ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
21 березня 2013 року Справа № 913/349/13-г
Провадження №26/913/349/13-г
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м.Луганськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ
про стягнення заборгованості за договором №698 від 16.06.2007 в сумі 7812 грн. 02 коп., пені в сумі 483 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 170 грн. 04 коп., інфляційних нарахувань в сумі 42 грн. 21 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - юрисконсульт Стариков А.С., довіреність №27-д від 08.02.2013;
відповідач - підприємець ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 12.01.2000;
від відповідача - представник за довіреністю ОСОБА_3, довіреність №166 від 25.02.2013.
Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №698 від 16.06.2007 в сумі 7812 грн. 02 коп., пені в сумі 483 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 170 грн. 04 коп., інфляційних нарахувань в сумі 42 грн. 21 коп.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, усно заперечив проти позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
16.06.2007 між Луганським міським комунальним підприємством „Теплокомуненерго" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач, відповідач) було укладено договір на поставку теплової енергії №698 (далі договір), за умовами якого постачальник зобов'язався подавати споживачу теплову енергію необхідної якості і в необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової приналежності, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію в повному обсязі по встановленим тарифам в строки, передбачені договором (п.1 договору).
В п.2.2 договору сторони встановили, що початок та закінчення опалювального періоду визначаються погодними умовами і встановлюються постачальником на підставі винесеного рішення виконавчого комітету міської ради за середньодобової температури зовнішнього повітря +8єС протягом 3-х діб з оформленням двосторонніх актів.
Відповідно до п.3.2.7 договору споживач зобов'язаний сплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 5-денний термін з дня його отримання та щомісячно до 10-го числа здійснювати звірення розрахунків з відділом збуту постачальника за минулий період (п.3.2.11).
Згідно п.5.1 договору облік теплової енергії здійснюється за приборами обліку.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій формі відповідно до затверджених тарифів на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під розписку (п.6.1 договору).
В п.6.4 сторони передбачили, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим.
Згідно п.7.2.6 договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію в строки, зазначені в п.6.1 і п.6.4 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, діючої в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний період.
Як зазначив позивач, він свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та виставив відповідачу відповідні рахунки (а.с.30-48), докази направлення (а.с.49-67).
Відповідач за надані послуги не оплатив, тому за ним виникла заборгованість за період з червня 2011 року по грудень 2012 року в сумі 7812 грн. 02 коп., на яку позивач нарахував пеню в сумі 483 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 170 грн. 04 коп., інфляційні нарахування в сумі 42 грн. 21 коп. та звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтями 24, 25 Закону України „Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.4 договору сторони передбачили строк виконання обов'язку відповідача з оплати наданих послуг не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим, який відповідач не був дотриманий.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки, які останній повинен був сплачувати, але не сплачував, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу за період з червня 2011 року по грудень 2012 року в сумі 7812 грн. 02 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2.6 договору сторони передбачили, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію в строки, зазначені в п.6.1 і п.6.4 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, діючої в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний період.
Таким чином, нарахована позивачем відповідачу пеня за заявлений період згідно розрахунку (а.с.10) в сумі 483 грн. 78 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Позивачем правомірно нараховані відповідачу інфляційні нарахування за період з липня 2011 року по грудень 2012 року в сумі 42 грн. 21 коп. та 3% річних за період з 11.07.2011 по 22.01.2013 в сумі 170 грн. 04 коп.
За вказаних обставин вимоги позивача підлягають до задоволення повністю.
Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
У судовому засіданні 21.03.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1. Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 на користь Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", вул.Куракіна, б.23а, м.Луганськ, код 24047779 заборгованість в сумі 7812 грн. 02 коп., пеню в сумі 483 грн. 78 коп., інфляційні нарахування в сумі 42 грн. 21 коп., 3% річних в сумі 170 грн. 04 коп., судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання рішення: 25.03.2013.
Суддя С.С. Єжова
Надр. 3 прим.
1-до справи
2-позивачу: вул.Куракіна. 23а, м.Луганськ, 91055 (простою)
3- відповідачу: АДРЕСА_1 (простою)
вих.№
2
25.03.2013