Провадження № 22-ц/774/2004/13 Головуючий у 1-й інстанції - Башмаков Є.А.
Категорія - 27 Доповідач - Міхеєва В.Ю.
14 березня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Красвітної Т.П., Макарова М.О.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2
на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2012 року по справі
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору удаваним правочином,-
У квітні 2011 року в інтересах позивача ОСОБА_1 до суду із зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся представник Олексюк Ф.Ю. та просив застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитно-заставний договір № K3R0AA0000120342 від 25 липня 2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_1 таким, що укладений в національній валюті України - гривні та вважати, що кредит був наданий в сумі 79162,64 грн. в порядку, визначеному договором.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 25 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитно - заставний договір № K3R0AA0000120342 (далі Кредитний договір), відповідно до п.п. 17.1.1 - 17.19 якого банк зобов'язався надати позивачу кредитні кошти на строк до 22 липня 2011 року включно у розмірі 16436,46 доларів США на термін з 25 липня 2008 року до 22 липня 2011 року з відсотковою ставкою 18,36 % з метою придбання Позичальником автомобіля, для чого відповідно до умов п.17.4 Кредитного договору позичальник доручив банку без додаткового узгодження перерахувати кредит в сумі 67700 грн. на придбання автомобіля на рахунок автосалону; у розмірі 5662,5 грн. - на сплату страхових платежів на поточний рахунок страхової компанії; у розмірі 34 грн. на сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, у розмірі 439,61 доларів США за сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 93,13 грн. -для сплати вартості поліса (а.с.8-10).
Кредитний договір передбачає, що кредит видається позичальнику в іноземній валюті - доларах США, та розрахунки між ним та банком мають здійснюватися в тій самій валюті.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що при укладанні та підписанні кредитного договору вимоги законодавства було додержано та виконано, його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України, що виключає можливість визнання даного правочину недійсним.
При підписанні кредитного договору № K3R0AA0000120342 від 25 липня 2008 року позивач був у повному обсязі ознайомлений з необхідною інформацією у відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується пунктом 17.8 вказаного договору, де зазначено що позичальник зобов'язаний сплатити щомісячний платіж у розмірі 630,65 доларів США, тому позивачу було відомо яку суму і у якій грошовій одиниці він повинен внести щомісяця в рахунок повернення кредиту. Отже, при підписанні спірного договору № K3R0AA0000120342 від 25 липня 2008 року позивач усвідомлював всі наслідки його укладання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ст. 6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Судом першої інстанції достовірно було встановлено, що правочин, який був укладений між сторонами, був вчинений в письмовій формі та підписаний сторонами.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, виходячи з того, що позивач, укладаючи зазначений договір, погодився зі всіма викладеними у ньому умовами, суд обґрунтовано визнав такими, що не відповідають вимогам 235 ЦК України, що регулює поняття удаваного правочину, вимоги про визнання кредитного договору удаваним, таким, що укладений в національній валюті, а замаскований під валютний кредит, оскільки таке із оспорюваного договору та його наслідків не вбачається.
Отримуючи кредит в іноземній валюті, позивач не пред'явив до відповідача вимог щодо зміни умов кредитування, порядку та строків сплати кредиту чи недійсності укладення договору. Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговорені (погоджені сторонами) в самому договорі.
Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді