Справа№22-ц/774/3524/13 Головуючий у 1 інстанції
Категорія-20 суддя Дячков С.В.
Доповідач-Рудь В.В.
21 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М.,Повєткіна В.В.
при секретарі: Філіній Я.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпродзержинської міської ради на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним(а.с.2-4).
Позивачка зазначала, що 12.12.2008 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майна, зареєстрованого на Українській товарній біржі «Центральна». За вказаним договором продавець продав, а покупець придбав торговий павільйон загальною площею 32,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить продавцю на підставі рішення суду від 16.06.2007 року.
Посилаючись на те, що між сторонами договору досягнуто усіх істотних умов, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, позивачка просила визнати дійсним договір купівлі-продажу майна від 12.12.2008 року, укладеного на Українській товарній біржі «Центральна» між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за яким продавець продав, а покупець придбав у власність торговий павільйон загальною площею 32,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;
Визнати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомого майна в цілому - торговий павільйон загальною площею 32,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;
Зобов'язати обласне Комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_2право власності на об'єкт нерухомого майна в цілому - торговий павільйон загальною площею 32,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2011 року позов задоволено(а.с.15-16).
Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - торгового павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 32,9 кв.м, укладений 12.12.2008 року та зареєстрований Українською товарною біржею «Центральна» за №127004, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майна, що є предметом договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 12.12.2008 року, а саме: торговий павільйон площею 32,9 кв.м, розташований по АДРЕСА_1.
Обласне Комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» зобов'язано зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на торговий павільйон площею 32,9 кв.м, розташований по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі Дніпродзержинська міська рада просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову, посилаючись неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення судовим рішенням прав Дніпродзержинської міської ради, яка не була повідомлена про розгляд справи(а.с.18-20).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 12.12.2008 року, позивачка у зв'язку з цим позбавлена можливості зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно.
Такі мотиви задоволення позову не можна визнати обгрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Із справи вбачається, що 12.12.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Українській товарній біржі «Центральна» укладено договір купівлі-продажу майна - торговий павільйон загальною площею 32,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1(а.с.5).
Як вбачається із змісту вказаного договору, останній не містить даних, які б свідчили про те, що спірний об'єкт нерухомого майна належать ОСОБА_3 на праві власності та зареєстрований за останнім у встановленому законом порядку(а.с.5).
Правовий статус вказаного об'єкту нерухомого майна суд не з'ясував, як не з'ясував і питання щодо права ОСОБА_3 на відчуження останнього.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3, який згідно його заяви, адресованої суду від 16 серпня 2011 року, визнав позов(а.с.13), ухилявся від нотаріального посвідчення зазначеного договору.
Таким чином доказів, як це передбачено ст.60 ЦПК України, відносно права ОСОБА_3 на спірний об'єкт нерухомого майна та щодо ухилення останнього від нотаріального посвідчення договору, позивачка не надала.
В п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що при вирішенні спору про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Наведені обставини свідчать, що сторонами не були дотримані вимоги закону, які регулюють встановлені правовідносини, а тому в силу положень ст.ст.640, 657 ЦК України договір купівлі-продажу від 12.12.2008 року щодо вказаного об'єкту нерухомості не може бути визнаний дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомості, що є предметом спору.
Крім того, із апеляційної скарги Дніпродзержинської міської ради та доданих документів вбачається, що ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 05 листопада 2010 року заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 16 червня 2007 року, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на торговий павільйон загальною площею 32,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, скасовано(а.с.25). Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 17 травня 2011 року позов ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на вказаний об'єкт нерухомості залишено без розгляду на підставі п.5 ст.207 ЦПК України, згідно поданої ним заяви про залишення позову без розгляду(а.с.26).
Отже, станом на час розгляду справи 16 серпня 2011 року, судове рішення, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на спірний об'єкт нерухомості та яке покладено в основу обгрунтування вимог, було скасовано, однак зазначені обставини не були предметом дослідження, що свідчить про порушення судом вимог ст.ст.10,11,213,214 ЦПК України.
Із справи також вбачається, що вказаний об'єкт нерухомості розташовано на землях Дніпродзержинської міської ради, однак остання до участі у справі залучена не була, в той час, як даним спором зачіпаються її права та інтереси.
Оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, не з'ясував коло сторін чиї права порушуються зазначеним спором, не обговорив питання про залучення Дніпродзержинської міської ради до участі у справі, судове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу підлягає скасуванню на підставі п.1,4 ст.309 ЦПК України, з ухваленням рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, - В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Дніпродзержинської міської ради задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2011 року про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, скасувати.
ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна від 12.12.2008 року відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-