Провадження №22-ц/774/2772/13 Головуючий 1-ої інстанції - Маймур Ф.Ф.
Категорія - 27 Доповідач - Макаров М.О.
21 березня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Красвітної Т.П., Міхеєвої В.Ю.
при секретарі - Надтока А.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за
апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2012 року по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2011 року позивач звернувся до суду із позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому з урахуванням уточнень просили стягнути відповідача заборгованість за кредитним договором №736/1 від 12 жовтня 2007 року в сумі 158474 грн. 25 коп.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2012 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково, яким ухвалено розірвати кредитний договір №736/1 від 12 жовтня 2007 року та стягнути з відповідача на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі в сумі 85786 грн. 56 коп. та судові витрати. (а.с. 73).
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2013 року стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №736/1 від 12 жовтня 2007 року - 85786 грн. 56 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 45619 грн. 72 коп., заборгованість за відсотками в сумі 35166 грн. 84 коп. пеню в сумі 5000 грн. та у рахунок судових витрат -1820 грн., а разом 87606 грн. 56 коп (а.с. 93).
В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 122).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», який в подальшому змінив назву на ПАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №736/1 для придбання автомобіля, відповідно до якого банк надав останньому кредит в розмірі 129240 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом строком до 11 жовтня 2014 року (а.с.6).
Також, 12 жовтня 2007 року між сторонами було укладено договір застави майна №736/1а, згідно якого відповідач передав у заставу позивачу належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 11 жовтня 2007 року автомбіль HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, колір срібна перлина, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі №НОМЕР_3 (а.с. 10).
Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов'язань, 17 серпня 2011 року позивачем було реалізовано вищевказаний автомобіль за суму 95546 грн. та ці грошові кошти були перераховані на погашення заборгованості за вищевказним кредитним договором (а.с. 46).
Також, як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином не виконує умови договору, у зв'язку з чим станом на 31 травня 2012 року останній має заборгованість перед банком в сумі 112854 грн. 53 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом в сумі 33311 грн. 16 коп.; прострочена заборгованість (борг) за кредитом - 12308 грн. 56 коп.; прострочена заборгованість за відсотками - 35166 грн. 84 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків в сумі 24823 грн. 35 коп.; неустойка за ненадання документів в сумі 64 грн. 62 коп. та неустойка за невиконання зобов'язань в сумі 7180 грн. (а.с. 47).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із умовами вищевказного кредитного договору сплата основної суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами, сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, протягом дії договору до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Зобов'язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Оскільки відповідачем істотно порушено умови кредитного договору колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про розірвання спірного кредитного договору.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
А згідно роз'яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, а також згідно акту огляду МСЕК останній є інвалідом другої групи з 22 листопада 2010 року (загальне захворювання) (а.с. 62, 64).
А відповідно до довідки №156 від 11 вересня 2006 року, виписок з історії хвороби та виписних епікрізів, відповідач ОСОБА_1 перебуває під постійним лікарським наглядом в кардіологічному відділенні Дніпропетровської міської лікарні №20 з приводу: ІБС. Не Q інфаркт міокарда передньої локалізації лівого желудочка (19.08.2009 року). Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Гіпертензивне серце (ГЛЖ) 2 ступеню, дуже високий ризик (а.с. 57-61), що призводить до додаткових витрат на лікування, що є істоними обставинами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув всю суму заборгованості за кредитом та відсотками, зменшивши при цьому розмір штрафних санкцій.
Доводи апеляційної скарги ПАТ «Державний ощадний банк України» про зміну рішення суду в частині стягнення всієї суми заборгованості за кредитом, а саме з урахуванням всіх штрафних санкцій, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції, з урахуванням положень ч.3 ст. 551 ЦК України, обгрунтовано зменшено стягнення штрафних санкцій у зв'язку з тяжким станом здоров'я відповідача, а також ці доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування або його зміни.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді