"29" березня 2011 р.справа № 2-а-1310/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області про визнання рішення ради незаконним, скасування рішення, -
У липні 2010 року позивач звернулвся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.06.2010 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 липня 2010 року позовна заява на підставі п. 3 ч. 3 ст. 108 КАС України була повернута позивачу, оскільки подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу, оскільки вважає, що вона була постановлена з порушенням норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_1 виступає позивачем в даній адміністративній справи та мотивує це тим, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»представляє інтереси у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції посилається на те, що із вищезгаданого Закону не вбачається право депутата місцевої ради захищати в суді права, свободи та інтереси інших осіб.
Колегія суддів погоджується з даним висновком виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини -виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
За змістом ч. 1-3 ст. 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
Депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, а місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.
Таким чином, зазначеним та іншими законами України депутати не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом, а тому правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1, як депутата місцевої ради, відсутні.
Судом першої інстанції правильно визначено, що зі змісту позовної заяви неможливо встановити, які саме права позивача були порушені рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.06.2010 року, а також в матеріалах справи не міститься документів, які б наділяли ОСОБА_1 повноваженнями захищати інтереси інших осіб в суді.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно застосував норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування законної ухвали суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 14 червня 2011 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов