Справа № 358/371/13-к Провадження № 1-кп/358/26/13
22 березня 2013 року Богуславський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Годжаєвій З.Ф., за участю прокурора Ковальського В.В., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_3., ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі кримінальне провадження № 12013100090000144 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Богуслава Київської області, українки, громадянки України, освіта повна загальна середня, одруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Ісайки, Богуславського району Київської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
19 лютого 2013 року близько 21 години 45 хвилин ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 з метою таємного викрадення чужого майна прийшли до господарства АДРЕСА_3. ОСОБА_3. залишилась біля господарства ОСОБА_6 спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб не бути застигнутим на місці вчинення злочину, а ОСОБА_4 скориставшись відсутністю власниці та сторонніх осіб, відкрив двері господарської будівлі звідки викрав корову, яку потім вивів за територію господарства і разом з ОСОБА_5 зникли з місця вчинення злочину, чим самим потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили матеріальну шкоду у розмірі 8000 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та показав, що 19.02.2013 року він запропонував своїй співмешканці ОСОБА_3. викрасти корову у ОСОБА_1 на, що остання погодилась. Після цього, він взяв мотузку і разом з ОСОБА_3. пішли до господарства ОСОБА_1 Коли прийшли до господарства ОСОБА_1, то ОСОБА_3. залишилась на дорозі біля господарства дивитись, щоб ніхто не йшов, а він підійшов до повітки, двері якої були прикриті, відчинив їх та зайшов у середину приміщення, де побачив корову та теличку. Він надів на корову мотузку та вивів її з повітки. Після цього він разом з ОСОБА_3. відвели корову на край села, щоб продати. Він зателефонував ОСОБА_7 з яким домовився зустрітись та продати корову. Про те, що корова була викрадена він ОСОБА_7 не казав. ОСОБА_7 приїхав на автомобілі з причепом, але вони не змогли завести корову на причіп, тому ОСОБА_7 відмовився купляти корову. Після цього, вони відпустили корову, оскільки злякались. У вчиненому щиро кається та просив суворо не карати.
Обвинувачена ОСОБА_3. в судовому засіданні вину свою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнала повністю та надала суду покази щодо фактичних обставин вчинення нею кримінального правопорушення аналогічні показам обвинуваченого ОСОБА_4. У вчиненому щиро кається, просила суворо не карати та обіцяла, що більше такого не буде вчиняти.
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що по сусідству з нею проживає ОСОБА_2, з яким вони разом купили корову та тримати в її повітці. ОСОБА_2 годував і вичищав від корови, а вона її доїла. 20.02.2013 року близько 04.00 години вони з ОСОБА_2. виявили, що їх корова зникла. Вони побачили, що сліди корови вели від її двору на дорогу. ОСОБА_2 разом зі своїм сином пішли шукати корову і через деякий час вони її знайшли та привели назад.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні надав суду покази аналогічні показам потерпілої ОСОБА_1
Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_3. та ОСОБА_4 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не заперечували проти дослідження доказів щодо тих обставин, що ніким не оспорюються, та судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати зазначені обставини у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Суд визнає, що вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України доведена повністю, оскільки вони 19 лютого 2013 року за попередньою домовленістю здійснили таємне викрадення корови, шляхом проникнення у приміщення, чим самим потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили матеріальну шкоду у розмірі 8000 гривень.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_3. та ОСОБА_4, суд у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, їх особи, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинувачених є щире каяття у вчиненому, сприяння у розкритті злочину, правдиві та послідовні покази.
Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.
При призначенні виду та міри покарання, виходячи з вимог закону про достатність покарання для виправлення обвинувачених та запобігання вчинення інших злочинів, суд враховує наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, дані про осіб, які раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувались, їх молодий вік, за даними облікової документації не перебувають на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання обвинувачений ОСОБА_4 характеризується посередньо, а обвинувачена ОСОБА_3. характеризується негативно, на даний час вони офіційно не працюють та те, що від вчиненого злочину не настало тяжких наслідків, а також приймаючи до уваги те, що потерпілі не мають до обвинувачених претензій матеріального та морального характеру, суд приходить до висновку, що одна лише тяжкість вчиненого ними кримінального правопорушення не може бути єдиною та безумовною підставою про неможливість виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства.
Таким чином, суд приходить до переконання за можливе призначити обвинуваченим ОСОБА_3. та ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, звільнити їх від відбування покарання з випробуванням та покласти на них обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися до вищевказаної інспекції для реєстрації.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_3. у вигляді особистого зобов'язання, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися до вищевказаної інспекції для реєстрації.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_4. у вигляді особистого зобов'язання, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Речові докази по справі: корова українська чорно-рябої породи, яка передана на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_1 (а.с. 31) - залишити у її розпорядженні та вважати повернутою за належністю.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд Київської області протягом 30 днів з моменту проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано або змінено, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Крім того, обвинуваченим та потерпілим роз'яснено положення ч.3 ст. 376 КПК України про право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя В. М. Корбут