Справа № 456/49/13- ц
Провадження № 2/456/524/2013
"11" березня 2013 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Бучківської В. Л.
при секретарі Березіній Л.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсною угоду про спорудження пам'ятника від 27 серпня 2009 року, укладену між нею та відповідачем ОСОБА_2 В обґрунтування позову покликається на те, що 28 серпня 2009 року між нею та відповідачем по справі була складена угода, по суті договір побутового підряду, згідно якої вона була згідна заплатити 24000 грн. за спорудження могили на кладовищі, яку мав зробити відповідач, нею було сплачено аванс у розмірі 4000 грн. Вважає, що договір побутового підряду повинен бути визнаний недійсним, оскільки угоду, в порушення вимог ст.208 ЦК України, підписала лише вона, підпис відповідача ОСОБА_2 в угоді відсутній, а є підпис його дружини ОСОБА_3, яка не є стороною даної угоди і немає до неї жодного відношення. Крім того, зазначає, що відповідач кваліфікації по спорудженню пам'ятників немає, а має право, будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності на роздрібну торгівлю непродовольчими товарами. Під час зведення пам'ятника відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та виконав їх неналежним чином. Позивач вважає, що угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеним, просить позов задоволити.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить визнати угоду недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, покликаючись на відсутність укладеної між сторонами письмової угоди.
Відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що обставини по суті спору встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Беручи до уваги те, що угода була укладена 27 серпня 2009 року, суд при розгляді позовної вимоги про визнання такої недійсною керується положеннями Цивільного кодексу України 2004 року.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відносини сторін по договору підряду безпосередньо врегульовані главою 61 ЦК України. За договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), з її або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України). Суттєвими в договорі підряду є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони і визначають зміст договору підряду, його особливості. Дотримання письмової форми договору підряду не є обов'язковою умовою.
Предметом договору підряду є певний матеріальний результат виконаної роботи. Підрядчик організаційно самостійний у виробничому процесі, замовнику не підпорядкований, виконує роботу переважно своїми засобами та інструментами, на свій ризик, в зручний для нього час.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів за невиконання зобов'язання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди встановлено: «…Сторони в суді ствердили, що погодили всі умови угоди від 27 серпня 2009 року, а тому підписали його з частковою оплатою…. Сторони підписали вказаний договір, передбачили його вартість, які саме роботи слід виконати, однак після спливу певного часу позивачка ОСОБА_1 відмовилася від оплати проведених робіт…Суд не бере до уваги покликання позивачки на неякісне виконання робіт, вважає такі голослівними, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні…проведені відповідачем роботи відповідають якості та стандартам…необґрунтованість вимог позивача щодо неякісних робіт, крім її тверджень, в суді нічим більше не підтверджено». Встановлені судом обставини слугували підставою для залишення без задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору, та слугували підставою для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 грн. за будівництво надмогильного пам'ятника.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.12.2011 р. рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 травня 2011 року залишено без змін, в судовому рішенні вказано: «…Сторони 27 серпня 2009 року підписали договір на виконання будівельних робіт по спорудженню пам'ятника, за цим договором сторонами оговорено кількість робіт та їх оплату, замовником сплачено підряднику аванс в розмірі 4000 грн. … сторони погодили умови договору та підписали його… судом першої інстанції вірно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи».
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2012 р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з наведеним, слід визнати необгрунтованими твердження позивача про те, що договір між сторонами укладений не був.
Як на правову підставу для визнання угоди недійсною, позивач та її представник покликається на ст.ст. 203, 215 ЦК України.
За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України і відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним /оспорюваний правочин/.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторін.
Між сторонами по справі 27 серпня 2009 року було укладено угоду, яка дійсно підписана лише позивачем, проте стверджувати про недійсність такої на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України у позивача підстав немає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з п.п. 1, 2 ст. 205 ЦКУ: «Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.»
В абзаці першому пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 року зазначається, що порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК України.
Згідно роз'яснень, наданих у п.8. Постанови Пленуму Верховного Суду України відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
З наведеного суд вбачає, що законодавець пов'язує дійсність правочину з дотриманням вимог ст.203 ЦК України, крім вимоги щодо форми правочину, саме на момент вчинення правочину.
Встановивши, таким чином, в ході розгляду справи, що, на момент вчинення спірного правочину сторонами було додержано передбачені ст. 203 ЦК України загальні вимоги, необхідні для чинності правочину, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до спірних правовідносин правової норми ч.1 ст.215 ЦК України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного правочину /угоди/ недійсним, та необґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання спірного правочину недійсним.
Правочин /угода/, укладена між сторонами 27 серпня 2009 року не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Покликання позивача на відсутність у відповідача кваліфікації по спорудженню пам'ятників спростовуються матеріалами справи, а саме свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та податковою декларацією платника податку, а тому вказані доводи є голослівними та необґрунтованими.
Не можуть слугувати підставою для визнання угоди недійсною покликання позивача на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань під час зведення пам'ятника, оскільки такі не ґрунтуються на нормах цивільного законодавства і не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, окрім голослівних тверджень.
Керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 23, 203, 215, 865-874 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р., ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголо
шення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: В. Л. Бучківська