Справа № 2-477/12
12 березня 2013 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді Ковальчука М.В.
при секретарі Дворак Г.П.
за участю:
прокурора Бородіної Л.Г.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника заінтересованої особи ОСОБА_3
свідоків ОСОБА_4
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить суд розірвати шлюб з відповідачем та стягнути з останнього аліменти на утримання неповеолітніх дітей, при цьому зазначивши, що з 28.01.1999 року вони перебувають у шлюбі, який був зареєстрований Новобілокоровицькою селищною радою Олевського району Житомирської області за актовим записом № 3. Від спільного проживання у шлюбі з відповідачем мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 які проживають по місцю проживання позивачки.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала із підстав, які зазначені у її позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги позивачки визнав повністю, але не погоджується з визначеням місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 і просить суд визначити місце проживання сина з ним.
Прокурор в судовому засіданні, вважає, що діти мають проживати з позивачкою.
Представник органу опіки та піклування Новобілокоровицької селищної ради в судовому засіданні також зазначила, що діти сторін мають проживати з позивачкою.
В судовому засіданні встановлено, що сторони 28.01.1999 року уклали шлюб, який був зареєстрований Новобілокоровицькою селищною радою Олевського району Житомирської області за актовим записом № 3, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. Від спільного проживання в шлюбі сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 що стверджується копіями свідоцтв про народження дітей.
Під час проживання у шлюбі між сторонами виникли неприязні відносини, які створили обстановку при якій збереження сім'ї є неможливим, у зв'язку з чим сторони не підтримують шлюбні відносини більше шести місяців, спільного господарства не ведуть. На примирення відповідач не погоджується.
Позивачка не перебуває на обліку з приводу вагітності в Олевській центральній районній лікарні, що стверджується довідкою Олевської ЦРЛ від 03.12.2012 року за №3552, а також немає неповнолітніх дітей віком до одного року.
Обставин, які перешкоджають розірванню шлюбу судом не встановлено. Суд вважає, що подальше спільне проживання сторін та збереження їх сім'ї є неможливим, тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст.109,110,112 СК України з яких слідує, що шлюб розривається за заявою одного із подружжя, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу стали неможливими і якщо заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини або чоловіка .
Із ст.113 СК України слідує, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. В судовому засіданні позивачка просила суд залишити їй шлюбне призвище ОСОБА_1
Неповнолітніх дітей слід залишити з позивачкою для подальшого виховання, відповідно до вимог ст.160, 161 СК України, оскільки це не суперечить її інтересам та інтересам дітей з наступних обставин.
Допитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснив, що він хоче проживати з позивачкою, а неповнолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 бажає проживати з обома батьками.
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно зі ст. ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Обидві сторони відповідально ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, мають позитивні характеристики, належні матеріально-побутові умови для забезпечення потреб малолітніх дітей, а вони в свою чергу однаково добре ставляться як до матері, так і до батька.
Відповідно до виновку органу опіки та піклування Новобілокоровицької селищної ради, орган опіки і піклування вважає за доцільне проживання неповнолітніх дітей з матірю.
З принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, слідує, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідач не надає добровільно матеріальної допомоги (аліментів) позивачці на утримання та виховання дітей, хоча має таку можливість, оскільки має постійне місце роботи, молодий вік, не страждає на будь-яке захворювання, не є інвалідом і має можливість утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, належним чином, як того вимагає Закон.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, № 2402-ІІІ, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Із положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, частин 7, 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
Так статтею180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Разом з тим статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В даному випадку суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від обов'язку утримувати неповнолітніх дітей, чим ставить їх у складне матеріальне становище та порушує їх право на достатній життєвий рівень, а тому аліменти на утримання неповнолітніх дітей повинні бути стягнуті з відповідача в судовому порядку.
Крім того, відповідач визнав в судовому засіданні, що коштів на утримання дитини позивачці не надає.
В статті 181 Сімейного кодексу України прямо визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, оскільки сторони домовленості між собою не досягли то аліменти слід стягнути в судовому порядку.
В частині позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача до досягнення дітьми 23 років у випадку якщо вони будуть навчатися, позивачки слід відмовити, оскільки відповідно до ст.199 СК України, слідує що якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. на даний час діти не навчаються і вимога позивачки є передчасною.
Керуючись ст. ст. 3,10,11,15,57,60,81,88, 212-215, 217 ЦПК України та 109, 110, 112, 113, 180, 182, 183, ч.1 ст.191,199 Сімейного кодексу України, суд,--
Позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований 28.01.1999 року Новобілокоровицькою селищною радою Олевського району Житомирської області за актовим записом № 3 - розірвати.
Місцем проживання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 визначити за місцем проживання матері ОСОБА_1.
Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу в органах ДРАЦСу залишити - ОСОБА_1
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд цивільної справи судом в розмірі 107,30 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 жителя АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до ІНФОРМАЦІЯ_1, а далі в розміри 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до ІНФОРМАЦІЯ_2 але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно.
В частині стягнення аліментів на випадок продовження дітьми навчання до 23 років відмовити за безпідставністю.
Стягнення аліментів проводити з 06.11.2012 року
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 229.40 грн., які перерахувати на р/р 31215206700460, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37937308, УДК у Олевському районі, код класифікації доходів бюджету - 220300001, Банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області, МФО - 811039.
З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись 18 березня 2013 року.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: М. В. Ковальчук