Справа № 162/95/13- ц
Провадження № 2/162/51/2013
19 березня 2013 року селище Любешів.
Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Глинянчука В.Д.,
при секретарі Оласюк Л.П.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, поділ спільного майна подружжя,--
встановив:
ОСОБА_1 просить визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля «ВАЗ 2105» 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладеного між відповідачем та ОСОБА_5. Визнати телевізор «Самсунг CW-29M166V», тюнер супутникового телебачення «Оптікум 4200С», ноутбук «Леново SL500TYPE 2776-AE5» та вказаний вище автомобіль спільною сумісною власністю подружжя. Зазначене майно виділити ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя. Стягнути з відповідача грошову компенсацію у розмірі 2/3 вартості спільного майна, що складає 7511,33 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що з ОСОБА_3 перебувала у шлюбі, під час якого за спільно надбані кошти купили телевізор «Самсунг» за ціною 1250 гривень, тюнер супутникового телебачення «Оптікум» за 500 гривень, ноутбук «Леново» за 1200 гривень. Крім цього, за час шлюбу відповідачем за 10 тисяч гривень було куплено автомобіль «ВАЗ 2105» 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Транспортний засіб придбано у жителя АДРЕСА_1 ОСОБА_5. Письмового договору ОСОБА_3 та попередній власник автомобіля не заключали.
На даний час згадане вище майно перебуває в володінні, користуванні та розпорядженні відповідача.
Позивач вважає, що має право на поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя шляхом його виділення відповідачу в натурі та присудження їй грошової компенсації еквівалентної 2/3 його вартості. При цьому ОСОБА_1 просить врахувати, що ОСОБА_3 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї та приховує транспортний засіб, придбаний за спільні кошти.
В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.
При цьому представник позивача ОСОБА_2 вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами доведено факт купівлі транспортного засобу ОСОБА_3, що від належного оформлення цього договору відмовився саме відповідач. Враховуючи ці обставини, просить визнати придбаний відповідачем автомобіль спільною сумісною власністю ОСОБА_3. Вважає справедливим стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 2/3 від вартості спільного майна, адже відповідач, не визнаючи факт укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, фактично приховує спільне сумісне майно.
Відповідач, представник відповідача вважають позов безпідставним. Разом з тим, визнали об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 телевізор «Самсунг», тюнер супутникового телебачення «Оптікум», які і підлягають поділу в натурі. Ноутбук «Леново» є особистою власністю ОСОБА_3, адже придбаний ним до шлюбу; спірний автомобіль належить іншій особі, а тому не може бути визнаним спільною сумісною власністю ОСОБА_3.
Представник відповідача ОСОБА_4, крім цього, зауважила, що стороною позивача відповідно до частини 2 статті 218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не надано суду допустимих доказів укладення договору купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Отже, в цій частині позовних вимог ОСОБА_3 є неналежним відповідачем. Передбачених частиною 4 та 5 статті 71 Сімейного кодексу України (далі - СК) передумов присудження ОСОБА_1 грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності немає, адже відповідач попередньо не вніс на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно частини 2 статті 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 60 ЦПК встановлено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторони погодились з запропонованою позивачем оцінкою спірного майна: на момент пред'явлення позову вартість телевізора «Самсунг» становить 780 гривень, тюнера «Оптікум» -- 300 гривень, ноутбука «Леново» -- 875 гривень, автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, -- 9312 гривень.
Дослідженими доказами суд встановив наступне.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 10 жовтня 2010 року по 18 грудня 2012 року (рішення Любешівського районного суду від 07 грудня 2012 року у справі № 0309/8605/2012).
Допитана в порядку статті 62 ЦПК в якості свідка позивач ОСОБА_1 суду показала, що через деякий час після одруження з ОСОБА_3 влаштувалась на роботу бібліотекарем районної дитячої бібліотеки у селищі Любешів, відповідач був зареєстрований як підприємець і займався ремонтом мобільних телефонів. Під час шлюбу за спільні кошти відповідач придбав телевізор, тюнер супутникового телебачення та автомобіль «Жигулі» шостої моделі. Транспортний засіб відповідач купив без її відому, з його слів, за 10 тисяч гривень у жителя АДРЕСА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3 двічі попадав в автомобільні аварії. Майже усі заощадження, які їм вдавалось відкладати, йшли на ремонт автомобіля. Через це в них виникали конфлікти. Після одного з них вона переїхала до свої батьків, а згодом вони розлучились. Вважає справедливим присудження їй грошової компенсації еквівалентної 2/3 вартості спільного майна, адже відповідач фактично приховує спільне майно.
Допитаний в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 суду показав, що дійсно за час шлюбу з ОСОБА_1 за спільні кошти він придбав телевізор «Самсунг», тюнер «Оптікум». Ноутбук «Леново» купив за власні гроші ще до одруження, однак маючи спільний бізнес по ремонту мобільних телефонів, надав його знайомому ОСОБА_6. У грудні 2011 року він взяв у ОСОБА_5 в користування з умовою ремонту автомобіль «ВАЗ 2106» 1992 року випуску, однак всім розповідав, що його купив.
