Справа № 0413/2-2944/11 22-ц/774/528/К/13
Справа №413/2-2944/11 Головуючий в 1 інстанції - Борис О.Н.
Провадження №22-ц/774/528/К/13 Доповідач - Михайлів Л.В.
Категорія 20 (4)
Іменем України
"19" березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: - Михайлів Л.В.
суддів: - Братіщевої Л.А., Ляховської І.Є.
при секретарі: - Абрамян Н.Л.
за участю: позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2013 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення подвійної суми авансу і фактичних витрат за попереднім договором, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, 3 особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання попереднього договору недійсним, -
У червні 2011 року ОСОБА_5 звернулася із позовом до ОСОБА_7 про стягнення подвійної суми авансу і фактичних витрат за попереднім договором в обгрунтування якого зазначила, що 06 грудня 2010 року між нею та ОСОБА_7 був укладений попередній договір купівлі-продажу 2/5 частини об'єкту нерухомості буд. АДРЕСА_1 та земельної ділянки, який був нотаріально посвідчений.
Відповідно до умов попереднього договору відповідач зобов'язався у строк не пізніше 06.06.2011р. укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Під час укладання попереднього договору нею відповідачу було сплачено аванс в розмірі 48тис.грн. та ним же надана довіреність для представлення його інтересів в організаціях, установах для оформлення документів.
Діючи відповідно до довіреності, за надані послуги БТІ та органів землевпорядкування нею було сплачено 2153,76грн., які відповідач не компенсував їй.
На її вимоги укласти основний договір купівлі-продажу нерухомості відповідач відмовив в укладанні договору.
Оскільки основний договір не укладено, п.2.1.5 попереднього договору передбачає повернення авансу у подвійній сумі, посилаючись на ці обставини просила суд стягнути з ОСОБА_7 подвійну суму авансу в розмірі 96тис.грн., понесені нею фактичні витрати в сумі 2153,76грн. та судові витрати по справі.
У березні 2012 року ОСОБА_7 звернувся із зустрічним позовом в якому вказав, що дійсно між ним та ОСОБА_5 був укладений попередній договір купівлі-продажу 2/5 частини будинку.
Також між ними існувала домовленість про те, що ОСОБА_5 здійснює оформлення правовстановлюючих документів на землю, а він знижує вартість будинку на 1500дол. США.
В підтвердження цього ним видана ОСОБА_5 довіреність на представлення його інтересів в організаціях та установах для оформлення та отримання правовстановлюючих документів для подальшого укладення основного договору купівлі-продажу будинку.
У березні 2011 року ним була надіслано письмову претензію ОСОБА_5 стосовно оформлення документів на земельну ділянку та довготривалого оформлення документів.
Вважає, що при укладанні попереднього договору ОСОБА_5 ввела його в оману, а тому посилаючись на ці обставини просив суд визнати недійсним, як такий що був укладений під впливом помилки та омани, попередній договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 кошти в сумі 48тис.грн. та судовий збір. В іншій частині її позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_7 у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі з тих підстав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, суд не врахував, що самим попереднім договором було передбачено повернення подвійної суми авансу у разі не підписання основного договору у строк до 06.06.2007р.; безпідставно відмовив у стягненні понесених нею фактичних витрат в сумі 723,58грн. та в сумі 1398грн. за оформлення документів; не взяв до уваги вимоги ч.2 ст. 635 ЦК України та ч.3 ст. 551 і ст. 549 ЦК України.
Не погодившись із рішенням суду відповідач ОСОБА_7 також подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_5 у позові і задовольнити його зустрічний позов.
Так, суд не врахував, що під час підписання попереднього договору він помилявся стосовно того, хто саме є виконавцем виготовлення документів на земельну ділянку; укладаючи попередній договір ОСОБА_5 навмисно ввела його в оману, щодо обставин, які мають істотне значення, а саме те, що він зобов'язаний оформити правовстановлюючі документи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_7 підлягає відхиленню, а позивача ОСОБА_5 частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5 суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що отримана сума в розмірі 48тис.грн. є авансом, а тому підлягає поверненю відповідачем в сумі 48тис.грн. і відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні зустрічного позову про визнання попереднього договору недійсним правильно прийшов до висновку, що заявлені ним вимоги не грунтуються на законі.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 06.12.2010р. укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу 2/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований та передано ОСОБА_7 передоплату у вигляді авансу в розмірі 48тис.грн., що еквівалентно 6тис.дол. США (а.с. 8, 9).
Пунктом 2.1.5 сторони попереднього договору передбачили, що в разі не підписання основного договору у строк визначений п.1.1., тобто до 06.06.2011р., ОСОБА_7 повинен повернути ОСОБА_5 подвійну суму авансу, тобто 168тис.грн.
Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Завдаток одночасно є доказом самого факту існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на зазначене та положення статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що у передбаченому законом порядку договір купівлі-продажу належного ОСОБА_7 будинку не укладався, а тому отримані згідно попереднього договору від 06.12.2010р. кошти в сумі 48тис.грн, що еквівалентно 6000дол. США, є авансовою сумою, яка підлягає поверненню на користь позивача, а тому доводи позивача ОСОБА_5 про те, що відповідач повинен повернути їй подвійну саму авансу є необгрунтованими з підстав вище викладених.
Не приймає до уваги колегія суддів доводи апеляційної скарги про не застосування судом першої інстанції ст. 549 та ч.3 ст. 551 ЦК України з наступних підстав. Зазначені статті Цивільного кодексу визначають поняття неустойки (пені) і передбачають право суду зменшити розмір пені.
Так, звертаючись до суду із позовом ОСОБА_5 не заявлялась вимога про стягнення неустойки і предметом розгляду в суді першої інстанції були позовні вимоги про стягнення подвійної суми авансу, фактично понесених витрат та стягнення судових витрат (а.с. 3).
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що підписуючи договір він помилявся відносно того, хто саме є виконавцем документів на земельну ділянку є безпідставними з огляду на те, що пунктом 2.1.1 попереднього договору саме на продавця покладався обов'язок оформлення кадастрового номеру на земельну ділянку та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.
Також необгрунтованими доводи відповідача про введення ОСОБА_5 його в оману під час підписання договору, оскільки підписуючи договір сторони усвідомлювали значення своїх дій, умови договору їм зрозумілі та зазначено, що ні одна із сторін навмисно не ввела другу сторону в оману (а.с. 9).
Але колегія суддів не погоджується висновком суду про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача фактично понесених нею витрат в сумі 2153,76грн. з наступних підстав.
06 грудня 2010 року після підписання попереднього договору ОСОБА_7 надав довіреність ОСОБА_5 на право бути його представником при вирішенні усіх без винятку питань, що стосуватимуться оформлення, подання та отримання відповідних документів в установах, організаціях, інших державних та комунальних підприємствах, з усіх питань щодо присвоєння та отримання у встановленому законом порядку, кадастрового номеру земельної ділянки. Цією ж довіреність передбачалась сплата належних з нього платежів. (а.с. 10).
З матеріалів справи убачається, що під час оформлення документів ОСОБА_5 від імені ОСОБА_7 за оформлення документів (за інвентаризаційні роботи КП ДОР "КБТІ", видачу з реєстру прав власності, складання т/д із землеустрою) позивачем понесені витрати на загальну суму 2153,76грн. (а.с. 12).
Крім того, в своїй позовній заяві ОСОБА_7 зазначає про домовленість сторін на зменшення ціни вартості будинку у зв'язку із витратами ОСОБА_5 на оформлення документів.
Оскільки надана відповідачем довіреність передбачала сплати позивачем всіх обов'язкових платежів для отримання необхідних документів для подальшого вчинення договору купівлі-продажу домоволодіння, але основний договір купівлі-продажу так і не був укладений сторонами, тому колегія приходить до висновку, що сума в розмірі 2153,76грн. підлягає стягненню з відповідача.
На підставі п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, колегія приходить до висновку, що рішення суду частині відмови ОСОБА_5 у стягненні витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_7 понесених нею фактичних витрат в сумі 2153,76грн..
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 1 ч.1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2013 року в частині відмови ОСОБА_5 у стягненні витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 2153,76грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: