79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" березня 2013 р. Справа № 5015/975/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Малех І.Б.
Желік М.Б.
розглянувши апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м.Львів № 09.1-45/707/В6 від 22.02.2013 року
на ухвалу господарського суду Львівської області від 11.02.13 року
у справі № 5015/975/12
за позовом: Заступника прокурора області - прокурора м.Львова в інтересах держави в особі ПАТ ,,Львівгаз'', м.Львів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства ,,Іскра'', м.Львів,
про:стягнення 3149504,74 грн.
За участю представників сторін:
від скаржника: Германчук Р.В.- представник за довіреністю (№ 09.1-15/В6 від 02.01.2013 року)
від прокуратури: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Камінська С.М.- представник за довіреністю (№ 01/10 від 21.01.2013 року)
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.02.13 року у справі № 5015/975/12 (суддя Щигельська О.І.) за позовом Заступника прокурора області - прокурора м.Львова в інтересах держави в особі ПАТ ,,Львівгаз'', м.Львів до Публічного акціонерного товариства ,,Іскра'', м.Львів про стягнення 3149504,74 грн. доводи публічного акціонерного товариства ,,Іскра'' визнано правомірними, скаргу задоволено, визнано дії Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладання арешту на кошти боржника від 01.02.2013 р. ВП № 36 313506 незаконними, скасовано постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№36313506 від 01.02.2013 р. та про накладення арешту на кошти боржника ВП№36313506 від 01.02.2013 р., зобов'язано ДВС ГУЮ у Львівській області зняти арешт із коштів, що містяться на рахунках ПАТ "Іскра", накладений постановою від 01.02.2013 р. ВП№36313506.
В апеляційній скарзі Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області просить ухвалу суду від 11.02.2013 р. скасувати та постановити нову, якою у задоволенні скарги відмовити, з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що ухвала про призначення справи до розгляду надійшла із запізненням, у зв'язку із чим орган ДВС був позбавлений можливості прийняти участь в засіданні. Також, посилається на помилкове встановлення місцевим господарським судом органу, дії якого оскаржуються, адже Державної виконавчої службу ГУЮ у Львівській області не існує, а органами виконавчої служби є відповідний відділ чи управління державної виконавчої служби. Виконавче провадження ВП№36313506 перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Виконавче провадження було відкрито постановою від 11.01.2013 р. та надано боржнику строк на добровільне виконання виконавчого документу до 18.01.2013 р.. В зазначений строк виконавчий документ виконаний добровільно не був, у зв'язку із чим почалось його примусове виконання і 21.01.2013 р. винесено постанову про арешт коштів боржника. 21.01.2013 р. органу ДВС надійшла заява боржника від 18.01.2013 р., що станом на 2012 р. ПАТ ,,Іскра''сплачено заборгованість на користь ПАТ ,,Львівгаз'' на загальну суму 6531949,55 грн., що сплачувалась в період з 13.06.2012 р. по 28.09.2012 р . Однак, жодне з платіжних доручень у призначенні платежу не містило посилання ні на договір від 01.01.2012 р., ні на наказ господарського суду Львівської області від 11.06.2012 р. №5015/975/12. У зв'язку із цим орган ДВС скерував запит стягувачу - ПАТ "Львівгаз" щодо підтвердження погашення заборгованості боржником. 24.01.2013 р. орган ДВС отримав відповідь стягувача про те, що станом на 23.01.2013 р. заборгованість не погашена, у зв'язку із чим необхідно продовження примусового виконання судового рішення. 30.01.2013 р. була винесена постанова про стягнення із боржника виконавчого збору. 31.01.2013 р. орган ДВС отримав два звернення від стягувача про те, що заборгованість ПАТ "Іскра" погашена, а станом на 18.01.2013 р. заборгованість ПАТ "Іскра" становила 4853192,31 грн.. У зв'язку із наведеним, 31.01.2013 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про стягнення суми боргу. 01.02.2013 р. відкрито виконавче провадження ВП№35882467 за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.01.2013 р., знято арешт з коштів, що містяться на рахунках боржника, накладений постановою від 21.01.2013 р. та накладено новий арешт на рахунки на суму виконавчого збору. У зв'язку із цим вважає свої дії правомірними.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.13 р. поновлено пропущений строк на оскарження ухвали в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 07.03.13 р.
Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України.
Ухвалою суду від 07.03.2013 року розгляд справи відкладався з метою надання можливості відповідачу забезпечити явку повноважного представника.
В судовому засіданні 19.03.2013 року представник скаржника з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з мотивів визначених у ній.
Представник боржника в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, надав усні пояснення по суті спору.
Представники прокуратури та стягувача в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2012 р. у справі №5015/975/12 задоволено частково позов заступника прокурора області - прокурора м. Львова в інтересах держави в особі ПАТ "Львівгаз", м. Львів, до публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів, стягнуто з ПАТ "Іскра" на користь ПАТ "Львівгаз" 5878050,34 грн. основного боргу, 60204,17 грн. пені, 64380 грн. судового збору в дохід держбюджету.
09.01.2013 р. стягувач звернувся до відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Постановою від 11.01.2013 р .відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк на добровільне виконання виконавчого документу до 18.01.2013 р.. В зазначений строк виконавчий документ виконаний добровільно не був, боржник у цей строк не надав документального підтвердженя виконання судового рішення, у зв'язку із чим почалось його примусове виконання. 21.01.2013 р. винесено постанову про арешт коштів боржника.
21.01.2013 р. органу ДВС надійшла заява боржника від 18.01.2013 р. про те, що станом на вересень 2012 р. боржник сплатив заборгованість перед ПАТ "Львівгаз" на суму 6531949,55 грн., що підтверджувалось платіжними дорученнями про сплату боргу в період з 13.06.2012 р. по 28.09.2012 р.. 29.01.2013 р. надійшло повторне звернення боржника від 28.01.2013 р. про виконання вищезазначеного рішення суду. Однак, жодне з платіжних доручень у призначенні платежу не містило посилання ні на договір від 01.01.2012 р., ні на наказ господарського суду Львівської області від 11.06.2012 р. №5015/975/12. У зв'язку із цим орган ДВС скерував запит стягувачу - ПАТ "Львівгаз" щодо підтвердження погашення заборгованості боржником. 24.01.2013 р. орган ДВС отримав відповідь стягувача про те, що станом на 23.01.2013 р. заборгованість не погашена, у зв'язку із чим необхідно продовження примусового виконання судового рішення. 30.01.2013 р. винесена постанова про стягнення із боржника виконавчого збору. 31.01.2013 р. орган ДВС отримав два звернення від стягувача про те, що заборгованість ПАТ "Іскра" погашена, а станом на 18.01.2013 р. заборгованість ПАТ "Іскра" становила 4853192,31 грн.. У зв'язку із наведеним, 31.01.2013 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про стягнення суми боргу.
01.02.2013 р. відкрито виконавче провадження ВП№35882467 за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.01.2013 р., знято арешт з коштів, що містяться на рахунках боржника, накладений постановою від 21.01.2013 р. та накладено новий арешт на рахунки на суму виконавчого збору.
Зазначені обставини були правильно встановлені місцевим господарським судом, не зважаючи на неявку представника органу ДВС у судові засідання. З апеляційної скарги не вбачається нових фактичних обставин, які б мали значення для справи, у зв'язку із чим посилання скаржника на порушення його права на захист носить формальний характер.
Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із п. п. 3.7.1., 3.7.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, 3.7.1. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що фактично судове рішення було виконане боржником до звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження. Жодних доказів зворотнього суду надано не було. Позиція скаржника ґрунтується на тому, з яких джерел він отримував відомості про непогашення заборгованості і об'єктивній можливості встановити факт виконання боржником судового рішення до винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Однак, законодавство не ставить у залежність правомірність дій органу ДВС від об'єктивної можливості для нього встановити факт виконання судового рішення чи конкретного переліку заходів, вжитих органом ДВС для встановлення цієї обставини. У зв'язку із цим місцевий господарський суд підставно врахував вимоги п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", згідно із яким відповідно до статей 45, 46 Закону N 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими в ч. 2 ст. 24 Закону N 606-XIV, і був нереальним.
Таким чином, неспростований факт добровільного виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження, не залежно від обсягу наявної у органу ДВС інформації про це, унеможливлює стягнення виконавчого збору.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач, додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.
Стосовно посилань на помилкове зазначення місцевим господарським судом найменування суб'єкта оскарження, суд повідомляє наступне:
В оскаржуваній ухвалі суду від 11.02.2013 року , зокрема у її вступній, описовій та мотивувальній частинах зазначається , що органом Державної виконавчої служби , дії якого оскаржуються, є Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Проте, при оформленні вказаної ухвали, в її резолютивній частині, в назві органу ДВС допущено описку, оскільки замість відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській областів вказано - Державна виконавча служба Головного управління юстиції Львівської області.
Згідно ч.1 ст.89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.
Ухвалою суду від 26.02.2013 року вищезазначена описка, допущена в ухвалі господарського суду Львівської області від 11.02.2013 року у справі № 5015/975/12 виправлена, органом Державної виконавчої служби, дії якого оскаржувались вважається Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Львівської області від 11.02.13 р. у справі № 5015/975/12 прийнята на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -
1. Апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 11.02.2013 р. у справі № 5015/975/12 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 25.03.2013 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Малех І.Б.
Суддя Желік М.Б.