Справа № 159/1203/13-ц
Провадження № 2/159/455/13
м. Ковель 21.03.2013 р..
Ковельський міськрайонний суд Волинської обл..
в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,
при секретарі Щесюк Н.Й.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Чирук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського медичного коледжу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - управління охорони здоров»я Волинської обласної державної адміністрації, про стягнення одноразової адресної грошової допомоги як випускниці вищого навчального закладу,
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що вона навчалась за денною формою навчання за держзамовленням у Ковельському медичному коледжі, який закінчила у березні 2012 р., здобувши кваліфікацію фельдшера. Зазначає, що згідно з наказом МОЗ України № 390 від 28.05.12 р. «Про затвердження Порядку надання одноразової адресної грошової допомоги випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного та фармацевтичного профілів» вона має право на отримання одноразової адресної грошової допомоги (далі - допомога) як випускниця вищих навчальних закладів, яка здобула освіту за напрямами і спеціальностями вищезазначених профілів. Зазначає, що за змістом п. 2 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за держзамовленням, що затверджений постановою КМ України від 22.08.96 р. № 992 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за держзамовленням» (далі - Порядку), випускники вузів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо - кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту кладення ними трудового договору із замовником. Строковий трудовий договір № 9 від 02.04.12 р. терміном на 3 р. вона уклала з закладом охорони здоров»я - Старовижівською центральною райлікарнею. Приймалась на посаду акушерки. За наказом № 65 від 30.03.12 р. вона була прийнята на роботу на 0,5 посади акушерки ФАП с. Секуня Старовижівського району на період відсутності основного працівника. За наказом № 270 від 15.12.12 р. вона була переведена на 0,7 посади акушерки Буцинської амбулаторії ЗПСМ на період відсутності основного працівника. Заяву про виплату адресної допомоги, копію виписки з трудової книжки та копію договору про працевлаштування в закладах охорони здоров»я, що розташовані у сільській місцевості, вона подала відповідачеві до 10.10.12 р.. Однак, відповідач відмовив їй у наданні допомоги з огляду на те, що вона не була працевлаштована на повну штатну посаду на строк не менше як 3 р., а була працевлаштована на 0,5 посади акушерки ФАПу с. Секунд та переведена на 0,75 посади акушерки в АЗПСМ с. Буциня. З вказаним висновком відповідача вона не погоджується та вважає прийняте ним рішення незаконним. Вважає, що вона виконала всі умови чинного законодавства: закінчила коледж, набула відповідної кваліфікації, у визначений термін уклала трудовий договір із закладом охорони здоров»я, була прийнята на
роботу на відповідну посаду, має право на виплату допомоги. Роботодавець за незалежних від неї обставин забезпечив її роботою, яка на момент підписання договору була наявною та прийняв її на 0,5 посади акушеркою ФАПу с. Секуня, перевів на 0,75 посади акушерки в АЗПСМ с. Буциня. Просить позов задовольнити.
За ухвалою суду від 15.03.13 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача було залучено управління охорони здоров»я Ковельської ОДА.
Відповідачем подано суду письмове заперечення проти позову мотивоване тим, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів третій особі. Отримавши до 10.10.12 р. заяву позивача про виплату допомоги, сформував списки, у які була включена позивач. Третя особа надала йому роз»яснення МОЗ України від 16.10.12 р. № 40 292 - 12.12 з приводу того, що випускники вищих навчальних закладів мають бути забезпечені роботою на повну штатну посаду на строк не менше як 3 р.. На основі вказаного роз»яснення позивачеві, яка працює на 0,75 штатної посади акушеркою у АЗПСМ с. Буциня Старовижівського району, було відмовлено у виплаті допомоги. Просить у позові відмовити.
В судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі, суду додатково пояснила, що вона навчалась у відповідача без укладення трьохсторонньої угоди між нею, відповідачем та замовником. Перед закінченням навчання відповідач вимагав відношення закладу охорони здоров»я про її подальше працевлаштування після закінчення навчання. Вона надала відповідачеві таке відношення Старовижівської центральної райлікарні. Її було прийнято на роботу у Старовижівську центральну райлікарню на час відпустки основного працівника, а згодом - на час декретної відпустки у АЗПСМ с. Буциня. Вона до 10.10.12 р. надала відповідачеві копію трудової угоди з копією трудової книжки з наявними у ній записами. Просить позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю, обґрунтувавши його доводами, наведеними у позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала, суду пояснила, що, відповідач, дійсно, навчалась у коледжі за денною формою за держзамовленням. Вона надала відповідачеві відношення лікарні про подальше працевлаштування. Відповідач її не працевлаштовував. Першопочатково позивач була включена відповідачем у список випускників, яким належить виплата допомоги, однак, у подальшому за усної вказівки третьої особи, відповідно до роз»яснення МОЗ України з цього питання, позивач була відповідачем виключена із вищезазначеного списку та виплата допомоги їй не проводилась саме з тих мотивів, що вона була працевлаштована не на повну ставку.
Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, хоча третя особа належно оповіщена, про причини неявки свого представника суду не повідомила. Попередньо подала до суду заяву з проханням справу розглядати у відсутності її представника.
На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності особи, яка не з»явилась.
Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, вивчивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги безпідставні та до задоволення не підлягають.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 61 ЦПК України, серед підстав звільнення від доказування є визнання обставин сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Ті обставини, що позивач навчалась за денною формою навчання за держзамовленням у Ковельському медичному коледжі, який закінчила у березні 2012 р., здобувши кваліфікацію фельдшера; заяву про виплату адресної допомоги, копію виписки з трудової книжки та копію договору про працевлаштування в закладі охорони здоров»я, що розташований у сільській місцевості, подала відповідачеві до 10.10.12 р.; їй було відмовлено у виплаті допомоги, представником відповідача визнаються. А тому вищезазначені обставини доказуванню не підлягають. Вони ж стверджуються і копіями: диплома молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 та атестата серії НОМЕР_2на ім»я позивача.
Згідно з копією наказу управління охорони здоров»я Волинської ОДА № 364 - од від 03.12.12 р., третьою особою було затверджено списки випускників медичних коледжів області 2012 р., які працевлаштовані в закладах охорони здоров»я, що розташовані у сільській місцевості та селищах міського типу з додатками, у яких по Ковельському медколеджу прізвище позивача не значиться.
Як слідує з копії наказу Ковельського медколеджа № 76 - у від 04.12.12 р. «Про надання одноразової адресної грошової допомоги», з врахуванням вищезазначеного наказу третьої особи відповідачем було проведено виплату допомоги випускникам коледжу 2012 р. за списком, прізвище позивача у якому також не значиться.
Дійсно, МОЗ України 06.11.12 р. було дано листом № 10.03.67/3 127/17 755 «Щодо виплати одноразової адресної грошової допомоги» роз»яснення (далі - роз»яснення), згідно з яким виплата вищезазначеної допомоги має здійснюватись випускникам вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за держзамовленням, які гарантовано забезпечені роботою на повну штатну посаду та на строк не менш як 3 р., що стверджується копією такого листа.
Згідно з копією листа № б/№ від 08.10.13 р. відповідача, останній мотивував свою відмову у виплаті позивачеві допомоги саме роз»ясненням МОЗ України від 16.10.12 р. з посиланням на положення Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМ України від 22.08.96 р. № 992, зазначаючи, що з огляду на те, що позивач була працевлаштована лише на 0,5 посади акушеркою ФАПУ с. Секуня Старовижівського району та 09.07.12 р. була переведена лише на 0,75 посади акушерки в АЗПСМ с. Буциня Старовижівського району.
Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Так, згідно з Наказом МОЗ України від 28.05.12 р. N 390, було затверджено Порядок надання одноразової адресної грошової допомоги випускникам вищих навчальних закладів (далі - вузів), які здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного та фармацевтичного профілів (далі - Порядок надання домомоги). Як зазначено у зазначеному Наказі, він видавався відповідно до абз. 2 п. 2 постанови КМ України від 11.05.11 р. N 524 "Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери". Керівників вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності незалежно від підпорядкування було зобов»язано забезпечити укладення договорів про роботу в закладах охорони здоров'я, що розташовані у сільській місцевості та селищах міського типу; керівників вузів державної форми власності, що підпорядковані МОЗ України та МОНмолодьспорт України, щороку до 25 жовтня подавати зазначеним міністерствам списки випускників, яким має бути виплачена одноразова адресна грошова допомога (далі - допомога); керівників вузів комунальної форми власності щороку до 25 жовтня подавати МОЗ АР Крим, управлінням охорони здоров'я обласних, Київської
та Севастопольської міськдержадміністрацій списки випускників, яким має бути виплачена допомога.
Як слідує з п. п. 1,1 п. 1 та п. 1 Порядку надання допомоги, така допомога у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати надається випускникам денної форми навчання, які навчались за держзамовленням у вузах I - IV рівнів акредитації державної та комунальної форм власності незалежно від підпорядкування, здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного і фармацевтичного профілів та уклали у поточному році на строк не менше як три роки договір про роботу, у т. ч. - у закладах охорони здоров'я, що розташовані у сільській місцевості та селищах міського типу на посадах, серед інших, молодших спеціалістів з медичною (фармацевтичною) освітою.
За змістом п. п. 2 - 4 Порядку надання допомоги, кількість випускників вузів державної форми власності, яким надаватиметься допомога, визначається МОЗ України та МОНмолодьспорт України на підставі списків таких випускників, поданих вузами I - IV рівнів акредитації. На підставі списків випускників, яким надається Допомога, МОЗ України та МОНмолодьспорт України затверджують кількість випускників та визначають обсяг допомоги, що надається в межах асигнувань, передбачених у Держбюджеті України на зазначені цілі, розподіляють (перерозподіляють) бюджетні призначення для виплати допомоги між підпорядкованими цим міністерствам вузами. Нарахування допомоги здійснюється вузом на підставі наказу, що видається після затвердження наказами МОЗ України, МОНмолодьспорту України, управлінь охорони здоров'я облдержадміністрацій кількості випускників, яким надається допомога, та на підставі поданої випускником щороку до 10 жовтня заяви про надання допомоги, копій трудової книжки та договору про роботу в закладах охорони здоров'я, що розташовані у сільській місцевості та селищах міського типу. Виплата допомоги здійснюється до кінця поточного року.
Пунктом 2 постанови КМ України від 11.05.11 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», установлено, що випускникам вузів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного та фармацевтичного профілю та уклали на строк не менш як три роки договір про роботу в закладах охорони здоров'я, що розташовані у сільській місцевості та селищах міського типу, надається одноразова адресна грошова допомога у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати у порядку, затвердженому МОЗ України за погодженням з Мінфіном.
Порядок працевлаштування (далі - Порядок працевлаштування) випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджений постановою КМ України від 22.08.96 р. N 992. Він розроблений відповідно до ст. 52 Закону України "Про освіту" на виконання Указу Президента України від 23.01.96 р. N 77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" в редакції від 16.05.6 р. N 342 та ст. 197 КЗпП України.
За змістом п. п. 2 - 4 постанови КМ України від 22.08.96 р. N 992, випускники вузів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо - кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом 3 р. з моменту укладення ними трудового договору із замовником. Формування держзамовлення на підготовку фахівців з вищою освітою здійснюється згідно з постановою КМ України від 29.02.96 р. N 266 "Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням". Керівники вузів після зарахування осіб на навчання за держзамовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком N 1. За рік до закінчення навчання міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, РМ АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, державні організації та установи, уповноважені КМ України, укладають контракти з виконавцями держзамовлення (далі - держзамовники) відповідно до кількості замовлених місць, подають міністерствам та відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, які виконують державне замовлення (далі - виконавці держзамовлення), перелік місць працевлаштування та умов, які вони зобов'язуються створити випускнику (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії). Замовники несуть відповідальність за достовірність поданої інформації про потребу у фахівцях.
За п. п. 6, 8 Порядку працевлаштування, згідно з угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад - забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою. Випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.
За змістом п. п. 17, 18 Порядку працевлаштування, випускники вузів працевлаштовуються на місця, доведені до вищого навчального закладу виконавцями держзамовлення. Керівництво вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику посаду відповідно до укладеної угоди. При цьому вищим навчальним закладом оформляється картка працевлаштування випускника (додаток N 2) у двох примірниках на кожну особу. Перший примірник зберігається у вищому навчальному закладі, другий надсилається замовникові.
Відповідно до п. 29 Порядку працевлаштування, посади за штатним розписом, на які в поточному році повинні бути прийняті на роботу молоді фахівці згідно з угодою, не підлягають заміщенню іншими працівниками. У разі виробничої потреби на ці посади можуть бути прийняті інші працівники на термін до призначення на них молодих фахівців. Замовник не пізніше ніж за два місяці до закінчення навчання на підставі одержаної картки працевлаштування підтверджує вищому навчальному закладу достовірність надісланого ним переліку місць працевлаштування випускників.
За змістом ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту», випускники вищих закладів освіти, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому КМ України.
Як зазначено у ч. 2 ст. 197 КЗпП України, молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному КМ України.
За змістом ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За змістом п. п.1 п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики України, Мінюста України від 08.06.01 р. N 259/34/5, Наказом Мінпраці України, Мінюста України, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.93 р. N 58 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як зазначено у п. п. 2.2 - 2. 4 Інструкції, заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, серед іншого, відомості про працівника; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач, здобувши відповідну освіту у Ковельському медколеджі, подала останньому запит зі Старовижівської центральної райлікарні про наступне працевлаштування на строк не менше як 3 р. на відповідну посаду, а після закінчення вузу, дійсно, була працевлаштована у медзакладу у сільській місцевості за відповідною спеціальністю, однак,
не на підставі направлення з боку відповідача на роботу. Відповідачеві позивач в термін до 10.10.12 р., разом із заявою про виплату допомоги, дійсно, надала копію трудової угоди № 9 від 02.04.12 р. з закладом охорони здоров»я - Старовижівською центральною райлікарнею, за якою позивач була працевлаштована на строк не менше 3 р., копію трудової книжки про працевлаштування позивача на 0,5 посади акушерки ФАПу с. Секуня на період виходу на роботу основного працівника ОСОБА_4, яка знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до 3 р. віку за наказом № 65 від 30.03.12 р. по лікарні; переведена на 0,75 посади акушерки Буцинської амбулаторії ЗПСМ на період відпустки у зв»язку з вагітністю і пологами основного працівника ОСОБА_5 з 09.07.12 р. по 14.10.12 р..
Тобто, записами у трудовій книжці не було підтверджено даних трудової угоди № 9, а саме: того, що позивач працевлаштована на відповідну посаду терміном на 3 р., так як вона була працевлаштована на посаду на робоче місце іншого працівника, що перебував у відпустці, на час відпустки такого працівника. Таким чином, у трудовій книжці було відображено дійсні умови працевлаштування позивача, що не відповідали даним трудової угоди та позивача не можна за станом на 10.10.12 р. вважати такою, що працевлаштована відповідно до Порядку працевлаштування та має право на отримання допомоги відповідно до Положення про надання допомоги.
Посилання позивача на ту обставину, що до 10.10.12 р. позивач подала відповідачеві відомості про її переведення на 0,75 ставки акушеркою Буцинської амбулаторії ЗПСМ, не знайшло свого ствердження в судовому засіданні, так як наведене переведення мало місце 15.10.12 р..
Обґрунтування позовних вимог тим, що роботодавець за незалежних від позивача обставин забезпечив її роботою, яка на момент підписання договору була наявною та прийняв її на 0,5 посади акушеркою ФАПу с. Секуня, перевів на 0,75 посади акушерки в АЗПСМ с. Буценя, не спростовують доводів відповідача, наведених на заперечення проти позову.
А тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 60, 61, 212 - 218 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, ЦК України, Порядком надання одноразової адресної грошової допомоги випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного та фармацевтичного профілів», затвердженого Наказом МОЗ України № 390 від 28.05.12 р., Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженим постановою КМ України від 22.08.96 р. № 992, п. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту», ст. 2, 21 - 24 КЗпП України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену Наказам Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.93 р. N 58, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської обл. у слідуючому порядку: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справ, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий:І. М. Логвинюк