"19" березня 2013 р.Справа № 5024/1715/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.,
суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від ТОВ „Продексим, ЛТД" - Кузьома В.В. - по довіреності;
від ПП „Регіональна зерноторгівельна компанія" - не з'явився;
від ПрАТ „Страхова група „ТАС" в особі Херсонської філії ПрАТ „Страхова група
„ТАС" - Кудрявський С.М. - по довіреності
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного
акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" в особі Херсонської філії Приватного
акціонерного товариства „Страхова група „ТАС"
на рішення господарського суду Херсонської області від 28 січня 2013 року
по справі №5024/1715/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Продексим, ЛТД"
до
Приватного підприємства „Регіональна зерноторгівельна компанія"
Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" в особі Херсонської філії
Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС"
про стягнення 151059.69грн.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 19.03.2013р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
06.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Продексим, ЛТД" (надалі за текстом - позивач, ТОВ „Продексим, ЛТД") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства „Регіональна зерноторгівельна компанія" (надалі - ПП „Регіональна зерноторгівельна компанія"), ПрАТ „Страхова група „ТАС" в особі Херсонської філії Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" (надалі -ПрАТ „СГ „ТАС") про стягнення з відповідачів солідарно 151059,69грн. страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ „Продексим. ЛТД'" зазначає, що 06.12.2011р. між ним та ПрАТ „СГ „ТАС" було укладено договір А0251457 добровільного комплексного страхування посівів озимого ріпаку на площі 450,82га (надалі - Договір), що розташовані на території с.Нововоскресенське, Нововоронцовського району Херсонської області. Страхова сума - 1324579,09; франшиза - 397373,73грн; страховими ризиками визначено -вимерзання, вимокання, випрівання, заморозок. З метою забезпечення даного договору між позивачем та ПП „Регіональна зерноторгівельна компанія" був укладений договір поруки №19/12 від 19.12.2011р., останнє зобов'язалось відповідати за ПрАТ ,.СГ „ТАС" перед позивачем за невиконання усіх зобов'язань, що виникли з договору А0251457 від 06.12.2011р.
Під час дії Договору страхування сталася подія, яка визнана страховою. Проте ПрАТ „СГ „ТАС" листом від 30.07.2012р. повідомило позивача про те, що розмір страхового відшкодування зменшений на суму ПДВ (20%). Розмір страхового відшкодування був визначений відповідачем у такому розмірі: 837357,26грн.(розмір збитку)-397373,73грн. (франшиза 30% від страхової суми договору 1324579,09грн)=439983,53грн. Позивач не погоджується з такою сумою розрахунку та з посиланням на п.п.196.1.3 п.196.1 ст.196, п.209.6 ст.209, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України зазначає, що згідно з нормами чинного законодавства при формуванні виробничої собівартості озимого ріпаку податковий кредит по податку на додану вартість не формується, сума ПДВ збільшує собівартість товарно-матеріальних цінностей та послуг. Тому розрахунок страхових витрат буде мати наступний вигляд: 988416,95грн.(розмір збитку)- 397373,73грн. (франшиза 30% від страхової суми договору 1324579,09грн)=591043, 22грн. Оскільки ПрАТ „СГ „ТАС" виплатило позивачу 439983,53грн., ТОВ „Продексим, ЛТД" просило стягнути з відповідачів солідарно на його користь 151059,69грн.
14.01.2013р. ПрАТ „СГ „ТАС" подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову ТОВ „Продексим, ЛТД" та зазначило, що податок на додану вартість, суму якого просить стягнути позивач, не є для останнього прямими збитками у відповідності до п.14.1.181 ст.14, п.п. а), б) п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України та не підлягає відшкодуванню згідно чинного законодавства, окрім того, за рахунок сплаченого ПДВ позивач отримав право зменшити податковий кредит. Згідно наданих документів, фактично понесені позивачем витрати, тобто витрати за вирахуванням ПДВ за пальне, добрива та засоби захисту рослин становлять 837357,26грн. Саме з цієї суми відповідач виходив при визначенні розміру страхового відшкодування, який склав 439983,53грн. ПрАТ „СГ „ТАС" здійснило позивачу виплату страхового відшкодування у даній сумі, а отже належним чином та в повному обсязі виконало свої зобов'язання за Договором.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.01.2013р. (суддя ЛюдоговськаВ.В.) позов задоволено, стягнуто солідарно з ПрАТ „СГ „ТАС" та ПП „Регіональна зерноторгівельна компанія" на користь ТОВ „Продексим, ЛТД" 151059,69грн. страхового відшкодування та 3021,20грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду вмотивовано тим, що ПрАТ „СГ „ТАС" невірно розрахував розмір страхового відшкодування, керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «витрати», затвердженим Наказом Мінфіну України №318 від 31.12.1999р. - по таким складовим як насіння, пальне, засоби захисту рослин та добрива - суму витрат зменшено на розмір ПДВ (20%), оскільки згідно з нормами чинного законодавства (п. 198.4 ст.198 Податкового Кодексу України) при формуванні виробничої собівартості озимого ріпаку податковий кредит по податку на додану вартість не формується. Сума ПДВ збільшує вартість товарно-матеріальних цінностей та послуг (в бухгалтерському обліку включається до рахунку 231 відповідної культури), що є прямими витратами на вирощування озимого ріпаку.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ПрАТ „Страхова група „ТАС" в особі Херсонської філії ПрАТ „Страхова група „ТАС" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 28.01.2013р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ „Продексим, ЛТД" у повному обсязі та стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає ті ж самі обставини, що і в відзиві на позовну заяву, та вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, в ньому неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. апеляційну скаргу ПрАТ „Страхова група „ТАС" в особі Херсонської філії ПрАТ „Страхова група „ТАС" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник ПрАТ „Страхова група „ТАС" в особі Херсонської філії ПрАТ „Страхова група „ТАС" підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник ТОВ „Продексим, ЛТД" заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обгрунтованості оскарженого рішення.
ПП „Регіональна зерноторгівельна компанія" свого представника в засідання суду не направило.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши поясненим представників сторін, які з'явились до судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 06.12.2011р. між Приватним акціонерним товариством „Страхова група „ТАС" в особі директора Херсонської філії Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Продексим. ЛТД" було укладено договір №А0251457 добровільного комплексного страхування посівів (далі-Договір) озимого ріпаку на площі 450,82га, що розташовані на території с.Нововоскресенське Нововоронцовського району Херсонської області.
Відповідно до п.8 Договору страховими ризиками було визначено: вимерзання відповідно до умов п.17.6 Договору, ожеледь (притерта льодова кірка) відповідно до умов п.17.7 Договору, вимокання відповідно до умов п.17.8 Договору, випрівання відповідно до умов п.17.9 Договору, заморозок відповідно до умов п.17.10 Договору.
Пунктом 11 Договору була визначена страхова сума в розмірі - 1 324 579 грн. 09 коп. Пунктом 10 Договору визначена франшиза 30% в розмірі 397 373 грн.73 коп.
Згідно п. 28.1 Договору "у випадку повної загибелі застрахованих посівів розмір збитку визначається як добуток посівної площі постраждалого поля і величини фактично понесених Страхувальником витрат на посів і вирощування застрахованих озимих с/г культур на 1 га, але не більше суми, розрахованої виходячи з планової величини витрат на 1 га, що приведена у Додатку 1 до даного Договору та в технологічній карті вирощування застрахованої культури".
Відповідно п. 28.1.1 Договору "розмір страхового відшкодування при повній загибелі визначається у розмірі збитку, встановленого згідно п. 28.1 Договору, щодо кожного окремого поля культури за вирахуванням безумовної фрашизи" (визначеної п.10. Договору) відповідного поля та суми несплаченої страхової премії.
Згідно п. 28.2. Страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня отримання останнього документа згідно п. 27 Договору.
Актом про пошкодження посівів сільськогосподарських культур від 03.04.2012р.. складеним комісією у складі начальника Управління страхування сільськогосподарських ризиків АТ „СГ „ТАС" (приватне) - Золотар Ю.В., зав. відділу інтенсивних технологій зернових колосових культур і кукурудзи ННЦ "Інститут землеробства НААН" - Юла В.М. та агронома ТОВ „Продексим, ЛТД" - Сідорова С.М., встановлено загибель посівів озимого ріпаку на полях № 26н площею 114,82 га, № 29н площею 211,34 га на рівні 70-80% та на полі № 27н площею 126,0 га - 80%.
Відповідно до пункту 17.11 Договору "Повна загибель культури - це знищення більше 50% посівів озимих сільськогосподарських культур внаслідок дії ризиків, зазначених у п.8 Договору, та робить неможливим подальше вирощування культури з метою отримання врожаю, що підтверджується висновком фахівця з відповідною агрономічною освітою з науково-дослідних установ".
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Поняття страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування, франшиза наведені у статті 9 Закону України "Про страхування" за правилами цієї статті: страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування; франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Франшиза може бути встановлена у вигляді визначеного відсотку від страхової суми (вартості предмету договору страхування тощо), визначеної абсолютної суми або іншим чином (Правила, 2.11).
Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина 1 статті 6 Закону України "Про страхування").
Згідно п.21 Договору страхова сума розраховується як добуток площі посівів озимих сільськогосподарських культур, прийнятих на страхування, і суми, встановленої у межах фактичних та планових витрат (із розрахунку на 1 га посівної площі). Під фактичними та плановими витратами розуміється вартість мінеральних та мікродобрив, насіннєвого матеріалу, засобів захисту рослин, протруювачів, заробітної плати, вартості паливно-мастильних матеріалів, тощо) страхувальника на посів і вирощування цих озимих сільськогосподарських культур до поновлення вегетації після зими, але не пізніше, ніж до 00 год. 00 хв. "01" травня 2012 року.
Пункт 21.2 Договору передбачає, що розрахунок фактичних та планових витрат проводиться у відповідності до технологічної карти вирощування застрахованої культури, що передається на страхування згідно п. 32.6.6 Договору.
Відповідно до пункту 21.3. Договору технологічні карти вирощування застрахованої культури, надані до Договору, згідно яких визначена планова сума витрат на 1 га, страхова сума та розрахована страхова премія, перевіряються Страховиком на момент розрахунку страхової премії. Виробничі операції на основі фактичних та планових витрат згідно п.21.1 та 21.2 Договору, здійснені до моменту підписання Договору, та включені у розрахунок страхової суми, враховуються при визначенні суми збитків в разі настання страхового випадку (при умові підтвердження Страхувальником первинними документами відповідно до п. 27 Договору).
Пунктом 23.2 Договору розмір франшизи встановлюється у фіксованому розмірі, який не змінюється протягом строку дії Договору незважаючи на кількість страхових випадків протягом строку дії Договору та зменшення страхової суми за договором після виплат страхового відшкодування/страхових виплат за Договором.
Відповідно до п. 23.2 Договору для кожного окремого поля озимих сільськогосподарських культур, стосовно яких укладений договір, страхова сума та безумовна франшиза визначаються окремо.
Відповідно до переліку полів (ділянок) прийнятих відповідачем на страхування, що є невід'ємною частиною договору страхування, по кожному полю та кожній ділянці страхова сума визначена окремо, як і сума фактичних та планових витрат (додаток №1 до Договору).
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем-2 невірно розраховано розмір страхового відшкодування. При обчисленні страхового відшкодування ПрАТ „СГ „ТАС" керувалося Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 №318, - по таким складовим витрат як насіння, пальне, засоби захисту рослин та добрива - суму витрат зменшено на розмір ПДВ (20%), так як податок на додану вартість, на думку відповідача-2, не відноситься до прямих витрат, фактично понесених на виробництві.
Відповідно до ч.17 ст.9 Закону України „Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати міру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем та відповідачем-2 узгоджено, що розмір збитку визначається як добуток посівної площі постраждалого поля і величини фактично понесених Страхувальником витрат на посів і вирощування застрахованих озимих сільськогосподарських культур на 1 га, але не більше суми, розрахованої виходячи з планової величини витрат на 1 га, що приведена у Додатку 1 до даного Договору та в технологічній карті вирощування застрахованої культури.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач як суб'єкт страхування в рамках договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції з СТОВ "ЯВІР" не є сільськогосподарським підприємством та при здійсненні операцій з постачання зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, звільняється від оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані), у зв'язку з таким набранням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що згідно з нормами чинного законодавства при формуванні виробничої собівартості озимого ріпаку податковий кредит по податку на додану вартість не формується. Сума ПДВ збільшує вартість товарно-матеріальних цінностей та послуг (в бухгалтерському обліку включається до рахунку 231 відповідної культури), що є прямими витратами на вирощування озимого ріпаку.
За розрахунком позивача, який підставно визнаний правильним судом першої інстанції, страхове відшкодування складає 591043,22грн.
Приймаючи до уваги те, що ПрАТ „СГ „ТАС" виплачено позивачеві страхове відшкодування в сумі 439983,53грн., позивач правомірно вимагає стягнення 151059,69грн.
З метою забезпечення виконання ПрАТ „СГ „ТАС" зобов'язань за договором страхування №А0251457 від 06.12.2011р. позивачем укладений договір поруки з Приватним підприємством „Регіональна зерноторгівельна компанія" № 19/12 від 19.12.2011р.
Відповідно до п. 1.1. Договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ПрАТ „СГ „ТАС" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору страхування №А0251457 добровільного комплексного страхування посіві озимого ріпаку на площі 450,82 га, що розташовані на території с. Нововоскресенське Нововоронцовського району Херсонської області.
Пунктом 1.3 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.
Згідно п. 1.4 Договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.
Згідно п. 1.4 Договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у випадку порушення боржником зобов'язання, яке забезпечене порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, компенсацію збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги, що відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2012р. №01-06/1624/2011 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладання такого договору.
Взявши до уваги фактичні обставини справи та керуючись нормами ст.ст.525,526,553,554 ЦК України, ст.9 ЗУ „Про страхування", місцевий господарський суд на законних підставах задовольнив позовні вимоги ТОВ „Продексим, ЛТД" про солідарне стягнення з відповідачів на його користь суми страхового відшкодування 151059,69грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача в довідці-розрахунку, доданій до позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків місцевого господарського суду, зводяться до мотивів заперечень проти позовних вимог та не вказують на наявність підстав для скасування або зміни оскарженого рішення.
Скаржником не доведено, що ним на встановлених законом підставах зменшено належне до виплати ТОВ „Продексим, ЛТД" страхове відшкодування на суму ПДВ 20% по таким складовим витрат, як пальне, добрива та засоби захисту рослин та виключено суму ПДВ по цим складовим зі складу прямих витрат на виробництво.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржене рішення господарського суду Херсонської області від 28.01.2013р. підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 28.01.2013р. залишити без змін.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 25.03.2013р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Бєляновський В.В.