04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" березня 2013 р. Справа№ 5011-69/14821-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Лобаня О.І.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: представники за довіреністю Мазурок Я.В., Кошканова Н.В.;
від відповідача: представник за довіреністю Костюк Я.В., спеціаліст Невечеря Л.О.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі міста Києва
на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2012 року
у справі №5011-69/14821-2012 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі міста Києва
про стягнення 27 106,10 грн., -
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2012 року у справі №5011-69/14821-2012 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі міста Києва на користь КП «Київжитлоспецексплуатація» заборгованість у розмірі 25 425,38 грн., пеню у розмірі 1 400,60 грн. та 3% річних у розмірі 280,12 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2012 року у справі №5011-69/14821-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2012 року у справі №5011-69/14821-2012 прийнято апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі міста Києва до провадження та призначено її до розгляду на 13.02.2013 року за участю уповноважених представників сторін.
11.02.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від КП «Київжитлоспецексплуатація» надійшов відзив, в якому останній просить залишити рішення господарського суду міста Києві від 07.12.2012 року у справі №5011-69/14821-2012 без змін, а скаргу відповідача без задоволення.
В судовому засіданні 13.02.2013 року оголошено перерву до 13.03.2013 року.
Представники позивача у судових засіданнях надали пояснення, якими заперечили проти доводів викладених в скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представники відповідача в судових засіданнях надали пояснення, якими підтримали доводи викладені в скарзі і просили апеляційну скаргу задовольнити.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 13.03.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.04.2012 року між КП «Київжитлоспецексплуатація» (далі - підприємство) та Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі міста Києва (далі - споживач) було укладено договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів №1884 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору сторонами встановлено, що предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Героїв Дніпра, 31-А літ. А.
Згідно з п.п. 2.2.1., 2.2.2. договору підприємство зобов'язане розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток №1), проводити засобами дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів, згідно з доданою калькуляцією.
Пунктом 2.3.3. договору встановлено, що споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках №1, 2 до цього договору.
Відповідно до п. 2. додатку №2 споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: м. Київ, вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо постачання теплової енергії відповідачу відповідно до умов договору, що підтверджується актом звіряння за 2012 рік (а.с. 24) та актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування (а.с. 57-59).
Згідно з п. 3 додатку №2 сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.
Пунктом 2.3.6 договору встановлено, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок дирекції по експлуатації нежитлових будинків (структурного підрозділу підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі міста Києва не виконувало свої зобов'язання за договором щодо сплати вартості спожитої теплової енергії та технічного обслуговування систем ЦО за період з травня 2012 року по вересень 2012 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 25 425,38 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи не містять доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів №1884 від 13.04.2012 року.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі міста Києва на користь КП «Київжитлоспецексплуатація» заборгованості у розмірі 25 425,38 грн.
З приводу наданих скаржником в апеляційній інстанції доказів часткової сплати заборгованості після прийняття рішення судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що вони не можуть бути підставою скасування рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 400,60 грн. пені та 280,12 грн. 3% річних.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 2.3.7. договору за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період внесення платежу.
Згідно з п. 3.4. додатку №2 до договору сторонами передбачено, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними в цьому договорі, до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку) підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів у встановлений договором строк, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1 400,60 грн. пені. та 280,12 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.
Доводи скаржника про неналежне його повідомлення про час та дату судових засідань колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 4, 81).
Доводи апелянта щодо не відкладення розгляду справи судом першої інстанції колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу.
Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, відкладає розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується судом.
Якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня.
Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні своїх представників, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами та прийняття рішення у відсутності представників відповідача.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2012 року у справі №5011-69/14821-2012 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2012 року у справі №5011-69/14821-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2012 року у справі №5011-69/14821-2012 залишити без змін.
3. Справу №5011-69/14821-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Лобань О.І.
Майданевич А.Г.