Ухвала
Іменем України
"30" жовтня 2012 р.справа № 2а-16366/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Мамалат І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 р. у справі № 2а-16366/10/0470 (головуючий в першій інстанції - Конєва С.О.)
за позовом Міністерство транспорту та зв'язку України (правонаступник - Міністерство інфраструктури України)
до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації",
третя особа - Державне підприємство "Придніпровська залізниця",
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації права власності, -
встановив:
13.12.2010 року Міністерство транспорту та зв'язку України (правонаступник - Міністерство інфраструктури України) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", третя особа - Державне підприємство "Придніпровська залізниця", в якому просило:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення рішення реєстратора про відмову в реєстрації від 17.12.2009 року;
- зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію права власності на санітарно-побутовий корпус літ. К-2 (до складу якого входить: ґанок літ. к, вхід у підвал літ. к1 , та сходів літ. к2, к3), загальною площею 602,3 кв.м., який роз ташований за адресою: 49600, місто Дніпропетровськ, вул. Іларіонівська, 1.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 р. позов задоволено повністю, а саме:
- визнано дії відповідача щодо прийняття рішення реєстратора про відмову у здійсненні реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2009р. у справі № 32/102-09 - неправомірними;
- скасовано рішення відповідача від 17.12.2009р. про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно: санітарно-побутовий корпус літ. К-2 ( до складу якого входить ґанок - літ. к, вхід у підвал - літ. к1 та сходів літ. к2, к3) загальною площею - 602, 3 кв.м., який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Іларіонівська, 1 на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2009р. у справі № 32/102-09;
- зобов'язано відповідача здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно - санітарно-побутовий корпус літ. К-2 ( до складу якого входить ґанок - літ. к, вхід у підвал - літ. к та сходів літ. к , к ) загальною площею - 602, 3 кв.м., який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Іларіонівська, 1 на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2009р. у справі № 32/102-09.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, відповідач зазначає, що 23.11.09 р. до відповідача із заявою про реєстрацію звернувся позивач, який у якості правовстановлюючого документа надав рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.09 по справі № 32/103-09. Розглянувши подані документи, реєстратором КП ДМБТІ 17.12.09 було прийнято рішення про відмову у реєстрації, оскільки згідно з даними технічної інвентаризації, проведеної відповідачем, станом на 17.01.2010р., встановлено, що згадана будівля відповідно до чинного законодавства підлягає введенню в експлуатацію, про що є відповідний штамп у технічному паспорті. Приписами ст. 331 ЦК України передбачено, "...Якщо договором або законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації"". Пунктом 1.6 Тимчасового положення передбачено: "...Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку...". В даному випадку, питання щодо прийняття в експлуатацію нерухомого майна регулюється Законом України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р. №1699-III із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 р. №509-VI, які набрали чинності з 15.10.2009р. та Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. №534 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. №923".
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представники позивача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Відповідач надіслав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності та відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2009р. у справі № 32/102-09 за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України визнано право власності на санаторно-побутовий корпус літ. К-2 загальною площею - 602,3 кв.м., який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Іларіонівська, 1 та знаходиться в повному господарському віданні Державного підприємства «Придніпровська залізниця». 01.09.2010р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 32/102-09 було роз'яснено наведене вище рішення суду стосовно найменування об'єкта нерухомого майна та зазначено про те, що за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України визнано право власності на санітарно-побутовий корпус літ. К-2 ( до складу якого входить ґанок - літ. к, вхід у підвал - літ. к1 та сходів літ. к2, к3) загальною площею - 602, 3 кв.м., який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Іларіонівська, 1 та знаходиться в повному господарському віданні Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (а.с.8-10).
Зазначене рішення суду набрало законної сили 30.06.2009 року, що підтверджується відповідним листом господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2009р. № 32/102-09 (а.с. 11).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду.
У ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведений вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права, до якого наведені відповідачем підстави не віднесені.
За ч. 4 статті 24 цього ж Закону, відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Посилання відповідача в оспорюваному рішенні також і на необхідність введення нерухомого майна в експлуатацію відповідно до п.1.6 Тимчасового положення є безпідставними, оскільки згідно пункту 10 додатку 2 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно до Тимчасового положення, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючим документом для реєстрації права власності. При цьому, зазначений пункт не містить посилань на необхідність введення такого майна в експлуатацію у разі визнання права власності на нерухоме майно за рішенням суду.
Отже, саме таке рішення суду подається для державної реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому подання документів, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не передбачено.
Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2009р. у справі № 32/102-09 підлягає виконанню шляхом реєстрації прав на зазначені об'єкти нерухомого майна без подання додаткових документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірності та обґрунтованості прийняття свого рішення про відмову позивачеві у державній реєстрації права власності на підставі рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 р. у справі № 2а-16366/10/0470 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун