Провадження № 2/222/56/2013
19 березня 2013 року Володарський районний суд Донецької області в складі:
судді Доценко С.І.
при секретарі Болбат Н.І.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Володарське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочку виплати аліментів на утримання дитини,-
Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом , в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) у розмірі 1 % від суми несплачених відповідачем аліментів в сумі 30181,18 грн. за період з 01.10.2009 року по 1.10.2012 року в сумі 30181,18 гривень.
В обґрунтування вимог в судовому засіданні позивачка пояснила, що відповідач є батьком їх неповнолітньої дитини ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу з відповідачем залишився проживати з позивачкою. На підставі рішення Орджоникідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області він зобов»язаний був сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі ј частини заробітку. Розмір аліментів на утримання дитини відповідно до діючого законодавства, не може бути меншим ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але ж вона отримувала аліменти в значно меншому розмірі ніж 30%. В жовтні 2012 року вона звернулась до державного виконавця за роз»ясненнями і на підставі розрахунку державного виконавця після звірки з підприємством було встановлено заборгованість за аліментами за період з 01.10.2009 року по 01.10.2012 року в сумі 5386,59 гривень. Відповідно до сімейного законодавства вона має право на отримання неустойки(пені) в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочки, що за вказаний період становить 30181,18 грн, які вона просить стягнути з відповідача на її користь.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що він з 2001 року по теперішній час виплачує аліменти на утримання свого сина на користь позивачки. Він не ухиляється від їх сплати, працює і щомісяця у нього із заробітної плати за період з 2009 по сьогоднішній день утримувались аліменти. Йому не було відомо, що аліменти утримуються в меншому розмірі ніж встановлено законом. Про заборгованість за аліментами йому стало відомо лише наприкінці 2012 року, коли позивачка звернулась до ДВС і після перевірки ДВС Володарського РУЮ підприємства було встановлено, що аліменти бухгалтерією ТОВ «Рассвет» утримались в меншому розмірі, ніж встановлено законом і за цей час утворилась заборгованість за аліментами в сумі 5386,59 грн., проти якої він не заперечує і не заперечує, проти її утримання із його заробітної плати. В теперішній час аліменти у нього утримуються в більшому розмірі , а також він сплачує заборгованість. Як би він знав, що потрібно сплачувати в більшому розмірі, він би сплачував. Вважав, що бухгалтерія утримує аліменти з нього в повному обсязі. У зв»язку з тим , що мати хворіє і окрім нього нікому її доглядати, він не може знайти більш оплачувану роботу. Просить відмовити, тому що він не знав про заборгованість.
Вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши наявні в справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Сторони не заперечують і це встановлено копією свідоцтва про народження дитини , що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу з відповідачем залишився проживати з позивачкою.
Згідно наданих документів ( свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_4 та свідоцтва про укладення шлюбу із ОСОБА_1 простежується зміна прізвища позивачки з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1», а в подальшому з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1».
На підставі постанови Орджоникідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області відповідач був зобов»язаний сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, але не меньше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісяця, починаючи з 25.04.2000 року і до повноліття дитини.
На підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2001 року державним виконавцем Володарського району було відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1
27.06.2002 року головному бухгалтеру ТОВ «Рассвет» було направлено виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь Іорданової в розмірі ј частини всіх видів заробітку на утримання сина і запропоновано утримувати їз його заробітної плати щомісяця з 1.07.2002 року 25% від заробітної плати з перерахуванням утриманих сум на адресу стягувачки.
Згідно довідки дирекціїТОВ « Рассвет» ОСОБА_3 працює на зазначеному підприємстві слюсарем по ремонту обладнання не повний робочий день ( 5-6 годин) забезпечити його роботою на повну зайнятість підприємство не має можливості.
Згідно звіту по записах журналу розрахунків за 01.01.2009 року по 31.08.2012 року по працівнику ТОВ «Рассвет» ОСОБА_3 вбачається що щомісяця проводились утримання із заробітної плати відповідача аліментів на користь ОСОБА_1
Згідно розрахунку заборгованості за аліментами ВДВС Володарського РУЮ від 28.11.2012 року ОСОБА_3 має заборгованість за аліментами за зазначений період в сумі 5386,59 грн.
Згідно листа ВДВС Володарського РУЮ Донецької області на адресу ТОВ «Рассвет» від 05.11.2012 року бухгалтерія підприємства повідомлена про заборгованість по аліментах, про необхідність проводити стягнення в розмірі не меншому ніж 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та стягнення з ОСОБА_1 до погашення заборгованості аліментів розмірі 50% заробітку.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_6, яка є бухгалтером ТОВ «Рассвет» пояснила, що відповідач працює на їх підприємстві тривалий час і з нього бухгалтерією із його заробітної плати утримуються аліменти на користь відповідачки на утримання його сина. Аліменти відраховуються щомісяця і направляються поштовим переказом відповідачці, послуги по переказу також стягуються із заробітної плати відповідача, що підтверджено карткою розрахунку з контрагентом ОСОБА_1 за період з 01.01.09 по 31.01.13 року та обліковими рахунками ОСОБА_3 за період з 2009 по 2012рік. Стягнення проводилось в розмірі ј частини його заробітку відповідно до вказівок ДВС і виконавчого лист. Про збільшення розміру стягнення аліментів бухгалтерія не повідомлялась ДВС і до листопада 2012 року щомісяця утримувалось лише ј частина від його заробітку. Після повідомлення ВДВС в листопаді 2012 року про існування заборгованості та необхідність стягнення аліментів в розмірі не меншому 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з ОСОБА_3 стягується на сьогоднішній день аліменти в розмірі 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та частково заборгованість за аліментами.
Допитана як свідок ОСОБА_7 в провадженні якої перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь позивачки, пояснила, що на момент 2009 року зазначене виконавче провадження знаходилось у неї. Надійшло вже відкритим в 2001 році. Утримання аліментів із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 2009 по 2012 рік проводились щомісяця в розмірі ј частини заробітку. Ніяких скарг від учасників виконавчого провадження не було. В серпні 2012 року до неї звернулась стягувачка із скаргою, що стягувані з її колишнього чоловіка на утримання дитини аліменти є меншими ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв»язку з чим було зроблено перерахунок сплачуваних аліментів і було виявлено заборгованість в сумі 5386,59 грн., про що була повідомлена бухгалтерія ТОВ « Рассвет» і направлена вимога про стягнення з боржника аліментів в розмірі не меншому 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та заборгованості за аліментами, що утворилась на цей час, з вимогою до повного утримання заборгованості утримувати їз його заробітної плати 50% заробітку.
Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Виходячи із норми ст.196 СК України вбачається, що відповідальність особи, що зобов»язана за рішенням суду сплачувати аліменти настає лише при наявності вини цієї особи.
Із досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що відповідач, який зобов»язаний за рішенням суду сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання дитини, не ухилявся від сплати аліментів, він має постійне місце проживання, має постіну роботу, в період з 2009 року по теперішній час щомісяця із його заробітку бухгалтерією підприємства де він працює, утримувались аліменти на користь позивачки на утримання дитини в розмірі ј частини його заробітку. Про те що він повинен сплачувати аліменти в більшому розмірі, ніж в тому що утримувались, йому ніхто не повідомляв. Позивачка з 2009 року до 2012 року не зверталась до нього чи до виконавчої служби з вимогами про збільшення розміру стягнення.
Таким чином, стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що заборгованість за аліментами виникла з вини відповідача, а тому, немає підстав для задоволення позову, в якому слід відмовити.
Судові витрати складаються із судового збору, який становить 1% від ціни позову, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати і становить на момент розгляду справи 229, 40 грн, які відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з позивачки.
Керуючись ст.. 209,212,214,215 ЦПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочку виплати аліментів за період з 01.10.2009 року по 01.10.2012 року в сумі 30181,18 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь судової системи судовий збір в сумі 229,40 грн.
Повний текст рішення виготовлений 22.03.2013 року.
На рішення може бути подана апеляція через Володарський районний суд протягом 10(десяти ) днів з дня проголошення до Апеляційного суду Донецької області, а для осіб, які не були присутні при його проголошенні - в той же строк з дня отримання його копії.
Суддя Доценко С.І.