"01" серпня 2011 р. справа № 2а-4119/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплати пенсії, -
В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії з 22.05.2008 року;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та призначити державну пенсію з 22.05.2008 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2010 року позовні вимоги за період з 22 травня 2008 року по 09 травня 2010 року залишено без розгляду. Ухвала сторонами не оскаржувалась.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2010 року позов задоволено:
- визнано протиправними дії відповідача, щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу з 09.05.2010 року;
- зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (надалі по тексту -Закону № 796) та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням виплачених сум з 09.05.2010 року.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 3 групи захворювання, яке пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності.
Статтею 49 Закону № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796 в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів першої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком, другої групи - 8 мінімальних пенсій за віком, а для інвалідів третьої групи - не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком (редакція норми із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.11.2005 року № 3108-IV).
Згідно з частиною першою статті 50 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами першої групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі - 100 відсотків мінімальної пенсії за віком, другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а особам, які є інвалідами третьої групи - у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком (редакція норми із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.11.2005 року № 3108-IV).
Пунктом 28 Розділу ІІ Закону України № 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 50 та частини третьої і четвертої статті 54 було викладено в нових редакціях, які набули чинності з 01.01.2008 року. Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені зміни було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Тобто, дію ст. 50, 54 Закону №796 було відновлено з 22 травня 2008 року.
До того ж, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд не може застосувати при розгляді справи, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст.ст.50 та 54 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Законом України №231-У від 05.10.2006р. "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який набрав чинності з 31.10.2006р., статтю 67 доповнено частиною третьою такого змісту: "У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму".
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50%.
Згідно зі ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя -залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2010 року -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов