Провадження № 22-ц/774/1688/13 Головуючий в 1 інстанції - Мороз В.П.
Справа № 0417/2-209/2012 Доповідач - Петешенкова М.Ю.
Категорія - 27
15 березня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Петешенкової М.Ю.
суддів - Дерев'янка О.Г., Черненкової Л.А.
при секретарі - Савчук Р.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_1, Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2, треті особи - Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору недійсним, -
У березні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ним та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № DNKOGI0000002253 від 11 грудня 2007 року. Банк зобов'язався надати відповідачці кредит у розмірі 378 750 грн. зі сплатою 15% річних, а відповідачка зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за його користування в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. Вказаний договір було забезпечено іпотекою - квартирою АДРЕСА_1. У зв'язку з не належним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань станом на 16 лютого 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 403 838, 07 грн. Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки: шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити громадянина, який зареєстрований і проживає у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у ВСПРФО УМВС України в Дніпропетровській області та стягнути з відповідача судові витрати.
Третя особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання іпотечного договору недійним, посилаючись на те, що він є батьком малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі він не перебуває, однак дізнавшись про укладений договір іпотеки, яким обмежуються права і охоронювальні інтереси малолітньої дитини, вважає, що укладений договір іпотеки не відповідає вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України, а тому просив визнати його недійсним.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2012 року в задоволенні позовів ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 126-132).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № DNK0GI0000002253, за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 378750,00 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань між сторонами укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Станом на 16 лютого 2009 року заборгованість відповідача становить 403 838, 07 грн., з яких основний борг складає 376 626 грн. 81 коп., відсотки 24 743 грн. 89 коп., пеня 2 467 грн. 37 коп.
На момент укладення спірного договору, згідно довідки КЖЕП №21 у спірній квартирі зареєстровані та проживали: відповідачка ОСОБА_2, ОСОБА_1 та малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 108).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
За змістом ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, як член сім'ї власника або наймача жилого приміщення має право користуватися займаним приміщенням нарівні із власником або наймачем приміщення.
Відповідно до ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).
У порушення вказаних норм, при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій не надав належної правової оцінки доказам, які мають суттєве значення для правильного вирішення даної справи та на які посилалась третя особа, обґрунтовуючи заявлені вимоги до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2
Так, відмовляючи у визнанні недійсним договору іпотеки, укладеного 11 грудня 2007 року, суд не надав належної правової оцінки тому факту, що малолітня дитина ОСОБА_4 на момент укладання договору іпотеки була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1.
Правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у частині 6 статті 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.
Таким чином, вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції не в достатньо повному обсязі встановив всі суттєві для справи обставини, а саме недотримання процедури погодження з органами опіки та піклування при укладенні між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 спірного іпотечного договору, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України ухвалене судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким його позов задовольнити.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким визнати іпотечний договір № DNK0GI0000002253 від 11 грудня 2007 року укладений між Закритим акціонерним товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 - недійсним.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: