"20" січня 2011 р. справа № 2а-292/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Уханенка С.А.
при секретарі судового засідання: Близнюк Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року
у адміністративній справі № 2а-292|10 за позовом ОСОБА_1 до ДАІ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області та третьої особи - інспектор ДПС БДПС по обслуговуванню м. Дніпропетровська прапорщика міліції Тарасов Сергія Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановила:
25 січня 2010 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому посилаючись на протиправність складеної стосовно неї 19 січня 2010 року інспектором ДПС постанови серії АЕ № 088038 по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 430 гривень, оскільки викладені в ній обставини не відповідають дійсності, просила скасувати вказану постанову відповідача.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року у задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довив факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення шляхом фіксації його за допомогою доказів в сенсі статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме складанням протоколу на місці вчинення правопорушення.
Не погодившись з судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в який ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.
На думку позивачки, постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки прийнята при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 Ю353-ХІІ (із змінами і доповненнями) учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі порушення з його боку чинного законодавства.
За приписами статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до статті 287 КУпАП постанову районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі статтею 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, інспектором ДПС БДПС по обслуговуванню м. Дніпропетровська прапорщика міліції Тарасов С.В. відносно позивачки було складено протокол про адміністративне правопорушення по факту скоєння нею адміністративного правопорушення відповідно до частини другої статті 122 КУпАП.
В протоколі зафіксовано, що 19 січня 2010 року о 16 годині 25 хвилин, позивачка керуючи транспортним засобом «Міцубісі»д/н НОМЕР_1 рухалась по вул. Панікахи в м. Дніпропетровську де переїхала регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушила п.8.7.3 ПДР. На підставі зазначеного протоколу, інспектором ДПС було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення АЕ № 088038 від 19 січня 2010 року та на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 430 грн.
Позивач винною себе у скоєнні адміністративного правопорушення не визнала, проти наявності підстав для складання адміністративного протоколу заперечувала, про що зазначила у протоколі.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не грунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення є докази.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні.
Відповідно до вимог процесуального закону докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку. Докази повинні бути оформлені з дотриманням визначеного законом порядку.
Разом з тим, відповідно до статті 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення , інспектором ДПС БДПС по обслуговуванню м. Дніпропетровська прапорщика міліції Тарасовим С.В. було складено лише протокол про адміністративне правопорушення, та не зібрано інших доказів вини позивачки при тому, що вона заперечувала проти факту вчинення порушення ПДР. Тобто, відповідачем не відібрано письмових пояснень у зазначених в протоколі свідків, які були присутні разом з позивачкою в автомобілі та які в судовому засіданні підтвердили відсутність в діях позивачки будь-якої провини.
Таким чином, факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, іншими оформленими з дотриманням визначеного законом порядку доказами об'єктивно не підтверджується.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Доказування правомірності свого рішення за приписами статті 71 КАС України покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
З огляду на вищенаведене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог позивачки. Такий висновок суду першої інстанції є необгрунтованим та зроблений при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, що є належною підставою для скасування постанови Індустріального районного суду М.Дніпропетровська та ухвалення нової постанови.
Відповідно до статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАп провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За правилами статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод,
інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 202, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 247, 287, 288, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року -скасувати
Задовольнити позов ОСОБА_1 та скасувати складену інспектором ДПС БДПС по обслуговуванню м. Дніпропетровська прапорщика міліції Тарасова Сергія Володимировича постанову серії АЕ № 088038 по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 430 гривень,
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.212 КАС України
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.А. Уханенко