Свідок ОСОБА_7, батько ОСОБА_1, суду показав, що за подаровані під час весілля кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали комп'ютер, телевізор, тюнер та автомобіль. Це йому відомо зі слів дочки.
Свідок ОСОБА_8, мати ОСОБА_1, щодо предмету спору суду показала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час шлюбу придбали телевізор, комп'ютер, автомобіль. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що автомобіль придбано у ОСОБА_9 за 10 тисяч гривень.
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що їй особисто хвалились ОСОБА_1, ОСОБА_3, що купили машину за 10 тисяч гривень.
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що належний йому автомобіль «ВАЗ» 1992 року випуску продав приблизно за 8-9 тисяч гривень ОСОБА_3 При цьому домовились, що витрати за перереєстрацію автомобіля бере на себе покупець. На даний час транспортний засіб не перереєстровано.
Свідок ОСОБА_11, рідна сестра ОСОБА_3, показала, що за час шлюбу подружжя ОСОБА_3 придбало ноутбук, телевізор, автомобіль.
Свідок ОСОБА_8, мати ОСОБА_3, показала, що за час шлюбу сторони придбали ноутбук «Леново», телевізор, систему супутникового телебачення, автомобіль, марки якого не назвала.
Згідно статті 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 61 СК об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно частин 1, 2, 4, 5 статті 71 СК майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 208 ЦК правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян слід вчиняти у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 218 ЦК заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Пунктами 7, 42 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, № 1388) встановлено, що перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку у підрозділі ДАІ, та наведено перелік письмових документів, на підставі яких здійснюється реєстрація або перереєстрація транспортного засобу.
Щодо позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним.
Виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.
Отже, показання свідка ОСОБА_5 про продаж ОСОБА_3 автомобіля, інших свідків -- щодо володіння цим майном сторонами, судом до уваги не беруться.
Допустимих доказів з цього приводу позивачем не подано.
Крім цього, сторонами визнається, що спірний транспортний засіб зареєстровано на ОСОБА_5 Суд, вирішуючи питання про визнання договору купівлі автомобіля дійсним, позбавив би його прав щодо цього майна. Таким чином, за запропонованого позивачем суб'єктного складу сторін, суд не може вирішувати це питання.
Також за дослідженими в судовому засіданні доказами немає можливості ідентифікувати транспортний засіб, який є предметом спору. У позовній заяві зазначено про автомобіль «ВАЗ 2105» 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_1 в судовому засіданні вказує про купівлю ОСОБА_3 уже «ВАЗ 2106». Належних письмових доказів, які б дали змогу встановити марку, модель транспортного засобу, номер його кузова тощо, сторонами не подано. Наявний у додатку до позовної заяви опис спільного майна не може бути взятий до уваги судом.
Таким чином, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Позовні вимоги щодо визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
Позивач ставить вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю сторін з одночасним його виділом відповідачу та стягнення в користь позивача грошової компенсації у розмірі 2/3 його вартості.
Відтак, здійснюючи поділ цього майна в натурі в інший спосіб, визнаючи його спільною частковою власністю сторін, суд вийде за межі заявлених позовних вимог.
Відповідач в судовому засіданні визнав, що телевізор «Самсунг CW-29M166V», тюнер супутникового телебачення «Оптікум 4200С» набуто сторонами за спільні кошти під час шлюбу. Отже, відповідно до статті 61 ЦПК суд вважає ці обставини такими, що не підлягають доказуванню.
Щодо ноутбука «Леново SL500TYPE 2776-AE5» суд зазначає, що допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1, свідки позивача і свідки відповідача вказували на придбання цього майна сторонами після їх весілля. Спростував цю обставину лише відповідач, пред'явивши товарний чек від 12 вересня 2010 року та вказавши, що спірний ноутбук певний час знаходився у його товариша у Луцьку.
Аналізуючи наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, суд залишає поза увагою поданий відповідачем товарний чек, адже в ньому відсутні відомості щодо покупця, а вказані відповідачем ОСОБА_3 з цього приводу обставини іншими доказами не підтверджені. А тому позов в частині визнання спільною сумісною власністю телевізора «Самсунг CW-29M166V», тюнера супутникового телебачення «Оптікум 4200С», ноутбука «Леново SL500TYPE 2776-AE5» слід задовольнити.
З міркувань, які судом наводились вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання автомобіля спільною сумісною власністю сторін.
Щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації.
Відповідно до частини 4, 5 статті 71 СК присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісною власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідач ОСОБА_3 попередньо не вніс на депозитний рахунок суду оговореної позивачем суми, в судовому засіданні таку можливість категорично заперечив.
За таких обставин слід констатувати відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до статті 88 ЦПК пропорційно до розміру задоволених вимог підлягають стягненню з відповідача в користь позивача судові витрати.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 61, 62, 88, 209, 213-215 ЦПК, на підставі статей 208, 218 ЦК, статей 60, 61, 71 СК, пунктів 7, 42 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, суд, --
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати телевізор «Самсунг CW-29M166V», тюнер супутникового телебачення «Оптікум 4200С», ноутбук «Леново SL500TYPE 2776-AE5» спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок понесених та документально підтверджених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення оскаржуваного судового рішення.
Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук