Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" березня 2013 р.Справа № 922/572/13-г
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект", м. Харків , 2. Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків
про визнання недійсним рішення Спостережної ради та договору поруки
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
1. відповідача - Прокопченко С.В. (дов. № б/н від 20.12.2012 р.)
2. відповідача - не з'явився
Позивач, Фізична особа ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом: - про визнання недійсним рішення Спостережної ради ТОВ "Інститут Харківпроект" від 21.03.2007 р., - про визнання Договору поруки № П2-7-06-мв/840-хркц укладеного між ТОВ "Інститут Харківпроект" (надалі - 1. Відповідач) та АКІБ "Укрсиббанк" (надалі - 2. Відповідач) 21.03.2007 р., а також покладення на Відповідачів судовий збір.
Позивач у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника до суду не направив. Щодо причини своєї неявки та неявки уповноваженого представника суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник 1. Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Від представника 2. Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
21.03.2007 року між AT «УкрСиббанк» та ТОВ «Інститут Харківпроект» (надалі - Поручитель) було укладено Договір поруки № П2-7-06-мв/840-хркц (далі - Договір поруки).
Зазначений Договір поруки від імені Відповідача був підписаний Директором Полівановою Т.О., яка діяла на підставі Статуту ТОВ «Інститут Харківпроект».
Згідно п. 2.2. Договору поруки, у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором Кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов'язковими до виконання Поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги.
12.10.2012 p. AT «Укрсиббанк» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ «Інститут Харківпроект» 23 059 363,55 грн. - заборгованості за кредитом, 8 200 434,50 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 694 497,77 грн. - суми пені за несвоєчасне погашення кредиту, 525 624,65 грн. - суми пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
17.12.2012 р. Господарський суд Харківської області ухвалив рішення по справі № 5023/4717/12 за позовом AT «Укрсиббанк» до ТОВ «Інститут Харківпроект» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 07-06-мв/840-хркц від 21.09.2006 р. у розмірі 33 479 920,86 грн. Даним рішенням позов задоволено частково - стягнуто з ТОВ «Інститут Харківпроект» на користь позивача 23 059 363,55 грн. заборгованості за кредитом, 8 200 434,50 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 454 197,58 грн. суму пені за несвоєчасне погашення кредиту, 20208,38 грн. суму пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, в іншій частині позову відмовлено.
22.01.2013 р. позивач звернувся до директора ТОВ «Інститут Харківпроект» із запитом про надання документів, а саме копії Договору поруки № П2-7-06-мв/840-хркц, копій документів, що підтверджують повноваження директора Поліванової Т.О. на підписання даного договору.
Протоколом № 2 засідання Спостережної ради ТОВ «Інститут Харківпроект» від 21.03.2007 року було надано згоду на укладення договору поруки з банком у якості забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Бестселлер» за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 7-06-мв/840-хркц від 21.09.2006 р.
Цим же протоколом було надано повноваження на підписання Договору поруки Генеральному директору ТОВ «Інститут Харківпроект» Полівановій Тетяні Олексіївні.
Зазначений протокол підписаний Головою Спостережної ради Пірожніковим С.В., Секретарем Спостережної ради ОСОБА_5 та членом Спостережної ради ОСОБА_6
Вказані особи були обрані до Спостережної ради Відповідача на підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Інститут Харківпроект» від 26.10.2006 року.
Відповідно до листа ТОВ «Інститут Харківпроект» від 21.03.2007 р. склад Спостережної ради не переобирався.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про господарські товариства»: «Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства».
Згідно ст. 89 ГК України посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.
Аналойна позиція викладена також в Рекомендації Президії Вищого Господарського Суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-06/83 від 18.06.2009, N 04-06/190 від 28.12.2009 }
Голова та члени Спостережної ради ТОВ «Інститут Харківпроект» були обрані загальними зборами учасників товариства 26.10.2006 р. На цих же зборах був затверджений і Статут товариства у новій редакції. Більше того, цими ж зборами ОСОБА_2 був введений до складу учасників товариства та обраний до складу Ревізійної комісії. І цими ж таки зборами Поліванова Т.О. була обрана на посаду директора товариства. ОСОБА_2 був присутній на зборах та голосував по всіх зазначених питаннях. Це підтверджується протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Інститут Харківпроект» від 26.10.2006 року.
Таким чином, під час укладення Договору поруки директор ТОВ «Інститут Харківпроект» Поліванова Т.О. діяла в межах наданих їй повноважень.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд вважає, що Позивачем не доведено порушення Відповідачем норм чинного законодавства в межах виниклих правопорушень.
За таких підстав, позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 115 Цивільного кодексу України, статтею 1, 85 Господарського кодексу України, Законом України «Про господарські товариства», керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 25.03.2013 р.
Суддя Жигалкін І.П.