2/463/14/13
19 березня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого-судді Мартинишина Я.М.
при секретарі судових засідань Здибель І.І.
при участі: позивачів за первісним позовом - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника позивача - ОСОБА_5
відповідачів за первісним позовом - ОСОБА_6, ОСОБА_7
представника відповідачів - ОСОБА_8
представника третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської
ради - Батенчук М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18, третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про зобов'язання демонтувати гараж та навіс, зобов'язання не чинити перешкод в користуванні спільним майном,
зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні спільним майном, зобов'язання привести квартиру до попереднього стану шляхом знесення, зобов'язання відремонтувати дренажний злив, -
встановив:
Позивачі звернулися із зазначеним позовом в якому, з урахуванням письмової заяви від 02 грудня 2011 року просять зобов'язати відповідачів демонтувати самовільно влаштовані металевий навіс для зберігання автомобіля та гараж на АДРЕСА_1 зобов'язати вказаних осіб не чинити перешкод в користуванні спільним горищем.
Свої вимоги мотивують тим, що будинок АДРЕСА_1 складається із чотирьох квартир, має прибудинкову територію. Відповідачі самовільно влаштували на прибудинковій території гараж та навіс для зберігання автомобілів. Вказані будівлі розташовані перед вікнами квартир позивачів. Також відповідачами чиняться перешкоди в доступі до спільного горища. Неодноразові спроби врегулювати спірне питання досудовим способом результату не принесли.
Відповідачі подали до суду зустрічний позов, в якому просили зобов'язати позивачів за первісним позовом усунути перешкоди в користуванні горищем та привести квартиру АДРЕСА_2 до попереднього стану шляхом знесення самовільного будівництва, зобов'язати привести квартиру до попереднього стану, ліквідувавши перегородку, яка влаштована над склепінням належного їм підвального приміщення, знести самовільно влаштований цоколь перед квартирою АДРЕСА_1, а також зобов'язати останніх відремонтувати дренажний злив біля своєї квартири.
Свої вимоги мотивують тим, що відповідачі самовільно зайняли та переобладнали під житло спільне горище над квартирою АДРЕСА_2. Вважають, що такими діями порушено право власності позивачів на частину горища, яке є допоміжним приміщенням будинку та перебуває у спільній власності власників усіх квартир будинку. Окрім того таке переобладнання є самовільним, а тому підлягає знесенню. Зазначають, що мешканцями квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самовільно прибудовано цоколь до сходової клітки розміром 1*2 м. Вказаний цоколь зумовив замокання стін їхньої квартири та утворенню грибку. Крім того відповідачі провели перепланування у своїй квартирі, внаслідок чого влаштовано декілька перегородок, одна з яких опинилася на склепінні цокольного поверху, в якому знаходяться належні їм підвальні приміщення. Внаслідок влаштування такої перегородки склепіння просіло на 10 см. Відповідачі протягом багатьох років не ремонтують дренажного зливу, внаслідок чого атмосферні опади попадають під фундамент будинку та руйнують підвальне приміщення.
В судовому засіданні позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка діє від власного імені та як представник ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, представник ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які діють від власного імені та як представники ОСОБА_3 та ОСОБА_19 позовні вимоги первісного позову з урахуванням заяви 02 грудня 2011 року підтримали, дали пояснення аналогічні фабулі позовної заяви. Просили первісний позов задовольнити, а в задоволені зустрічного позову відмовити.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_19 подали письмове заперечення на зустрічну позовну заяву в якій зазначили, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 самочинно реконструювали підвальне приміщення, що знаходиться під квартирою АДРЕСА_1. Такими діями порушено природну вентиляцію у підвалі, що зумовило появу грибка на стінах їхньої квартири. Зазначають, що ОСОБА_6 має забезпечити вільний доступ до горища, а не доступ за додатковим узгодженням із останнім. Реконструкція їхньої квартири №1 здійснена у відповідності до дозволів, наданих 1980 року та 1985 рок, а також протоколу міжвідомчої комісії та рішення Червоноармійського райвиконкому м. Львова №310 від 12 травня 1987 року.
Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 відмовилися від позовної вимоги про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні горищем та привести квартиру АДРЕСА_2 до попереднього стану шляхом знесення самовільного будівництва відмовилися. Викладене є безумовним правом позивачів в силу ст.31 ЦПК України. Решту вимог зустрічного позову підтримали, просили їх задовольнити. В задоволенні первісного позову просили відмовити за безпідставністю. Дали пояснення аналогічні фабулі позовної заяви та письмового заперечення на первісний позов. Зокрема зазначили, що вимога про демонтаж самовільно встановленого гаража та навісу заявлені неналежними позивачами, так як право звертатися із позовом про демонтаж самочинного будівництва надано виключно органу місцевого самоврядування. Ствердили, що навіс ними демонтовано самостійно. Також вказали, що не чинять перешкод позивача за первісним позовом у користуванні горищем.
Представник третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради Батенчук М.М. в судовому засіданні зазначила, що у вирішення спору покладається на розсуд суду.
Від ОСОБА_14 надійшла заява від 31 жовтня 2011 року про розгляд справи без її участі.
Третя особа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, про причини неявки не повідомило. Враховуючи належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи, заслухавши думку учасників процесу, які з'явилися, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, які з'явилися, дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, суд вважає, що у задоволенні як первісного так і зустрічного позову слід відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_19 належить право власності на квартиру АДРЕСА_1
ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 є власниками квартир №2 та №3 у вказаному будинку. ОСОБА_13 та ОСОБА_2 є власниками квартири №3а. При цьому вказана квартира є самостійною, відокремленою від інших квартир, будівлею.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи свідоцтвом про право власності на квартиру від 14 листопада 1994 року №30870, витягом про державну реєстрацію прав від 08 листопада 2012 року №36177820, договором купівлі-продажу від 22 лютого 2002 року, розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14 травня 2007 року №293. Такі обставини встановлені рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 жовтня 2010 року у справі №2-1411/2010 р., яке набрало законної сили та визнані сторонами.
Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивачі за первісним позовом наполягають на задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідачів знести гараж та навіс, що знаходяться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Личаківського районного суду від 23 грудня 2011 року у справі №2-65/11, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволені позову Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_20, яка померла і спадкоємцем якої є ОСОБА_7 (свідоцтво про право на спадщину від 19 жовтня 2012 року) про знесення гаража, який є й предметом даного спору.
У вказаному спорі представник Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради стверджував, що такий гараж збудований ОСОБА_20 Відмовляючи у задоволені позову суд зазначив, що немає підстав для знесення вказаного гаража серед іншого, через не доведення факту будівництва вказаного гаражу ОСОБА_20, відсутності підстав для його знесення, вказаний гараж знаходиться на спірній земельній ділянці ще з 1950 року.
Позивачами за первісним позовом не доведено факту будівництва спірного гаражу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, такого факту не встановлено і щодо спадкодавця ОСОБА_20, відтак обов'язок по демонтажу вказаного гаража на відповідачів покладений бути не може.
Суд звертає увагу на необґрунтованість та недоведеність фактів порушення прав позивачів вказаним гаражем, як необхідну передумову його демонтажу. При цьому суд бере до уваги твердження самих позивачів, викладене у позовній заяві. Зокрема, позивачі зазначають, що усі варіанти визначення порядку користування земельною ділянкою - прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 враховують існування спірного гаража.
Визначення порядку користування земельною ділянкою урахуванням вказаного гаража закріплено описаним вище рішенням Личаківського районного суду від 29 жовтня 2010 року у справі №2-1411/2010р. Позивачам для користування виділена частина земельної ділянки, що не зайнята гаражем чи під'їздом до них.
Навіс для зберігання автомобіля, який також просять знести позивачі у первісному позові, є тимчасової спорудою, без фундаменту та був самостійно демонтований відповідачами. Даний факт не заперечується позивачами та підтверджується фотографією, щодо достовірності та належності якої у сторін спору зауважень не було.
Щодо вимоги первісного позову про зобов'язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні позивачами спільним горищем то сторонами спору визнано, що вхід на вказане горище існує лише із квартири відповідачів. Останні ствердили, що не чинять перешкод у користуванні горищем, проте, враховуючи, що доступ до горища обладнано через квартиру можуть забезпечити такий лише за присутності когось із членів сім'ї у квартирі. Позивачі не спростували вказаного твердження відповідачів. Проте зазначили, що хочуть окремий вхід, щоб мати доступ до горища у будь-який час та незалежно від відповідачів. Таким чином позивачі фактично просять дозволити здійснити реконструкцію будинку шляхом обладнання окремого входу на горище. Підтвердженням наведеного слугує заперечення на зустрічний позов та клопотання про проведення відповідної експертизи.
Суд зазначає, що реконструкція будинку здійснюється у передбаченому законом, зокрема Житловим кодексом України та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку, на підставі відповідних дозвільних та проектних документів. До компетенції суду відповідні повноваження не належать і вирішуватися судом не можуть.
Відтак вимоги первісного позову до задоволення не підлягають.
Щодо вимоги зустрічного позову про зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 усунути перешкоди в користуванні горищем та привести квартиру АДРЕСА_2 до попереднього стану шляхом знесення самовільного будівництва то судом враховано відмову позивачів від такої вимоги.
Окрім того суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 липня 2011 року у справі №2-64/11, яке набрало законної сили, ОСОБА_10 вже зобов'язано демонтувати, а ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 зобов'язано не чинити перешкод в демонтажі самовільно здійсненої надбудови над квартирою АДРЕСА_2 та приведення квартири до попереднього стану.
У зустрічному позові позивачі просять також зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_19 привести квартиру до попереднього стану, ліквідувавши перегородку, яка влаштована над склепінням підвального приміщення та знести цоколь перед квартирою АДРЕСА_1.
Позивачі зазначають, що вказана перегородка та цоколь призводять до замокання їхнього підвального приміщення. При цьому позивачами не подано жодного доказу на підтвердження такого замокання та причинного зв'язку між діями відповідачів та описаними наслідками. Не доведено також, що цоколь побудовано саме відповідачами.
Окрім того з виписки із протоколу №26 засідання МВК Червоноармійського РІК від 03 грудня 10\980 року вбачається про технічну можливість проведення перепланування квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, із виписки з протоколу №25 засідання МВК Червоноармійської РІК від 25 грудня 1985 року вбачається про надання ОСОБА_3 дозволу на влаштування перегородки в приміщенні 1-3. У вказаній виписці казано також, що після влаштування перегородки квартира буде складатися із трьох жилих кімнат площею 57,0 кв.м., кухні та комунальних вигод.
Як вбачається із технічного паспорта на вказану квартиру від 24 листопада 1994 року та свідоцтва про право власності на квартиру від 14 листопада 1994 року №30870 - квартира АДРЕСА_1 була приватизована відповідачами за зустрічним позовом вже з урахуванням встановленої перегородки. Відтак відповідачі набули право власності на квартиру з урахуванням перегородки. Правомірність приватизації та правовстановлюючі документи не оспорюються, а відповідно підстав зобов'язувати відповідачів здійснювати будь-які дії щодо належного їм майна немає.
Недоведеною та необґрунтованою є зустрічна позовна вимога про зобов'язання відповідачів відремонтувати дренажний злив. Так необґрунтовано який конкретно дренажний злив потрібно відремонтувати, чому такий злив, який покликаний відводити вологу від цілого будинку має ремонтувати власник однієї із квартир будинку, а не спільно власники усіх квартир чи балансоутримувач будинку.
Слід зазначити, що у відповідності до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року N 76, обов'язок по утриманню будинків та прибудинкової території, поточний ремонт будинку, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання покладається на балансоутримувача будинку.
Таким чином вимоги зустрічного позову до задоволення не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні усіх позовних вимог, суд відзначає, що в силу приписів ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В силу приписів ст.ст. 135, 137, 143 ЦПК України, забезпечення доказів, витребування доказів, призначення судових експертиз відбувається виключно за заявою учасників судового процесу.
На виконання ч.4 ст.10 ЦПК України суд неодноразово надавав сторонам можливість належним чином обґрунтувати свої вимоги та надати відповідні докази. Сторони мали для цього достатньо часу, проте такими правами не скористались.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 321, 376 ЦК України, ст.152 Житлового кодексу України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18, третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про зобов'язання демонтувати гараж та навіс, зобов'язання не чинити перешкод в користуванні спільним майном - відмовити за безпідставністю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні спільним майном, зобов'язання привести квартиру до попереднього стану шляхом знесення, зобов'язання відремонтувати дренажний злив - відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: