Справа № 420/2728/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/380/К/13 суддя Бондарчук Г.Д.
Категорія - 45 ( І ) Суддя-доповідач - Турік В.П.
Іменем України
19 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Турік В.П.
суддів: Остапенко В.О., Зубакової В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Христофорівське» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків та моральної шкоди.
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Христофорівське» - Шугайло Наталя Борисівна, -
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Христофорівське» (далі - ТОВ «Агрофірма «Христофорівське») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків та моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 8,8792 га, розташованої на території Валівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про спадщину за законом.
03.02.2006р. позивач отримала державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯА № 345249.
Позивачу було відомо, що земельною ділянкою користується ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» та вона отримувала плату за використання ї земельної ділянки.
В 2011 році позивач вирішила самостійно обробляти земельну ділянку та направила на адресу відповідача копію акту про встановлення межових знаків, який ним отриманий 15.11.2011р., однак на теперішній час ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» продовжує самовільно використовувати земельну ділянку.
Позивач вважаючи, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію у 2003 році, оскільки у цей час її батько передав земельну ділянку у користування СПРД ОСОБА_6 на один рік, просила суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженням земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідача не чинити їй перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою, стягнути з відповідача на її користь збитки, завдані самовільним зайняттям ділянки, в сумі 25 921,17 грн. та моральну шкоду у розмірі 152 789,37 грн.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Судом не взято до уваги, що двоє землевласників на момент укладення договорів оренди у 2001 році вже померли та фактично не могли їх підписати, а її батько - ОСОБА_7 оформив право власності на земельну ділянку лише 23.09.2004р.
Висновок суду про обов'язок позивача письмово повідомляти про намір розірвати договір оренди не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки договір є припиненим з 2003 року та між сторонами існувала усна домовленість про те, що ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» поверне землю на вимогу ОСОБА_2
У матеріалах справи наявний примірник договору оренди земельної ділянки, який ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» пропонувало укласти ОСОБА_2 у грудні 2007 року, що повністю спростовує доводи відповідача про те, що він не був обізнаний про зміну предмету оренди та статусу орендодавця.
Крім того судом порушено норми процесуального права та ухвалено рішення без урахування вимог ст. 213 ЦПК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2001 року між ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» та ОСОБА_7 укладено договори оренди земельних ділянок площею 3,04 га. кожна, розташованих на території Василівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, строком на п'ять років (а.с. 33-35). Зазначені договори останній уклав від свого імені та як спадкоємець померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Отримавши права на земельні частки (паї) ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_7 03 лютого 2003 року було укладено договір оренди земельного паю розміром 9,12 га в умовних кадастрових гектарах з СПД «ОСОБА_6» строком на 1 рік (а.с. 10). Однак після закінчення цього договору, отримавши Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 8,7892 га, ОСОБА_7 продовжив виконувати умови договорів оренди земельних паїв укладених 20 жовтня 2001 року, отримував орендну плату на визначених в договорах умовах.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (а.с. 12).
18 серпня 2005 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадкове майно в вигляді права на земельну ділянку, площею 8,8792 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Валівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 13).
В лютому 2006 року ОСОБА_2 відповідно до виданого свідоцтва про право на спадщину від 18 серпня 2005 року отримала Державний акт серії ЯА № 234452 про право власності на земельну ділянку, площею 8,8792 га з кадастровим номером 122118800500-02-001-0159 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14).
З повідомленням по намір переукласти договір оренди ( або його розірвання) в зв'язку зі зміною предмету оренди та статусу орендодавця до ТОВ «Агрофірма « Христофорівське» не зверталась, сторони продовжувати виконувати умови договору оренди земельних паїв від 20 жовтня 2001 року (а.с. 39-66).
01.11.2011 року інженером - землевпорядником ППВН «Земсервіс» ОСОБА_11 за участю власника ОСОБА_2, голови Валівської ради та суміжних землекористувачів було складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» отримано цінним листом 09.11.2011 року (а.с. 72 - 73).
Спір виник з приводу правомірності використання ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» земельної ділянки площею 8,8792 га, належної ОСОБА_2 згідно Державного акту серії ЯА № 234452 про право власності на земельну ділянку від 18 серпня 2005 року, з 2011 року (а.с. 2 - зворот, позовна заява ОСОБА_2).
Вирішуючи спір та оцінюючи докази по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» правомірно використовує земельну ділянку (пай), а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків та моральної шкоди,
Колегія судів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частинами 2 ст.ст. 90 та 95 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок та землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Стаття 152 ЗК України надає власнику земельної ділянки або землекористувачу право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, такий захист здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч.2, 3 ст. 152 ЗК України).
Аналогічне роз'яснення містить й п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7 з подальшими змінами.
Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У спорі, пов'язаному із усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягають встановленню обставини переходу земельної ділянки у користування до відповідача, та, при виявленні незаконності такого користування, можливі шляхи відновлення порушеного права.
Отже, позивачка належними та допустимими доказами мала, перш за все, довести неправомірність володіння та користування ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» земельною ділянкою, і лише після доведення факту порушення її прав, вимагати усунень цих порушень від винних осіб.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченому Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та договором оренди.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. В разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом - повідомленням.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» на підставі договорів оренди, термін дії яких закінчився і які сторонами не переукладалися, що згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є переукладенням договору оренди на той самий строк на тих же умовах.
Доводи апеляційної скарги про те, що двоє землевласників на момент укладення договорів оренди вже померли та фактично не могли їх підписати не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки ці договори підписано батьком позивача ОСОБА_7, як спадкоємцем померлих ОСОБА_8 і ОСОБА_9, та позивачем не оскаржуються права батька на розпорядження цими земельними ділянками.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди земельної ділянки є припиненим з 2003 року, суперечать доводам цієї ж апеляційної скарги та позовної заяви про те, що між ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» та позивачем існувала усна домовленість про використання ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» земельної ділянки зі сплатою орендної плати за умови повернення її на вимогу позивача, а доказів письмового звернення до орендаря про припинення договору оренди згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надано.
Крім того, як пояснили сторони в судовому засіданні апеляційної інстанції, по теперішній час ОСОБА_2 отримує орендну плату та не ставила питання про розірвання договорів, які згідно п.п. 3.3. Договору оренди зберігають свою силу для неї, як для нового власника земельного паю, що не суперечить ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі».
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: