справа № 0670/6903/12
категорія 8.2.8
11 березня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В. ,
при секретарі - Антощук Є.С.,
за участю представників позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002601702, 0002611702, 0002621702 від 24.07.2012 р.,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.07.2012 року № 0002601702 , № 0002611702, № 0002621702, які прийняті Державною податковою інспекцією в м.Житомирі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказані рішення прийняті на підставі акту документальної перевірки № 1709/17-2/29742 від 09.07.2012 року, якою встановлені порушення щодо формування та сплати грошових зобов"язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість. З вказаними порушеннями позивач не погоджується, оскільки вважає, що ним не допущено порушень податкового законодавства .
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі. Пояснили, що висновки акту перевірки є безпідставними та спростовуються наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами. Вважають, що позивач при визначенні об"єкту оподаткування податком з доходів та при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому прийняті рішення ДПІ є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву, просив в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, Державною податковою інспекцією в м.Житомирі проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року, про що складено акт від 09.07.2012 року № 1709/17-2/НОМЕР_4 (далі-акт перевірки).
За висновками акту перевірки встановлено порушення:
- пп. 16.1.3, п.1.1 ст.16, п.51.1 ст.5 та пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України щодо подання в неповному обсязі "Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податків" форми 1-ДФ за періоди з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року;
- пп.16.1.2, пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3, п. 44.5, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 (пп.139.1.5, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139), п.140.2, п.140.4 ст.140, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме підприємцем за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року завищено витрати на 714514,54 грн., в результаті чого перевіркою встановлено заниження доходу, що підлягає оподаткуванню за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року на суму 714514,54 грн., що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 120133,88 грн.;
- пп.7.4.1 пп.7.4.2 пп.7.4.3 пп.7.4.4 п.7.4 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 ВР та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199, п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено суму ПДВ , що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 262978 грн..
На підставі акту перевірки ДПІ в м.Житомирі прийнято податкові повідомлення-рішення, якими ФОП ОСОБА_1 визначено податкові зобов"язання, а саме:
№ 0002611702 від 24.07.2012 року, яким визначено суму грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 150167,35 грн., в т.ч. 120133,88 грн. - основного платежу та 30033,47 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;
№ 0002601702 від 24.07.2012 року, яким визначено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 310756,00 грн., в т.ч. 262978 грн. - основного платежу та 47778 грн. - штрафних (фінансових) санкцій:
№ 0002621702 від 24.07.2012 року, яким визначено суму грошового зобов"язання по штрафних (фінансових) санкціях з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 511 грн..
Суд частково погоджується з прийнятими рішеннями з огляду на таке.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002611702 від 24.07.2012 року про визначення зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб (далі-податок на прибуток).
З акту вбачається, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у декларації про доходи, безпосередньо пов"язаних з отриманням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року виявлено розбіжності, а саме їх завищення СПД ФО ОСОБА_1 на 714514,54 грн., чим порушено пп.16.1.2, пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3, п. 44.5, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 (пп.139.1.5, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139), п.140.2, п.140.4 ст.140, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.
На підставі документів наданих СПД ОСОБА_1 на перевірку (накладних, банківських виписок, актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), в яких не вказано зміст та обсяг здійснених господарських операцій, одиницю виміру, встановлено не підтвердження відомостей, вказаних СПД в податковій декларації про майновий стан і доходи та розрахунку податкових зобов"язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, а саме вартість документально підтверджених витрат, пов"язаних з господарською діяльністю підприємцем задекларовано 1156841,00 грн. витрат, проте проведеною перевіркою підтверджено дише 442737,76 грн..
В ході проведення перевірки СПД ФО ОСОБА_1 відповідно до пп.20.1.5 п.20.1 ст.20, ст.ст.83,85 ПК України та для проведення документальної перевірки вручено запити від 30.05.2012 року № 10182/Д/17-2 - отриманий платником 06.06.2012 року та повторно 22.06.2012 року № 14204/Д/17-2 - отриманий платником 22.06.2012 року про надання відомостей про склад валових витрат, включених до декларації про доходи за 2011 рік, та книги обліку доходів та витрат за встановленою формою № 10 згідно п.177.10 ст.177 ПК України.
На дату закінчення терміну перевірки вищевказаних відомостей та документів СПД ОСОБА_1 не надано, про що складено акт № 280/17-2/НОМЕР_4 від 04.07.2012 року.
Вказане порушення призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 120133,88 грн..
Відповідно до пп. 16.1.2 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов"язані вести в установленому ПК порядку облік доходів та витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів. Відповідно до п. 135.2 ст. 135 та п. 138.2 ст. 138 ПК доходи та витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, - визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів відповідно до вимог розділу II ПК (ст. 44 ПК).
Пунктом 44.1 ст.44 ПК визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 та п. 178.6 ст. 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Відповідно п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").
Тобто норма п. 177.4 ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.
До витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Конкретний перелік цих витрат наведено в пунктах 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктах 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу. Всі інші понесені підприємцем витрати він не може враховувати для обчислення об'єкта оподаткування.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно ст. 85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Судом встановлено, що позивачем для перевірки надано первинні документи, опис яких складено ним особисто. (т.1 а.с. 50-55). Як вбачається з опису даних документів, зокрема, з переліку отриманих податкових накладних, позивачем видано податкових накладних на загальну суму 1833177,28 грн. без ПДВ. Тобто, позивачем придбано товарів (послуг) на вказану суму.
Під час проведення перевірки позивачу неодноразово направлялися запити щодо надання документів та відповідних пояснень про отримані доходи на понесені витрати, в тому числі і віднесені до собівартості наданих послуг, які брали участь у формуванні об"єкту оподаткування податком на прибуток. Разом з тим, ні в ході перевірки, ні до письмових заперечень на акт перевірки будь-яких пояснень СПД ОСОБА_1 надано не було (т.1 а.с. 61-63, 113-121).
В ході розгляду справи у представників позивача судом витребувано дані про витрати СПД ОСОБА_1, які брали участь у формуванні об"єкта оподаткування.
На вимогу суду представником позивача надано реєстр витрат ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року, з якого вбачається, що позивачем понесені витрати в загальній сумі 1162604,80 грн., що суперечить поданій ним податковій декларації, відповідно до якої позивач поніс витрати у вказаний період в сумі 1156841,00 грн. (т.2 а.с. 99-100, 141-145).
В подальшому представниками позивача надано суду інший розрахунок, відповідно до якого сума понесених витрати вже становить 1156841,00 грн., що не суперечить декларації ( т.2 а.с. 182-184).
Аналізуючи надані докази, враховуючи суперечності в наданих позивачем поясненнях, а також беручи до уваги приписи п. 44.6 ст. 44 ПК, суд вважає, що податковим органом правомірно зроблений висновок про завищення валових витрат в сумі 714514,54 грн..
На думку суду об"єктивно встановити суму понесених СПД витрат, які пов"язані з його господарською діяльністю та які брали участь у формуванні об"єкту оподаткування податком на прибуток можливо було б при наявності Книги обліку доходів і витрат, однак позивачем така Книга не велася та на перевірку та до суду надана не була.
Таким чином, суд вважає, що позивачу правомірно визначено податкове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 120133,88 грн. основного платежу.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002601702 від 24.07.2012 року про визначення зобов"язання з ПДВ.
Як вбачається з акту перевірки позивачем завищено податковий кредит в сумі 264390 грн..
Зазначене порушення виникло у зв"язку з включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ за придбані матеріали факт використання яких у операціях пов"язаних з отриманням доходу не підтверджено відповідними документами.
Крім того, до кредиту вересня 2011 року включено суму ПДВ 8883,33 грн. згідно податкової накладної № 38 від 01.09.2011 року та по податковій накладній № 216 від 05.09.2011 року в сумі 7816,67 грн., отримані від ТОВ "Перша технологічна компанія-СП", які на перевірку не надані.
Також, СПД ОСОБА_1 до складу податкового кредиту грудня 2010 року включено ПДВ в сумі 10027,67 грн., в лютому 2011 року включено ПДВ в сумі 8053,34 грн. згідно податкових накладних № 825 від 24.12.2010 року, № 717 від 11.02.2011 року, отримані від ПП "Ардея-тех", по якому встановлені розбіжності в частині відображеного зобо"язання у вказані періоди та яке має ознаки фіктивності.
Суд частково погоджується з висновками відповідача з наступних підстав.
Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу вищевказаних норм Податкового кодексу України можна зробити висновок, що платнику надано право відносити суми сплаченого ПДВ за товари (послуги), які використовуються в оподатковуваних операціях та пов"язані з господарською діяльністю такого платника.
Таким чином, з огляду на висновки щодо не підтвердження позивачем сум витрат, пов"язаних з господарською діяльністю, суд вважає, що відповідач правомірно прийшов до висновку про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по таких витратах.
В частині віднесення сум ПДВ по операціях з ТОВ "Перша технологічна компанія-СП" та ПП "Ардея-тех", то суд вважає, що висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються наданими та дослідженими судом первинними документами, зокрема, податковими накладними.
Зазначені вище документи містять всі обов"язкові реквізити та мають юридичну силу. Виписані податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України, що не заперечується актом перевірки. Крім того, відповідно до опису документів, які надані на перевірку, позивачем вказано також податкові накладні, отримані від ТОВ "Перша технологічна компанія-СП", а тому позивач правомірно включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Одночасно, слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.
З огляду на вищевикладене, не можна по факту можливого ухилення від сплати податків з боку ПП "Ардея-тех" перекладати на позивача відповідальність за дії цього суб"єкта господарювання, тим самим ставлячи СПД ОСОБА_1 в ряд порушників податкового законодавства.
Таким чином, суд вважає, що податковим органом безпідставно визначено позивачу податкове зобов"язання з ПДВ в сумі 34781,00 грн. основного платежу по операціях з ТОВ "Перша технологічна компанія-СП" та ПП "Ардея-тех".
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002621702 від 24.07.2012 року, яким визначено суму грошового зобов"язання по штрафних (фінансових) санкціях з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 511 грн..
Як вбачається з акту перевірки вказана штрафна санкція застосована за порушення своєчасності подання та правильності відображених даних вказаних у відомостях за формою 1- ДФ, а саме: при проведенні перевірки встановлено виплату доходів на користь платників податків фізичних осіб-підприємців та не подано відомостей за встановленою формою, чим порушено пп.16.1.3, п.16.1 ст.16, п.51.1 ст.51, п."б" п.176.2 ст. 176 ПК України.
Суд вважає, що вказана штрафна санкція до позивача застосована безпідставно.
Відповідно до п.6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому -четвертому календарних кварталах 2011 року.
Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 04.05.2012 року № 1197/12/13-12 роз"яснив, що вказана норма Податкового кодексу розповсюджується також на осіб, які перейшли зі спрощеної системи на загальну систему оподаткування, і такі особи звільняються від фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, незалежно від видів податків, норми щодо справляння яких порушені.
Таким чином, з огляду на ту обставину, що СПД ФО ОСОБА_1 з 01.01.2011 року перейшов із спрощеної на загальну систему оподаткування, суд вважає, що штрафні санкції податковим повідомлення-рішенням № 0002621702 від 24.07.2012 року застосовані неправомірно.
Аналогічно, на думку суду, безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях з податку на прибуток та з податку на додану вартість.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині скасування податкового повідомлення рішення від 24.07.2012 року № 0002621702 грн. про визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 511 грн.; податкового повідомлення рішення від 24.07.2012 року № 0002611702 грн. про визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30033,47 грн. та податкового повідомлення рішення від 24.07.2012 року № 0002601702 грн. про визначення 34781,00 грн. основного платежу та 6683,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Керуючись ст.ст. 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
податкове повідомлення рішення від 24.07.2012 року № 0002621702 грн. про визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 511 грн.;
податкове повідомлення рішення від 24.07.2012 року № 0002611702 грн. про визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30033,47 грн.;
податкове повідомлення рішення від 24.07.2012 року № 0002601702 грн. про визначення 34781,00 грн. основного платежу та 6683,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 18 березня 2013 р.