Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" березня 2013 р.Справа № 922/847/13-г
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна", м. Тернопіль
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ловис" Лімітед, м. Харків
про стягнення 151257,85 грн.,
за участю :
представника позивача - Скачкова Н.О. дов. б/н від 18.03.13р.
представника відповідача - не з"явився.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ловис" Лімітед про стягнення основної заборгованості в розмірі 127962,00 грн., пені в розмірі 2138,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 255,92 грн., 3% річних у розмірі 427,67 грн.та штрафу в розмірі 20473,91 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки №0041-ХА/12 від 03.01.2012р.
Ухвалою суду від 27.02.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/847/13-г та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.03.13р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Крім того, позивачем, разом із позовною заявою було надано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Ловис" Лімітед.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Тобто, такі заходи застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду, а особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"№16 від 26.12.2011 р. визначено, що при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
В данному випадку, позивачем не було надано до суду доказів того, що відповідач здійснює будь - які дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, або щодо відчудження свого майна, а також, доказів того, що невжиття таких заходів зможе утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому, в разі постановлення його на користь позивача.
Враховуючи викладене вище, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (арк. с. 58).
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" - Продавець (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Ловис" Лімітед - Покупець (відповідач у справі) 03.01.2012р. було укладено Договір поставки №0041-ХА/12 за яким Продавець зобов"язуєься передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність Покупця, а покупець зобов"язується приймати та оплачувати Продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, кількість, ціна товару визначається сторонами на кожну партію окремо.
Асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним Договором, вказується у накладних, які є невід"ємною частиною даного Договору. (п.2.1 договору).
На виконання умов даного договору Позивач поставив Відповідачу товар (тютюнові вироби), що підтверджується видатковими накладними №ХА12-000168789 від 26.12.2012р. на суму 70946,64 грн. та №ХА12-000170832 від 29.12.2012р. на суму 57015,36 грн. (арк.с. 17-20), всього на суму 127962,00 грн.. Вказаний товар отримано представником відповідача - Силаевим Е.В., повноваження якого підтверджується довіреністями №162 від 26.12.2012р. та №165 від 29.12.2012р. (арк..с. 21-24).
П. 4.8 Договору встановлено, що максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день.
Як вбачається з матеріалів справи, за поставлений за Договором товар відповідач не розрахувався таким чином, на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 127962,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 127962,00 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню в розмірі 2138,35 грн., штраф в розмірі 20473,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 255,92 грн. та 3% річних у розмірі 427,67 грн.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п.6.2 Договору у разі прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов"язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Крім того, згідно п. 6.3 Договору у випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарні дні відповідач сплачує на користь позивача одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.
Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 2138,35 грн. та штрафу в розмірі 20473,91 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 255,92 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 427,67 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 536, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 65, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ловис" Лімітед (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код ЄДРПОУ: 21216678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (46020, м. Тернопіль, вул. Д. Лук"яновича, буд.1, код ЄДРПОУ: 30622532) основну заборгованість в розмірі 127962,00 грн., пеню в розмірі 2138,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 255,92 грн., 3% річних у розмірі 427,67 грн., штраф в розмірі 20473,91грн. та 3025,16 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.03.2013 р.
Суддя Денисюк Т.С.