"31" березня 2011 р. справа № 2а-727/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС м. Дніпропетровська молодшого сержанта міліції Савченко Миколи Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, де просив визнати незаконною та скасувати постанову від 15.05.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 260 грн., та закрити провадження по даній справі.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати постанову суду, бо вважає що суд не взяв до уваги відсутність доведеності його вини у вчинені порушення Правил дорожнього руху.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина позивача підтверджується протоколом та постановою про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 122 цього Кодексу передбачено адміністративну відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ст. 280 КУпАП визначено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, якою встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до цього під час розгляду справ про адміністративне правопорушення необхідно встановлювати наявність у діях особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони. Обов'язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 15 травня 2010 року відповідачем зазначено, що позивач 15 травня 2010 року о 21:55 год., керуючи легковим автомобілем «Кіа»держномер НОМЕР_1 рухався по пр. ім. газети «Правда»у м. Дніпропетровську та перевищив встановлену швидкість руху у населеному пункті на 26 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Позивач заперечував допущення порушення Правил, про що зазначив у протоколі та навів свої доводи у позовній заяві. Вказував на те, що рухався з дозволеною швидкістю з дотриманням Правил дорожнього руху.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був не згоден з наявністю факту вчинення ним відповідного правопорушення, колегія суддів вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Відповідачем під час прийняття рішення про адміністративну відповідальність 15 травня 2010 року та накладення на позивача адміністративного штрафу належним чином не було враховано необхідність перевірки доводів позивача, надання інших доказів щодо вчинення правопорушення та їх фіксації, оскільки саме відповідач як посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та, якими б спростовувались обставини, на які посилається позивач.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при наявності у відповідача одного тільки протоколу, який він сам і склав, та заперечення позивача проти зазначеного правопорушення, не давали законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції, перевіряючи законність дії відповідача, цим обставинам належної оцінки не надав. Також не було враховано вимог ст.62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд не звернув уваги на роз'яснення надані у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" де зазначається, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Під час розгляду справи судом не було застосовано вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, де зазначається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду ухвалена з порушенням вимог матеріального права і підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.
Враховуючи недоведеність відповідачем скоєного позивачем правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про незаконність постанови від 15.05.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на неї штрафу в розмірі 260 грн., яку необхідно скасувати.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2010 року -скасувати.
Визнати незаконною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 15 травня 2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного штрафу в розмірі 260 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення її тексту у повному обсязі.
Повний текст виготовлено 11 травня 2011 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов