Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
18 березня 2013 р. № 820/674/13-а
Харківський окружний адміністративний суд
в складі: головуючого - судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кабанова Д.С.,
за участю представників: позивача - Маро Д.Ю., Курнікової І.В., відповідача - Іванова О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Чкаловського виробничого управління житлово-комунального господарства до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Чкаловське виробниче управління житлово-комунального господарства звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2012р. №0002232211, від 24.10.2012р. №0002242211, від 24.10.2012р. №0002252211, від 24.10.2012р. №0002262211.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт та винесені податкові повідомлення - рішення від 24.10.2012р. №0002232211, від 24.10.2012р. №0002242211, від 24.10.2012р. №0002252211, від 24.10.2012р. №0002262211. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, посилаючись на незаконність висновків податкового органу через те, що господарські відносини з ТОВ «Інтехліс» мали реальний характер та відповідають вимогам чинного законодавства.
Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки.
Представники позивача - Чкаловського виробничого управління житлово-комунального господарства Маро Д.Ю., Курнікова І.В. - в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача - Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби Іванов О.А.- в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що Чкаловське виробниче управління житлово-комунального господарства зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби.
Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову перевірку Чкаловського виробничого управління житлово-комунального господарства за період квітень 2011 року, червень 2011 року, жовтень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Інтехліс», за результатами якої складено акт № 673/2211/31293214 від 10.10.2012 року (т. 1 а.с. 126-156).
Вказаним актом встановлені порушення:
- п. 138.1 ст. 138 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 11741 грн., в т.ч. за ІУ квартал 2011 року в сумі 11741 грн.,
- п. 138.1 ст.138 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 38562 грн., в т.ч. за II квартал 2011 року в сумі 38562 грн.,
- п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 9397 грн., у т.ч. у т.ч. за квітень 2011 року в сумі 4437 грн., за червень 2011 року в сумі 2463 грн., за жовтень 2011 року в сумі 2497 грн.,
- п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного періоду за квітень 2011 року в сумі 812 грн.
На підставі акту № 673/2211/31293214 від 10.10.2012 року Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області 24.10.2012 року були винесені податкові повідомлення - рішення:
- № 0002232211 (т. 1 а.с.165), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток на загальну суму 38562 грн.;
- № 0002242211 (т. 1 а.с.166), яким збільшено суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 14676,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 11741 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2935,25 грн.;
- № 0002252211 (т. 1 а.с.167), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 812 грн.;
- № 0002262211 (т. 1 а.с.168), яким збільшено суми грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 11746,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 9397 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2349,25 грн.
Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом на підставі висновків про відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача з його контрагентом, ТОВ «Інтехліс».
Щодо господарських взаємовідносин позивача, Чкаловського виробничого управління житлово-комунального господарства, з його контрагентом, ТОВ «Інтехліс», судом встановлено наступне.
Між позивачем, Чкаловським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, та ТОВ «Інтехліс» було укладено договори №28/04/11 від 28.04.11 року, № 01/06/11 від 01.06.11 року, № 26/10/11 року від 26.10.11 року (т. 1 а.с.183, 198, 203), відповідно до яких продавець, ТОВ «Інтехліс», зобов'язується передати у 30-денний строк другій стороні - покупцеві, Чкаловському виробничому управлінню житлово-комунального господарства, продукцію, а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію та сплатити за неї певну грошову суму. Вказаними договорами виначено, що передача продукції здійснюється на умовах самовивозу.
На виконання зазначеного договору ТОВ «Інтехліс» були виписані на адресу позивача товарні накладні № 638 від 28.04.11 року, №233 від 07.06.11 року, № 1135 від 26.10.11 року (т. 1 а.с.188-192, 199, 204) та податкові накладні № 638 від 28.04.11 року, № 233 від 01.06.11 року, № 1135 від 26.10.11 року (т. 1 а.с. 193-196, 201, 205) на постачання піску, цементу, витратних будівельних матеріалів, автомобільних деталей, штакету (забору), тощо.
На підтвердження доставки товарів представниками позивача надані подорожні листи службового легкового автомобіля від 29.04.2011 р., 07.06.2011 р., 26.10.2011 р. (т.1, а.с. 182,197,202), в яких зазначено, що автомобілем ВАЗ 21043 було здійснено один рейс за маршрутом Чкаловськ - Харків - Чкаловськ (Чкаловськ - Чугуїв - Харків - Чкаловськ); в одному з вказаних листів зазначено, що перевезення здійснювалося з причепом (від 29.04.2011 р.)
Також до суду надані прибуткові накладні від 28.04.2011 р., 07.06.2011 р., 26.10.2011 р. (т.1, а.с. 188-192, 199,206), які оформлені позивачем в момент оприбуткування товарів.
Щодо порядку здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом, ТОВ «Інтехліс», в ході судового розгляду справи було допитано в якості свідка начальника Чкаловського виробничого управління житлово-комунального господарства ОСОБА_4, який пояснив, що знайшов інформацію про даного контрагента, ТОВ «Інтехліс», в мережі Інтернет, особисто директора підприємства не бачив. З менеджером контрагента спілкувався телефоном та домовлявся про постачання товарів. Договори та первинні документи (товарні накладні та податкові накладні) по господарським операціям надсилалися ТОВ «Інтехліс» на адресу позивача за допомогою поштового зв'язку. Також ОСОБА_4 пояснив, що позивач отримував товари від ТОВ «Інтехліс» на автостоянці біля с.Пісочин шляхом перевантаження придбаних товарів з транспортного засобу ТОВ «Інтехліс» до автомобіля позивача ВАЗ 21043 з причепом, про що надані подорожні листи службового легкового автомобіля (т.1, а.с. 182,197,202), первинних документів на товар в момент передачі контрагентом не надавалося, товар перевозився без документів на власний ризик. Як пояснив під час допиту ОСОБА_4, перевезення товару здійснювалося водієм позивача на автомобілі ВАЗ 21043 з причепом та одночасно ним особисто власним автомобілем «Газель», що не документувалося. Зокрема, щодо перевезення 20 куб. м. піску, заднього мосту у зборі ГАЗ 53, лаку, емалі, цементу та інших матеріалів, а також 100 метрів забору (товарні накладні від 28.04.2011, 07.06.2011) свідок пояснив, що в дійсності перевезення відбувалося на вказаних двох автомобілях за декілька рейсів, пісок перевозився у мішках, в той час як у первинних документах визначено об'єм піску у метрах кубічних, що свідчить про постачання піску насипом.
Судом встановлено, що 28.04.11 року на підставі договору від 28.04.11 року ТОВ «Інтехліс» були виписані податкова накладна № 638 від 28.04.11 року та видаткова накладна № 638 від 28.04.11 року, згідно прибуткової накладної товар також оприбуткований позивачем 28.04.2011 р., при цьому подорожній лист про доставку відповідних ТМЦ датований 29.04.11 року. З матеріалів справи судом встановлено, що авансових платежів за договором від 28.04.11 року позивачем не здійснювалося, що підтвердила в судовому засіданні представник позивача Курнікова І.В. Тобто, ТОВ «Інтехліс» податкова накладна № 638 від 28.04.11 року виписана раніше настання першої події, всупереч вимогам ч. 187.5 ст. 187 ПК України. Крім того, позивачем товар за даними бухгалтерського обліку оприбуткований раніше дати його отримання, зазначеної у подорожньому листі.
Також судом встановлено, що податкова накладна №233 від 01.06.11 року за договором № 01/06/11 від 01.06.11 року виписана також до дати настання першої події згідно даним інших первинних документів, а саме видаткової накладної №233 від 07.06.11 року та подорожнього листа від 07.06.2011 р. Представники позивача пояснили, що у податковій накладній помилково зазначено невірну дату її виписки - 01.06.11 року замість 07.06.11 року, щодо чого скарг на контрагента позивачем не подавалося.
З наданого для огляду в судовому засіданні журналу реєстрації виданих довіреностей позивача, копія якого залучена до матеріалів справи (т.1, а.с. 233-225), судом встановлено, що відомості про видачу довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ «ІНТЕХЛІС» містять виправлення (№ довіреності 110), строк дії довіреностей та дати отримання ТМЦ містять розбіжності (№№ довіреностей 117,118).
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про не підтвердження первинними документами, наданими як при проведенні перевірки, так і до суду фактів реального отримання позивачем ТМЦ саме від ТОВ «ІНТЕХЛІС».
Крім того, судом з бухгалтерської довідки № 94 від 15.03.2013 р. (т.2, а.с. 2-3) встановлено, що насос ЕВЦ 8-40-150, оприбуткований згідно видаткової накладної № 1135 від 26.10.2011 р., введено в експлуатацію як основний засіб у листопаді 2011 р. Як пояснила в судовому засіданні головний бухгалтер позивача Курнікова І.В., його вартість в повній сумі 12484,17 грн. (без ПДВ) відображено по рядку 05 податкової декларації з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року у складі витрат, крім того додатково відображена сума нарахованої на його вартість амортизації. Тобто, позивачем в податковому обліку з податку на прибуток сформовано витрати на повну суму вартості основного засобу (без ПДВ), що суперечить вимогам п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Досліджені судом в ході розгляду справи докази не підтверджують реальність здійснення операцій саме контрагентом позивача - ТОВ «Інтехліс», судом встановлено порушення порядку виписки податкових накладних - їх виписка до дати настання першої події, а також неправомірне формування позивачем витрат з податку на прибуток в сумі повної вартості придбаного основного фонду, з огляду на що висновки акту перевірки є правомірними.
Також згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
При вирішенні справи судом встановлено, що 05.03.2012р. Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.
В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що висновок про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у позивача податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 24.10.2012р. №0002232211, від 24.10.2012р. №0002242211, від 24.10.2012р. №0002252211, від 24.10.2012р. №0002262211 є необґрунтованими, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Чкаловського виробничого управління житлово-комунального господарства до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2013 року.
Суддя Білова О.В.