п. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття їх до виконання.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у судовому засіданні представники сторін підтвердили, що оспорюванні договори були прийнятті до виконання позивачем.
З копій банківський виписок вбачається, що виконання позивачем Договору про переведення боргу № 1326-ХКБМ від 07.11.2011 року та Угоди про розстрочку виконання грошового зобов'язання № 1327-ХКБМ від 24.11.2011 року свідчить оплата останнім частини боргу в сумі 60000,00 грн. (а.с. 55-57).
Виконання позивачем Договору № 1328-ХКБМ на купівлю-продаж теплової енергії від 28.11.2011 року підтверджується складеними та підписаними обома сторонами Актами передачі-приймання теплової енергії на загальну суму 335 980,93 грн. (а.с. 60-63) та частковою оплатою позивачем теплової енергії за вищезазначеними актами в сумі 114 592,00 грн. (а.с. 58-59).
Приймаючи до уваги часткове виконання позивачем своїх зобов'язань за спірними Договорами, які було прийнято позивачем та те, що позивач в процесі розгляду даної справи, не надав належних доказів того, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про наявність у Гриценко С.М. будь-яких обмежень прав на підписання спірних договорів, суд визнає вказані договори дійсними та такими, що не суперечать діючому законодавству.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року у справі № 5023/4936/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повна постанова складена 19.03.2013 року
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Пелипенко Н.М.