Провадження № 22-ц/774/3284/13 Головуючий у 1-й інстанції - Боженко Л.В.
Категорія - 32 Доповідач - Міхеєва В.Ю.
21 березня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Красвітної Т.П., Макарова М.О.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2013 року по справі
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди спричиненої пошкодженням здоров'я,-
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2013 року позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4500 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з підприємствами, правонаступником яких є відповідач ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» і під час виконання своїх трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, у зв'язку з чим за висновком МСЕК від 25 січня 2011 року позивачеві було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 45 % та визнано інвалідом третьої групи безстроково, що підтверджується копією довідки МСЕК (а.с.10).
Суд першої інстанції правильно встановив вищезазначені обставини справи та керуючись ст. 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України та рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяна моральна шкода і вона повинна бути відшкодована відповідачем.
Визначаючи суму, необхідну на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував розмір проценту втрати позивачем професійної працездатності, ступінь та характер фізичних та душевних страждань, а також виходив із засад розумності та справедливості.
Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони суперечать положенням п.3 ст.268 ЦК України щодо непоширення позовної давності на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди, так як ним не було надано відповідного висновку МСЕК про наявність такої шкоди, судова колегія вважає безпідставними, оскільки вказана експертиза могла мати місце, якщо б позивач звернувся б до відповідача у позасудовому порядку.
У разі звернення позивача до суду за вирішенням спору, суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому. Сам факт професійного захворювання і стійкої втрати при цьому працездатності свідчать про наявність моральної шкоди, оскільки згідно ч.2 ст.23 ЦК України визнано, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Втрата позивачем 45 % професійної працездатності та отримання третьої групи інвалідності внаслідок трудового каліцтва, підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, висновком МСЕК від 25 січня 2011 року (а.с.10, 11,12).
Тому встановлення факту спричинення моральної шкоди окремого медичного висновку не потребує.
Посилання апелянта на свідомий вибір позивачем роботи з небезпечними та шкідливими умовами праці не можуть бути прийняті до уваги, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі і з її шкідливими факторами, не позбавляє підприємство від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.
Доводи апеляційної скарги, що на даний час не існує законодавства, яке б зобов'язувало роботодавця сплачувати застрахованому працівнику моральну шкоду, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди працівнику покладається на власника або уповноважений ним орган у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді