Провадження № 22-ц/774/1962/13 Справа № 407/407/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шаповал Г.І. Доповідач - Варенко О.П.
Категорія 55
18 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Варенко О.П.,
суддів - Григорченка Е.І., Міхеєвої В.Ю.,
при секретарі - Качур Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області
на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2012 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, про захист прав споживача,
У травні 2012 року позивач звернулася з зазначеним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що їхній родині відповідачем-1, виконавчим комітетом Вільногірської міської ради, був виданий ордер від 22.03.2012 року на вселення до квартири АДРЕСА_1, яка потребує капітального ремонту, оскільки не відповідає санітарно-технічним нормам, і користуватися цією квартирою на цей час не можливо. У вищезазначеній квартирі вона та члені її родини були змушені зареєструватися та вона була вимушена укласти договір найму зазначеної квартири від 13.04.2012 року № 6279 з відповідачем - 2, КП «Жилсервіс».
Приймаючи до уваги необхідність проведення капітального ремонту зазначеної квартири, вона 03.04.2012 року звернулася з письмовою заявою на ім'я Вільногірського міського голови щодо необхідності проведення відповідачем-1, капітального ремонту квартири АДРЕСА_1.
На її заяву спочатку вона отримала письмову відповідь від відповідача-2, датовану 11.04.2012 р. N 336, відповідно до якої було вказано, що надана їй в найм квартира дійсно потребує капітального ремонту, однак цей ремонт буде виконаний тільки при наявності бюджетного фінансування. В свою чергу відповідач-1, своєю письмовою відповіддю від 24.04.2012 року № 106/12, прямо вказав їй, що згідно рішення Вільногірської міської ради від 02.02.2009 року № 44, фінансування ремонту квартир громадян не передбачено.
Моральну шкоду, завдану їй бездіяльністю відповідачів, вона оцінює в грошовому вимірі в 10000 гривень, яку, вона вважає, відповідачі повинні відшкодувати їй в солідарному порядку, так як спільно спричинили їй цю шкоду, про що вона вже вказувала вище.
На підставі викладеного просить:
захистити її права споживача, зобов'язавши Комунальне підприємство «Жилсервіс», виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Вільногірську міську раду Дніпропетровської області в місячний строк після вступу рішення про це в законну силу, виконати капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1;
стягнути на її користь в солідарному порядку з Комунального підприємства «Жилсервіс», виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Вільногірської ради Дніпропетровської області грошову компенсацію в розмірі 10000.00 гривень за спричинену їй моральну шкоду порушенням її прав споживача.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2012 року позов задоволено частково. Суд вирішив:
Захистити права споживача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Гордіївка, Бершадського району, Вінницької області, і/к № НОМЕР_1, зареєстрованої за місцем проживання по АДРЕСА_1, зобов'язавши в солідарному порядку Вільногірську міську раду, Дніпропетровської області, і/к № 21929734, юридична адреса: вул. Варена, буд. 15, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, виконавчий комітет Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, і/к № 04052614, юридична адреса: вул. Варена, буд. 15, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, комунальне підприємство „Жилсервіс» Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, і/к № 36489096, юридична адреса: вул. Ленінського Комсомолу, 53, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, в місячний строк, після вступу рішення суду про це в законну силу, виконати капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1.
Відмовити у стягненні на користь ОСОБА_2 в солідарному порядку з Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, грошової компенсації в розмірі - 10000.00 гривень за спричинену їй порушенням її прав споживача моральну шкоду.
Стягнути з відповідачів в солідарному порядку в дохід держави України судовий збір за задоволену немайнову вимогу (зобов'язання виконати капітальний ремонт квартири) - 107,30 грн.
Судові витрати, в виді судового збору - 107,30 грн., за немайнову позовну вимогу (моральна шкода), в задоволенні якої відмовлено, покласти за рахунок Державного бюджету України, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову на захист прав споживача, згідно закону.
В апеляційних скаргах відповідачі Комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що в 2000 році позивачка та члени її сім'ї, згідно ордеру, отримали для проживання квартиру АДРЕСА_6, яку в подальшому приватизували.
Згідно рішенню апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.02.2012 року позивачка та члени її сім'ї були позбавлені права власності та користування зазначеною квартирою та виселені із неї з наданням іншого житла, квартира була передана в користування іншій особі, ОСОБА_7.
Не зважаючи на те, що квартира АДРЕСА_1, яка потребувала капітального ремонту і була включена до міської програми «Реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Вільногірська на 2011-2014 р.», з виділенням для цього коштів у розмірі - 27470 грн. (а.с. 96-100-109), фактично не була відремонтована, вона була надана для постійного проживання позивачці та членам її сім'ї, згідно рішенню виконкому Вільногірської міської ради № 110 від 14.03.2012 р. (а.с.10,53).
Згідно ордеру на жиле приміщення № 1 серії И від 22.03.2012 року, позивачці на сім'ю із 4 чоловік надано право на зайняття жилого приміщення в квартирі з 3-х кімнат за адресою АДРЕСА_1, проте позивачка з сім'єю продовжує мешкати в квартирі АДРЕСА_6, оскільки квартира АДРЕСА_1, за своїм благоустроєм, технічним та санітарним станом не відповідала на момент її отримання позивачем вимогам, що установлені законом, внаслідок чого проживання в квартирі було і є на даний час неможливим. Незадовільний стан квартири та необхідність проведення в ній капітального ремонту фактично сторонами не оспорюється, тобто визнається, а також підтверджується рядом доказів (а.с. 11, 56, 12. 57,13, 58,14-15. 59.16. 60, 76, 77, 78, 132,133,134-141).
Згідно ч.І ст. 50 Житлового кодексу України, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Згідно ст. 113 ЖК України, надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу.
Згідно ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Ст. 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Згідно ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування», відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Згідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», передбачені повноваження міської ради щодо створення виконавчих органів та інші повноваження, які забезпечують реалізацію прав та інтересів міської громади.
Відповідно до п.п.1 п.«а» ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів міських рад належать: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;
Відповідно до п.п.1 п.«а» ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів міських рад належать:
п.1 - організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків.
п.2 виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.
Відповідно до ст. 185 ЖК України, фінансування затрат на експлуатацію та ремонт громадського житлового фонду здійснюється за рахунок власних коштів володільців фонду.
Таким чином, діючим законодавством України обов'язок по ремонту квартири несе власник майна, тобто це територіальна громада в особі відповідачів, тобто органів місцевого самоврядування та створеного ними підприємства, на балансі якого перебуває житловий фонд.
Згідно ст. 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», 1. Власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном. 2. Власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю. 3. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається відповідно до закону.
Згідно ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». 1. Балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти ним чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; 4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; 5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом;2. Балансоутримувач зобов'язаний: 1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; 2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); 3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; 4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; 5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; 6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», утримання будинків і прибудинкових територій -господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.
Відповідно до повноважень відповідачів, діяльність КП «Жилсервіс» є прямо залежною від його засновника - Вільногірської міської ради та її виконавчого комітету, як органів місцевого самоврядування. Обов'язок щодо належного утримання житлового фонду, що перебуває на балансі КП «Жилсервіс», стосується всіх відповідачів у справі, а проведення капітального ремонту, в більшому ступені, залежить від міської ради, яка затверджує виділення коштів для виконання міської програми «Реформування та розвиток житлово-комунального господарства м. Вільногірська на 2011-2014 р.», відповідно до якої передбачено було капітальний ремонт спірної квартири, ще до надання її в постійне користування позивачу та членам її сім'ї.
За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що кожен з відповідачів неналежним чином виконав свої обов'язки з утримання в належному стані квартири, яка надавалася для проживання позивачці та членам її сім'ї, проте помилково зазначив про те, що вони повинні нести солідарну відповідальність.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, також помилково посилався на норми Закону України «Про захист прав споживачів», норми ст.ст.525, 526, 543, 617, 614, 615, 617 ЦК України, які до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, проте обґрунтовано керувався нормами ЖК України, Законів України «Про місцеве самоврядування» та «Про житлово -комунальні послуги».
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення представників відповідачів щодо відсутності коштів та стосовно перекладення відповідальності лише на одне комунальне підприємство «Жилсервіс», або, навпаки, звільнення його від відповідальності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції не врахував, що нормами діючого законодавства не передбачено солідарне стягнення судових витрат.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити: виклавши абзац другий його резолютивної частини у наступній редакції: зобов'язати Виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області виконати капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 протягом трьох місяців з моменту набрання чинності зазначеним рішенням суду та виклавши абзац четвертий у наступній редакції: стягнути з Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області судовий збір в дохід держави в розмірі 107 грн. 30 коп. по 53 грн.65 коп. з кожного.
В решті рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2012 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2012 року - змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини у наступній редакції: зобов'язати Виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області виконати капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 протягом трьох місяців з моменту набрання чинності зазначеним рішенням суду та виклавши абзац четвертий у наступній редакції: стягнути з Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області судовий збір в дохід держави в розмірі 107 грн. 30 коп. по 53 грн.65 коп. з кожного.
В решті рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді