22.03.2013 238/359/13-ц
Справа № 2/238/342/13
22 березня2013 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:
судді Кацаренко І.О.
при секретарі Андріановій Т.І.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім.Ілліча») про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,
13 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 29 грудня 2012 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-2121 від 30 жовтня 2011 року та розпорядженняНовоазовської районної державної адміністрації №477 від 20 червня 2007 року йому, позивачу видано державний акт серії ЯМ №839912 на право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 6,7368 га, розташовану на території Комінтернівської сільської ради Новоазовського району Донецької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Частина зазначеної земельної ділянки належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його тітки ОСОБА_4, яка померла 29 квітня 2012 року.
На той час всіма землями сільськогосподарського призначення Комінтерновської сільської ради Новоазовського району, в тому числі і виділеною йому, позивачу, земельною ділянкою, користувалося ДП «Ілліч-Агро Донбас».
У 2012 році він, позивач звернувся до представників агроцеху з проханням видати йому копію договору оренди на його земельну ділянку, йому надали примірник договору оренди земельної ділянки, укладеного між його тіткоюСемеренко Н.І. і відповідачем по справі.
Ознайомившись з договором оренди земельної ділянки він, позивач, помітив, що він датований 30 листопада 2006 року, укладений строком на 15 років, зареєстрований увідділі Держкомзему у Новоазовському районі 13 січня 2012 року,тобто майже через шість років від дати його складання. Після ознайомлення з зазначеним договором оренди землі він, ОСОБА_3, дізнався, що він не містить усіх істотних умов, передбачених ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме умови про передачу у заставу і внесення в статутний фонд права оренди земельної ділянки, що може бути використано відповідачем у власних потребах, та є порушенням норм закону при вчиненні правочину.
Просив визнати недійсним договір оренди землі №30, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем 30 листопада 2006 року, зареєстрований 13 січня 2012 року за №142360004000676, оскільки відсутність істотної умови у договорі оренди землі про передачу у заставу і внесення в статутний фонд права оренди земельної ділянки, що може бути використано відповідачем у власних потребах, є грубим порушенням норм діючого законодавства України при вчиненні правочину. Просив також стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору 114,70 грн.
У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1, повноваження якого підтверджені угодою про надання правової допомоги і заяви позивача на а.с.25-26, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з зазначених у позові підстав, просив задовольнити їх.
Представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності на а.с.37, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. При цьому суду пояснив, що спірний договір оренди земельної ділянки укладений відповідно до вимог чинного законодавства і є дійсним. Договір був укладений у письмовій формі з погодженням усіх наявних істотних умов, позивач на час укладення договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення договору. На час укладення договору був чинний Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25 грудня 1998 року (далі за текстом «Порядок»). Пунктами 10-12 Порядку передбачена послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, у тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації. Договір оренди землі, який укладений між сторонами по справі і який є предметом спору, зареєстрований у встановленому порядку 13 січня 2012 року. Тобто договір, укладений між сторонами, повністю відповідає вимогам законодавча та волі сторін.
Якщо керуватися міркуваннями позивача, договір є не недійсним, а не укладеним, тому позов про визнання договору саме недійсним не підлягає задоволенню, оскільки недійсним можливо визнати лише укладений договір.
Відсутність у спірному договорі суттєвої умови не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним у розумінні ст.ст.203 і 215 ЦК України, бо сторонами були виконанні всі умови, які є необхідними для чинності договору оренди землі.
Крім того, зазначив представник відповідача на заперечення проти позову, позивачем зроблений помилковий висновок про відсутність у договорі оренди землі умови про передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Проте, законом не передбачено, у який саме спосіб повинні бути викладені ці умови, яке саме формулювання повинно відповідати за змістом умовам передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, в якому саме розділі договору вони повинні бути викладені. Відповідно до п.1 спірного договору, сторони дійшли домовленості про те, що позивач передає відповідачу в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач до та після укладення договору не мав наміру передачі у заставу та/або внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Це підтверджується положеннями договору, зокрема, пунктами про права та обов'язки сторін. Отже, сторони на момент підписання договору, виражаючи свою волю, за договором прийшли до угоди про відсутність вимог та/або пропозицій передачі у заставу та/або внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, тому у договорі суттєва умова, передбачена ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме - умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки - викладена як твердження про те, що земельна ділянка у заставу передаватися не буде, внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не відбувається на протязі дії договору.
Поряд з зазначеними вище запереченнями проти позову представник відповідача просив також суд звернути увагу, що позивач без поважних на те причин пропустив передбачений ст.257 ЦК України строк позовної давності, який становить три роки,оскільки про умови договору ОСОБА_4 було відомо у 2009 році під час підписання договору(а.с.29).
Суд, вислухав у судовому засіданні представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено в судовому засіданні, що позивач по справі на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 жовтня 2012 року і державного акту серії ЯМ №839912 від 29 грудня 2012 року є власником Ѕ частини земельної ділянки площею 6,7368га, розташованої на території Комінтернівської сільської ради Новоазовського району Донецької області, цільове призначення якої - для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с.10-11,13).
Судом також у судовому засіданні встановлено, що між спадкодавицею позивача ОСОБА_4 і відповідачем по справі 30 листопада 2006 року був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки №30 з встановленням орендної плати у розмірі 2% вартості земельної ділянки (п.5.1 договору), договір оренди землі зареєстрований 13 січня 2012 року у відділі Держкомзему у Новоазовському районному (а.с.19-20).
Як встановлено судом з копії вказаного договору оренди землі, він не містить таких суттєвих умов, як передача у заставу і внесення в статутний фонд права оренди земельної ділянки.
Відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст.15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про оренду землі» і ч.1 ст.210 ЦК України, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і вважається укладеним з моменту такої реєстрації.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На підставі добутих у судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що договір оренди землі, укладений між сторонами, є укладеним з 13 січня 2012 року, тобто з часу державної реєстрації, і на той час діяла норма ст.15 Закону України «Про оренду землі», згідно якої однією з істотних умов договору є передача у заставу та внесення в статутний фонд права оренди земельної ділянки, проте такі суттєві умови відсутні в договорі оренди землі, який є предметом спору, у зв'язку з чим позовні вимоги суд вважає підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Проаналізувавши добуті у судовому засіданні докази суд приходить до висновку, що нема підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності у три роки, встановленого ст.257 ЦК України, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 10 і 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України№9від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до положень норм ст.18 Закону України «Про оренду землі», ст.125 Земельного кодексу України та статей 210, 640 ЦК України договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Такий правочин є укладеним (вчиненим) з моменту його державної реєстрації.
Отже, суд критично ставиться до заперечення представника відповідача проти позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України, так як суд вважає, що позивач не міг ознайомитися з текстом договору у момент його підписання та перевірити його на відповідність вимогам, передбаченим статтею 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки не отримав його, що не заперечується сторонами по справі.
Крім того, при недотриманні законодавчо встановленої вимоги державної реєстрації договору оренди земельної ділянки після його підписання до дня його державної реєстрації 13 січня 2012 року, правочин не мав юридичної сили і не міг породжувати для його суб'єктів будь-яких прав та обов'язків, а тому суд приходить до висновку, що строк позовної давності обчислюється з моменту державної реєстрації правочину, тобто з 13 січня 2012 року.
За правилами ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 114,70 грн. судового збору згідно квитанції, що міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.203, 210, 215, 253, 257, 261,638,640 ЦК України, ст.152 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (з наступними змінами і доповненнями до неї), суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди землі№30, укладений між ОСОБА_4 та дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», зареєстрований 13 січня 2012 року у відділі Держкомзему у Новоазовському районі за №142360004000676.
Стягнути з дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_3 114 гривень 70 копійок судового збору.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя