Провадження № 22ц/790/1751/13 Головуючий 1 інст. Зінченко Ю.Є.
Справа № 2-989/2011 Доповідач - Хорошевський О.М.
Категорія: житлові УХВАЛА
19 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого, судді - Хорошевського О.М.,
суддів: Зазулинської Т.П., Кругової С.С. при секретарі - Гопко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Московський відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, спонукання прийняти виконання зобов'язання за договором позики, -
встановила:
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом після уточнення якого просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у АДРЕСА_1, виселити відповідача з цієї квартири та зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 08 листопада 2006 року між сторонами було укладено договір іпотеки на підставі якого вона набула право власності на спірну квартиру. Державна реєстрації її права власності на цю квартиру здійснена 17 червня 2009 року. Однак до часу звернення до суду у квартирі проживає та зареєстрований відповідач.
Посилаючись на те, що відповідач не має правових підстав для користування спірною квартирою просила позов задовольнити.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_2 прийняти виконання зобов'язання за договором позики від 08.11. 2006 року та зобов'язати КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» скасувати державну реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2
Зазначив при цьому, що 08.11.2006 року сторони уклали договір позики за яким він отримав 3 784 долари США з зобов'язанням повернути ці кошти до 08.10.2008 року. У забезпечення цих зобов'язань у той же день сторонами укладено договір іпотеки предметом якого була спірна квартира.
19.02.2007 року, 10.05.2007 року та 15.06.2007 року між сторонами укладались додаткові угоди до договору позики від 08.11.2006 року за якими він отримав від ОСОБА_2 усього 17 804 долари США.
Частину заборгованості за договором позики він повернув ОСОБА_2
Між сторонами було досягнуто усної домовленості про продовження строку повернення позики.
22.12.2008 року він повинен був повернути ОСОБА_2 решту коштів, однак вона припинила спілкування з ним.
Вважаючи, що у первісного позивача не виникло права звернення стягнення на квартиру, що була предметом іпотеки, у зв'язку з тим, що строки виконання зобов'язань за договором позики, згідно усної домовленості між сторонами не настав, просив задовольнити його позов, відмовивши у задоволенні первісного позову.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 та знято з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 30,32 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 задовольнивши його позовні вимоги.
Вказав, що судом не застосовано положення ст. 613 ЦК України, які підлягають застосуванню.
Висновок суду про те, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну квартиру на законних підставах не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Оцінка предмету іпотеки на час реєстрації права власності проведена не була. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 сплатила йому перевищені 90% вартості предмету іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог не надано.
Посилаючись на наведене вважав, що підлягають застосуванню правила ст. 37 Закону України «Про іпотеку» щодо скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
Позов ОСОБА_2 задоволено частково з тих підстав, що на час розгляду справи ОСОБА_1 не є власником спірної квартири або членом сім'ї власника квартири, а тому прав на користування житловою площею у цій квартирі не має. При цьому суд встановив, що для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою підстави відсутні.
Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був оскаржений договір позики від 08.11.2006 року укладений з ОСОБА_2 Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Згідно договору позики, укладеному між сторонами строк повернення позики визначений до 08.10.2008 року.
За умовами договору іпотеки від 08.11.2006 року, який уклали сторони, право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя при невиконанні іпотекодавцем зобов'язання по поверненню позики за договором позики.
Те, що розрахунок з ОСОБА_2 не було проведено до 08.10.2008 року, як це передбачено договором позики ОСОБА_1 не заперечував.
Будь яких доказів на підтвердження того, що сторони досягли домовленості про зміну терміну виконання зобов'язань суду надано не було, як не було надано і доказів того, що ОСОБА_2 ухилилась від прийняття зобов'язання за договором позики.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну квартиру з підстав, які не суперечать вимогам закону.
Встановивши вищевикладені обставини суд вірно дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не має передбаченого законом права користування житловою площею у спірній квартирі і застосував приписи ст. 391 ЦК України, якими регулюються спірні правовідносини.
Посилання апеляційної скарги на те, що судом не застосовано положення ст. 613 ЦК України не можуть бути взяті до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
З огляду на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з урахуванням вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді: