04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" березня 2013 р. Справа№ 03/5026/1645/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Лобаня О.І.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник за довіреністю Фінагіна В.Б.;
від відповідача: представник за довіреністю Шапошник Я.П.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги
публічного акціонерного товариства «Ватутінський м'ясокомбінат»
на рішення господарського суду Черкаської області від 18.12.2012 року
у справі №03/5026/1645/2012 (суддя Єфіменко В.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»
до публічного акціонерного товариства «Ватутінський м'ясокомбінат»
про стягнення коштів, -
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.12.2012 року у справі №03/5026/1645/2012 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з ПАТ «Ватутінський м'ясокомбінат» на користь ТОВ «АІС-Лізинг» заборгованість у розмірі 58 684,36 грн. по лізингових платежах, 17 414,21 грн. пені, 12 588,53 грн. 3% річних, 2 978,48 грн. втрат внаслідок інфляції.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 18.12.2012 року у справі №03/5026/1645/2012 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року у справі №03/5026/1645/2012 прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Ватутінський м'ясокомбінат» до провадження та призначено її до розгляду на 13.02.2013 року за участю уповноважених представників сторін.
13.02.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «АІС-Лізинг» надійшли заперечення проти апеляційної скарги, в якому останній зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом Черкаської області об'єктивно встановлено факт невиконання апелянтом обов'язків по договору, наявності заборгованості та те, що суд першої інстанції прийняв обгрунтоване рішення, жодних підстав в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для його скасування немає.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року відкладено розгляд справи №03/5026/1645/2012 на 13.03.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Представник позивача у судових засіданнях надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.03.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі і просив апеляційну скаргу задовольнити.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 13.03.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.04.2008 року між ТОВ «АІС-Лізинг» (далі - лізингодавець) та ПАТ «Ватутінський м'ясокомбінат» (далі - лізингоодержувач) було укладено генеральний договір фінансового лізингу №351 (далі - договір), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався придбати у продавця (постачальника) у власність майно, найменування, ціна за одиницю, кількість і загальна вартість якого наведена у лізинговій угоді (додаток до договору) та передати його у тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу на визначених у лізинговій угоді умовах та строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в терміни та в сумах, які будуть зазначені в лізингових угодах до даного договору.
25.04.2008 року сторони уклали лізингову угоду, що є додатком №01-351 до договору (далі - лізингова угода), відповідно до умов якої (з урахуванням редакції додаткової угоди №3 від 23.09.2008 року) лізингодавець зобов'язується придбати у продавця (постачальника) у власність та передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу наступне майно - новий автомобіль ГАЗ-33104-318-Т «Валдай» (фургон термічний) з холодильним устаткуванням V 200 max 10, кількість -1 одиниця, загальною вартістю разом з ПДВ 171 150 грн. (далі - майно) (а.с. 22-25, 34-35).
Згідно з п. 1.3. лізингової угоди сторони передбачили, що строк лізингу майна становить 24 місяці з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі майна.
Пунктом 3.3. (з урахуванням редакцій додаткових угод №1 від 15.05.2008 року та №3 від 23.09.2008 року) сторони погодили сплату лізингоодержувачем чергових лізингових платежів згідно з наведеним в лізинговій угоді графіком сплати лізингових платежів (а.с. 34-35).
01.07.2008 року сторони склали акт приймання-передачі майна, відповідно до якого на підставі лізингової угоди від 25.04.2008 року лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у володіння та користування майно (а.с.36).
Отже, лізингодавець належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо передачі майна лізингоодержувачу відповідно до умов договору та лізингової угоди, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.07.2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Однак, як свідчать матеріали справи, лізингоодержувач не виконував належним чином покладені на нього обов'язки щодо сплати лізингових платежів встановлених додатковою угодою №3 від 23.09.2008 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед лізингодавцем у розмірі 87 636,61 грн.
Відповідно до п. 3.2. лізингової угоди (з урахуванням редакції додаткових угод №1 від 15.05.2008 року та №3 від 23.09.2008 року) сторонами передбачено, що загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цією лізинговою угодою складає суму без ПДВ 20% - 38 083,82 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого графіку сплати лізингових платежів.
На виконання вказаного п. 3.2. лізингової угоди лізингоодержувачем сплачено 68 460,00 грн.
Таким чином, враховуючи невиконання умов договору та лізингової угоди щодо сплати лізингових платежів, лізингодавець зарахував різницю, що виникла як переплата, а саме 28 952,25 грн. в погашення лізингових платежів за 21.07.2008 року - 21.09.2008 року в розмірі 24 599,01 грн. та частково за 21.10.2008 року в розмірі 4 353,24 грн. замість необхідних 8 042,05 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті лізингових платежів, 27.04.2010 року майно було вилучено з лізингу, про що складено акт повернення автомобілів з лізингу (а.с. 37-38).
Відповідно до п. 4.7. договору сторонами передбачено, що вилучення майна не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів передбачених договором та/або лізинговою угодою, в тому числі несплачених штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.
Отже, враховуючи все вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ «Ватутінський м'ясокомбінат» на користь ТОВ «АІС-Лізинг» заборгованості за несплату лізингових платежів на загальну суму 58 684,36 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 17 414,21 грн. пені, 12 588,53 грн. 3% річних та 2 978,48 грн. втрат внаслідок інфляції.
Відповідно до п. 8.4.1. договору сторонами передбачено, що за порушення обов'язку зі своєчасної сплати чергових лізингових платежів та інших платежів згідно даного генерального договору та/або лізингової угоди лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення.
Згідно з п. 8.5. договору штрафні санкції лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю протягом 10 робочих днів з дати направлення лізингодавцем відповідної претензії. Претензія може бути направлена рекомендованим листом Укрпоштою, телеграмою, кур'єром.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства та п. 8.4.1. та 8.5. договору, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 17 414,21 грн. пені, 12 588,53 грн. 3% річних та 2 978,48 грн. втрат внаслідок інфляції. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, інфляційних та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.
Щодо доводів апелянта про не застосування строку позовної давності для звернення з позовною заявою у даній справі, то судова колегія зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст. 256 Цивільний кодекс України).
Відповідно до ст. 257 Цивільний кодекс України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільний кодекс України).
Відповідно до норм ч. 1, 3 ст. 264 Цивільний кодекс України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.05.2012 року листом №139 ПАТ «Ватутінський м'ясокомбінат» (а.с. 45) надав відповідь на претензію ТОВ «АІС-Лізинг», в якому зазначив, що згідний врегулювали питання щодо заборгованості по сплаті лізингових платежів добровільно без участі суду, тим самим вчинив дії, що свідчать про визнання ним наявності заборгованості перед позивачем.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що перебіг позовної давності переривався.
Доводи скаржника про те, що зобов'язання за договором припинилося 12.02.2010 року, а не 27.04.2010 року, що може вплинути на розмір нарахованої позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4.7. договору у випадку дострокового припинення генерального договору та/або лізингової угоди лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю майно в придатному для експлуатації технічному стані.
Тобто, із зазначеного слід зробити висновок, що в разі припинення дії договору обов'язок щодо повернення майна покладається на лізингоодержувача.
Отже, враховуючи вказане та акт повернення майна від 27.04.2010 року, судом першої інстанції правомірно стягнуто позовні вимоги щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Черкаської області від 18.12.2012 року у справі №03/5026/1645/2012 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ватутінський м'ясокомбінат» на рішення господарського суду Черкаської області від 18.12.2012 року у справі №03/5026/1645/2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 18.12.2012 року у справі №03/5026/1645/2012 залишити без змін.
3. Справу №03/5026/1645/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Лобань О.І.
Майданевич А.Г.