Провадження № 22ц/790/2210/13
Справа №6922/12 Головуючий 1 інст. - Бородіна О.В.
Категорія: право власності Доповідач - Бобровський В.В.
21 березня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого Бобровського В.В.,
С у д д і в Шевченко Н.Ф.,
Кокоші В.В.,
при секретарі Гелашвілі Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 10 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності, -
У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання її права власності на самочинно збудований гараж у дворі житлового будинку АДРЕСА_1
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те що вона мешкає в квартирі НОМЕР_1 у цьому будинку, визнала інвалідом 2-ої групи й задля забезпечення пересування індивідуальним транспортним засобом відповідно рішення виконкому Ленінської районної ради у м.Харкові від 2 серпня 2005 року та договору укладеного 17 грудня 2004 року з КПЖРЕП Ленінського району про використання прибудинкової території з дотриманням санітарно-технічної протипожежних вимог встановила металевий гараж, який згодом обклала його цеглою.
Зазначивши, що її звернення про прийняття гаражу в експлуатацію залишено без задоволення, як самочинно збудований, відповідно до ст..331 ЦК України на підставі ч.3 ст.376 цього Кодексу ОСОБА_3 просила задовольнити позовні вимоги.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 10 січня 2013 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно збудований гараж АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі Харківська міська рада з посиланням на безпідставність позову, неправильне застосування судом норм матеріального права при задоволенні позову та неповне з'ясування судом обставин справи в порушення вимог процесуального права, рішення районного суду просить скасувати, новим рішення у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на них, колегія вирішила апеляційну скаргу Харківської міської ради відповідно до ч1 ст.309 ЦПК України задовольнити, рішення районного суду скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити з наступного.
Згідно до ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог і заперечень, крім обставин, встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.
Задовольняючи позовні вимоги із застосуванням положень ст..331 ЦК України про право власності на новостворене нерухоме майно з моменту завершення будівництва, суд посилався на те, що збудований гараж не порушує прав інших осіб та те, що ОСОБА_3 тривалий час користується гаражем, збудованим у відповідності до будівельних норм та правил.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням вимог процесуального права при ухваленні рішення судом.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 збудовано самочинно капітальний гараж у залізобетонних конструкцій у дворі будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України міською радою у власність або у користування для цієї мети позивачу не надавалась.
Рішеннями виконкому Ленінської районної у м.Харкові ради від 2 серпня 2005 року № 391 ОСОБА_3 дозволено установку лише металевого гаражу, як інваліду загального захворювання. Одночасно визначено, що після припинення права користування металевим гаражем останній підлягав демонтажу у місячний строк.
Згідно затвердженого проекту металевого гаражу від 31 січня 2007 року не дозволялось встановлення гаражу з інших конструктивних будівельних матеріалів.
Факт самочинного будівництва капітального гаражу з фундаментом, з мощеннями та із залізобетонних конструкцій сторонами у справі визнаються, не оспорюється й той факт, що земельна ділянка позивачу для такого будівництва не надавалась.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України споруда вважається самочинним будівництвом, якщо ця споруда збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу та належно затвердженого проекту.
Право власності на цю споруду може бути визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво за нормою ч.3 ст.276 ЦК України за рішенням суду за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З огляду на викладене, колегія вважає рішення районного суду про задоволення позову ОСОБА_3, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та в порушення вимог процесуального права щодо встановлення обставин справи та які правовідносини з них випливають.
Рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_3 як безпідставні та необґрунтовані залишити без задоволення.
Керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 10 січня 2013 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований гараж у дворі будинку АДРЕСА_1 - відмовити.
В решті це рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді