ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
25 березня 2013 року № 2а-10606/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гулкевич І.З.,
за участю секретаря судового секретаря - Саїв М.В.
за участю:
представника позивача Осики П.Б.
представника відповідача Берези І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» до Городоцької міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000712200 від 06.12.2012 року.,-
Приватне акціонерне товариство «Городоцький механічний завод» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Городоцької міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000712200 від 06.12.2012 року.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечила, проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що Городоцькою міжрайонною Державною податковою інспекцією Львівської області, на підставі наказу №404 від 19.11.2012 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ «Городоцький механічний завод» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Компанія «Грифон Консалт» за липень 2012 року, де було зафіксовано порушення вимог податкового законодавства, а саме : порушення ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ч.2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ПАТ «Городоцький механічний завод» в липні 2012 р. при придбанні комплекту конструкторської документації в ТзОВ «Компанія «Грифон Консалт». Комплект конструкторської документації по вказаному правочину не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; порушення п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до здійсненого нікчемного правочину завищено податковий кредит за серпень 2012 року на 103333 грн., в результаті чого завищено від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 103333 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Компанія «Грифон Консалт» за липень 2012 року.
За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0000712200, згідно до якого ПАТ «Городоцький механічний завод» було зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 103333 грн.
Визначаючи позивачеві грошові зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТзОВ «Компанія «Грифон Консалт».
Так в акті перевірки зазначається, що ДПІ у Печерському районі м.Києва на підставі актів №4284/22-2/36048906 від 10.10.2012 року та №4848/22-2/36048906 від 12.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Компанія «Грифон Консалтинг» щодо підтвердження господарської діяльності з ПАТ «Городоцький механічний завод» у зв»язку з тим, що місцезнаходження підприємства не встановлено.
Відповідачем встановлено, що основним постачальником ТзОВ «Компанія «Грифон Консалтинг» у липні 2012 року було ТзОВ «Тето» та на підставі даних зазначених у наявних інформаційних баз проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТзОВ «Тето» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, а отже фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється поза межами правового поля, а правочини укладені між ТзОВ «Тето» і іншими фірмами є нікчемні.
Враховуючи наведене, зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Компанія «Грифон Консалт» не направлена на реальне настання правових наслідків. У результаті порушення ПАТ «Городоцький механічний завод» приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), укладені угоди з ТзОВ «Компанія «Грифон Консалт» на придбання товару має протиправний характер. Внаслідок чого такі правочини, занижують податкові зобов'язання з податків та зборів, та по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протиріччя інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.
Як встановлено судом, ТзОВ «Городоцький механічний завод», згідно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ТзОВ «Компанія «Грифон Консалтинг» за серпень 2012 року у загальній сумі 103333 грн.
Між ПАТ «Городоцький механічний завод» та ТзОВ «Компанія «Грифон Консалт» був укладений договір про на дання послуг №17-002-12 від 03.05.2012 року,в якому вказується, що орієнтовна вартість договору складає 620000,00 грн, в тому числі ПДВ 103 333,33 грн.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором, матеріали справи містять копії: акт виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, платіжні доручення, виписки по банківських рахунках.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (послуг, робіт), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Проаналізувавши зміст встановлених в акті перевірки порушень, суд вважає безпідставним складення висновків відповідачем щодо порушення ПАТ «Городоцький механічний завод» вимог Цивільного кодексу України та визнання правочину, укладеного ним з контрагентом ТзОВ «Компанія «Грифон Консалт» нікчемним.
Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом договору, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215,ст. 228 Цивільного кодексу України.
Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» 1068,52 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000712200 від 06.12.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» (м. Городок, вул. Шевченка, 19 «а», ЄДРПОУ 13813928) 1068,52 (одна тисяча шістдесят вісім гривень 52 коп) судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 25.03.2013 року.
Суддя Гулкевич І.З.