Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1015/13 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_4
Доповідач Карпенко О. Л.
19.03.2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - Карпенка О.Л.,
суддів - Голованя А.М., Черниш Т.В.,
за участю секретаря - Діманової Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2013 року, -
12 лютого 2013 року ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_3 про стягнення 121 300 грн. заборгованості за договорами позики від 30 листопада 2007 року, від 11 грудня 2007 року, від 28 грудня 2007 року, від 06 лютого 2008 року, від 27 червня 2008 року, від 10 липня 2008 року.
Крім того позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3, а саме: житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1; земельну ділянку сільгосппризначення площею 50,58 га на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Заяву обґрунтовано тим, що відповідач має значну заборгованість перед ним а також іншими особами, може ухилитися від виконання боргового зобов'язання і з цією метою відчужити належне йому майно.
Ухвалою судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2013 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати її та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову а також постановити окрему ухвалу відносно судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області ОСОБА_4 за допущенні нею порушення закону. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвала є необґрунтованою, за своїм змістом не відповідає ст. 210 ЦПК України, суддя послалася на норму невідомого законодавчого акту. Він надав суду необхідні відомості для вирішення його заяви про забезпечення позову. В порушення вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України суддя розглянула заяву не в день її надходження до суду. Суддя перебуває у дружніх стосунках з відповідачем і надає йому можливість уникнути відповідальності.
Письмові заперечення від відповідача на апеляційну скаргу не надійшли.
В судовому засіданні позивач підтримав свою апеляційну скаргу.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України).
Відмовляючи у забезпеченні позову, суддя першої інстанції обґрунтовано вказала на те, що заява не містить даних, які б свідчили, що невжиття такого заходу забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання можливого рішення суду.
Колегія суддів вважає, що такий висновок судді першої інстанції відповідає матеріалам позовної заяви та заяви про забезпечення позову і є вірним.
Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Однак матеріали заяви позивача не містять даних про особу відповідача: відсутність або наявність у нього постійної роботи, доходу, іншого майна, в тому числі житла, його вартість.
Також в матеріалах заяви відсутні дані про те, що будинок з господарськими будівлями біля нього за адресою АДРЕСА_1, належить відповідачу. Відсутність таких даних унеможливлює накладення арешту на це майно так, як арешт може бути накладений на майно відповідача, а не інших осіб.
Намір відповідача на розпорядження цим майном не підтверджений.
Відповідно до п. 15 Перехідних положень ЗК України земельна ділянка сільгосппризначення, на яку вказує позивач, не може бути відчужена відповідачем.
Позивач посилався у заяві на наявність у відповідача заборгованості перед іншими особами, але таке твердження не було обґрунтовано конкретними фактами, які були відомі позивачу.
Колегія суддів не приймає до уваги при вирішенні апеляційної скарги подані позивачем докази майнових вимог до відповідача інших осіб так, як вони не надавалися до суду першої інстанції.
Твердження позивача про порушення суддею строків розгляду заяви є безпідставним так, як заява була розглянута і вирішена після відкриття провадження у справі в той самий день, 15 лютого 2013 року.
Відповідно до роз'яснень наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 1 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК).
За своєю формою оскаржува ухвала відповідає вимогам ч. 1 ст. 210 ЦПК України.
Та обставина, що, цитуючи норму ч. 2 ст. 151 ЦПК України, суддя не вказала назву законодавчого акту з якого приведена цитата не може свідчити про незаконність чи необґрунтованість ухвали так, як далі за текстом суддею зазначено всі норми ЦПК України, якими вона керувалася при вирішенні заяви.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення суддею першої інстанції вимог законодавства при вирішенні заяви про забезпечення позову, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Підстав для постановлення окремої ухвали відносно судді колегія не вбачає.
Відповідно до ч. 3 ст. 151, ст. 168 ЦПК України, відмова у задоволенні заяви про забезпечення не позбавляє позивача права повторно подати таку заяву до суду на будь-якій стадії розгляду справи в суді.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: