Справа № 22-ц/774/3897/13 Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 32 суддя Врона А.О.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
21 березня 2013 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Баранніка О.П.
при секретарі: Філіній Я.Г.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2013 року
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди спричиненої пошкодженням здоров'я, -
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди спричиненої пошкодженням здоров'я посилаючись на те, що він знаходився в трудових відносинах з відповідачем і за цей час, при виконанні своїх трудових обов'язків, захворів на професійне захворювання. Згідно висновку Дніпропетровської обласної МСЕК від 06 грудня 2012 року позивача визнано інвалідом третьої групи та встановлено 55 % втрати працездатності. Просив суд стягнути на його користь з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000,00 грн. (а.с.1-2).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто моральну шкоду в сумі 5500,00 грн. (а.с.33-34).
В апеляційній скарзі (а.с.38-41) ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки:
- позивачем не надано доказів щодо спричинення йому моральної шкоди;
- документи надані позивачем не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди;
- при укладенні трудового договору вдповідач не приховував від позивача інформацію про умови праці та їх можливий вплив на його здоров'я;
- при визначенні розміру моральної шкоди судом не враховано ступень моральних страждань позивача.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах, за час яких ним отримав професійне захворювання, за висновком МСЕК позивачу встановлено 55 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з висновком МСЕК від 06 грудня 2012 року позивачу первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності та 3-група інвалідності (а.с.12).
Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в п.13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2005 року, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Немає підстав вимагати від позивача медичного висновку про встановлення факту спричинення моральної шкоди, оскільки згідно ч.2 ст.23 ЦК України визнано, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Факт втрати позивачем професійної працездатності внаслідок виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах з вини відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці, встановлений матеріалами справи.
Тому встановлення факту спричинення моральної шкоди окремого медичного висновку не потребує.
Не можуть бути враховані доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності, передбачені законодавством про працю, оскільки відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Не є підставою для скасування рішення суду посилання відповідача на попередження позивача про шкідливі умови праці.
Навпаки ці обставини свідчать про обгрунтованість вимог позивача щодо виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, які не усунуті відповідачем.
Відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Так само це питання вирішується судом відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України.
Встановивши обставини спричинення позивачу моральної шкоди та обсяг його моральних страждань, суд першої інстанції в повній мірі врахував передбачені законом обставини і правильно встановив належний до відшкодування розмір моральної шкоди.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по становив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: