"10" лютого 2011 р.справа № 2а-1041/2010
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Ліненко А.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Василівський районний суд Запорізької області від 20 травня 2010 року
у адміністративній справі № 2а-290/10 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти ДПС ДА1 № 2 ОДДЗ У ДА І ГУМВС України у Запорізькій області - Сотника Віталія Володимировича та УДАІ ГУМВС України у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Постановою Василівський районний суд Запорізької області від 20 травня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, з підстав доведеності факту порушення позивачем порушення правил дорожнього руху, судові витрати віднесені судом за рахунок держави.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення його вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на вимушеність зупинки керуємого ним автомобіля, який після заносу не зміг рухатися далі із-за засніженого та слизького покриття дороги, що апелянт вважає не було ураховано відповідачем при складенні протоколу і постанови у справі про адміністративне правопорушення та судом при постановленні рішення у цій справі. На думку позивача, в його діях відсутні порушення Правил дорожнього руху, оскільки після гальмування ним автомобіля із-за пішоходу, який переходив дорогу поза пішохідного переходу, автомобіль занесло у бік і далі він не зміг рухатися, що змусило його включити аварійну сигналізацію та іти шукати допомогу щоб підштовхнути автомобіль.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
На правовідносини, що виникли, поширюються положення Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8074-Х від 07.12.1984 зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП) та Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями (далі - ПДР).
Суд першої інстанції здійснив правильно аналіз обставин справи та діючого законодавства України і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, так як пунктом 1.1 глави 1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух»встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 1.3 учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною першою статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що 22.01.2010 року інспектором ДПС ДАІ № 2 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області молодшим сержантом міліції Сотником В.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АР № 165056 відносно ОСОБА_1 по факту зупинки ним автомобіля "Опель" д/н НОМЕР_1 приблизно о 08.55 год. 22.01.2010 року в м. Василівка, чим допустив порушення п.15.9 «г»ПДР України
На підставі вказаного протоколу відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП від 22.01.2010 року, згідно якої позивача визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення та накладено штраф в сумі 255 гривень.
Визнаючи сам факт зупинки автомобіля за 1-2 м. до пішохідного переходу, в зоні дії дорожнього знаку «зупинка заборонена», що забороняє зупинку при в'їзді-виїзді до базару та біля перехрестя на пішохідному переході в м. Василівка, позивач зазначає, що така зупинка була вимушеною і викликана виключно технічними проблемами автомобіля. Стверджує, що аварійна сигналізація на автомобілі була ним увімкнула, а автомобіль він залишив щоб знайти допомогу. За наведених обставин, позивач вважає, що він не порушував правил дорожнього руху, так як зупинка була вимушеною, тому протокол та постанова про адміністративне правопорушення відповідачем складені безпідставно та з порушеннями.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача проти факту правопорушення та про спричинення діями інспектора моральних страждань -є бездоказовими та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, належних доказів суду не надано. Також, позивач не надав докази на підтвердження факту, а зміст оскаржуваної у цій справі постанови відповідає вимогам КУпАП, накладене на позивача адміністративне стягнення відповідає особі правопорушника, характеру та ступеню тяжкості правопорушення, ставленню правопорушника до скоєного, і застосовано відповідачем в межах санкції ч.1 ст.122 КУпАП.
Не визнання позивачем факту правопорушення, судом першої інстанції розцінено, засіб ухилення від адміністративної відповідальності та від сплати штрафу.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволенні вимог позивача.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, розмір штрафу відповідає санкції вказаної статті.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, об'єктивно оцінив зібрані по справі докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке відповідає Закону.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
З урахуванням наведеного вище та керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення, постанову Василівського районного суду Запорізької області від 20 травня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 15 лютого 2011 року
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов