"13" січня 2011 р.справа № 2а-43/2009
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
при секретарі судового засідання: Близнюк Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2009 року
у адміністративній справі № 2а-43/09 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про визнання нечинними рішень,-
Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2009 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, в якому ставилися питання про: визнання нечинними п.п. 2.2, 3, 12 рішення виконкому Дніпропетровської міської ради «Про тарифи на теплопостачання»№ 3712 від 16.10.2006 року в редакції рішення № 4590 від 04.12.2006 року; скасування в повному обсязі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 450 від 25.02.2008 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію»; зобов'язання відповідача у 10-деннний строк визначити виконавця послуг теплопостачання теплової енергії, що виробляється Придніпровською ТЕС ВАТ «Дніпрообленерго»і узгодити затверджений НКРЕ України тариф на виробництво теплової енергії на Придніпровскій ТЕС; та стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Зазначена постанова оскаржена позивачем, який, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2009 року та прийняти нову постанову, якою позов його задовольнити.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішенні відповідача не відповідають вимогам п.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», абз.3, 7, 17 ст.13 Закону України «Про теплопостачання», п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та абз.7 ст.9, абз.4 ст.6, і абз.4 ст.35 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Заперечень проти апеляційної скарги від відповідача до апеляційного суду не надходило, а в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апелянта та проти скасування судового рішення, яке на думку відповідача є законним та обґрунтованим.
Апелянт належним чином повідомлявся про час,день та місце розгляду справи, але в судове засідання не прибув, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав, що відповідно до ч.4 ст.196 КАСУ надає колегії суддів можливості розглянути справу за відсутності позивача.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Предметом спору у цій справі є повноваження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради щодо прийняття рішення № 3712 від 16.10.2006 року «Про тарифи на теплопостачання»в редакції рішення № 4590 від 04.12.2006 року та рішення № 450 від 25.02.2008 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію», а також зміст вказаних рішень в частині визначення граничного рівня тарифу на теплову енергію, що надається Придніпровською ТЕС й оплати за надану теплову енергію, а також дотримання відповідачем процедури оприлюднення і обговорення зазначених оскаржуваних позивачем рішень
Так, підставою для звернення ОСОБА_1 в суд з позовом у цій справі стало те, що на його думку вказані рішення прийняті відповідачем за межами повноважень, з порушенням порядку, встановленим чинним законодавством, і без врахування інтересів мешканців м.Дніпропетровська.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі рішення органу місцевого самоврядування за своєю правовою природою відносяться до категорії регуляторних актів, у зв'язку з чим судом було перевірено їх відповідність положенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»
На підставі системного аналізу обставин у справі та норм чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржувані рішення у цій справі прийняті відповідачем в межах його повноважень та у відповідності до положень чинного законодавства, через що в задоволенні позову відмовив
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, суд першої інстанції також виходив з того, що відповідач у справі, як орган місцевого самоврядування наділений правом самостійно, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України вирішувати питання місцевого значення стосовно погодження тарифів на оплату послуг з теплопостачання, які надаються Придніпровською ТЕС
Наведені висновки узгоджуються з положеннями п.п.2 п."а"ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно яких: до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Згідно ст.ст.13, 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Тобто, компетенція виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради на прийняття рішення про встановлення (для комунальних підприємств) та погодження (для організацій, які не належать до комунальної власності) тарифів з послуг теплопостачання визначена законом.
Щодо невідповідності прийнятих відповідачем рішень нормам законодавства, то основним доводом позивача є невідповідність погоджених рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради «Про тарифи на теплопостачання»№ 3712 від 16.10.2006 року в редакції рішення № 4590 від 04.12.2006 року та рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 450 від 25.02.2008 року тарифів на послуги з теплопостачання, що надаються Придніпровською ТЕС споживачам міста Дніпропетровська, розміру тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України.
Позивачем не надано будь-яких доказів, а судом під час розгляду даної справи не встановлено, що відповідачем при погодженні тарифів не були враховані вимоги відповідних постанов НКРЕ України. Крім того, колегія звертає увагу на те, що жодною із постанов НКРЕ не встановлювалися тарифи за отримані послуги теплопостачання для населення будь-якого міста
Колегія суддів відмічає, що постановами НКРЕ було затверджено лише тариф на виробництво та постачання теплової енергії, яка виробляється Придніпровською ТЕС, який було сформовано у відповідності до вимог постанови КМУ від 10.07.2006 р. № 955 «Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання»визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно з методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обгрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Згідно пункту 2 розділу 1 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року N 955, тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість; тарифи на надання послуг з централізованого постачання гарячої води - вартість надання одиниці послуги з централізованого постачання гарячої води визначеної кількості та відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість. Відповідно до пункту 34 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року N 955, формування тарифів підприємствами, що надають послуги з централізованого опалення, здійснюється на підставі річних планів надання послуг з централізоаного опалення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді.
З матеріалів справи вбачається, що погодженню (затвердженню) відповідачем тарифів на теплову енергію, що постачається Придніпровською ТЕС населенню міста Дніпропетровська, передувало проведення органом місцевого самоврядування перевірка економічних обґрунтувань цих тарифів.
За наведеної обставини, колегія суддів визнає, що погодження виконкомом Дніпропетровської міської ради своїми рішеннями тарифів на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається підприємствами не комунальної форми власності споживачам міста повністю.
Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії погоджуються і затверджуються для ВАТ "Дніпроенерго" уповноваженими на те законом органами. При цьому, використання ВАТ "Дніпроенерго" не затвердженого, а погодженого відповідними уповноваженими органами тарифу не може свідчити про порушення позивачем вимог Закону України "Про теплопостачання"та Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на що посилається відповідач в обґрунтування правомірності прийнятого спірного рішення.
Доводи апелянта про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваних рішень та позбавлення його тим самим можливості прийняти участь в обговоренні та наданні своїх пропозицій -спростовуються фактичними обставинами, встановленими під час судового розгляду справи та матеріалами справи, з яких вбачається дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваних рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування постанови у цій справі відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -
У задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строк, передбачений ст.212 КАС України
Повний текст ухвали буде виготовлено на протязі п'яти днів
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим